Читать книгу 100 важливих подій історії України - Юрій Сорока, Юрий Сорока - Страница 10

Правління великого київського князя Ярослава відзначалося багатьма видатними подіями, за що князя й прозвали Мудрим. І однією з таких подій можна вважати перемогу над кочовими племенами печенігів у битві під Києвом, яка відбулась у 1036 році.

Перша згадка про печенігів з’являється у «Повісті минулих літ». Хронологічно її відносять до 915 року. Саме тоді князь Ігор уклав з печенігами договір, після чого вони перекочували до кордонів Візантії та Угорщини. Втім, протистояння з кочовиками на цьому не закінчилось, і у 920 році Ігор здійснив ще один похід проти печенігів. Протягом Х сторіччя протистояння русичів з печенігами періодично переростало у нетривкі ситуативні союзи, після чого знову поновлювалось. А на початку ХІ сторіччя суперечності знову поглибилися. Закінчилося це наступом печенігів на Київ і спробою взяти штурмом столицю Київської Русі.

Ярослав Мудрий. Портрет із Царського титулярника. XVII ст.

Держава печенігів на той час уже пережила період свого розквіту, але продовжувала залишатися потужним суперником. Вона була поділена по Дніпру на дві частини з чотирма провінціями. Кожна мала у своєму складі 5 округів, які могли сукупно виставити 40 десятитисячних кінних загонів. Ставкою кагана та місцем загальної ради була долина річки Рось у нижній течії. Загальна кількість печенігів дослідниками оцінювалася до 3 млн осіб. З огляду на таку інформацію, можемо уявити рівень небезпеки, яка нависла у той час над Київською Руссю. Утім, остання змогла подолати загрозу і продемонструвати, хто є справжнім господарем у регіоні.

Худ. Б. Чориков. Благородний вчинок молодого киянина (під час облоги печенігами Києва)

Облозі Києва печенігами у 1036 році передували деякі події. А саме – непевна політична ситуація. Адже саме у той час у Чернігові помер князь Мстислав, і його брат Ярослав вирушив вирішувати проблеми об’єднання князівств у єдину потужну державу. Далі шлях князя лежав до Новгорода, де він планував посадити на князювання свого сина Володимира. Відсутністю Ярослава і скористалися печеніги, маючи на меті розорити столицю. Втім, їхнім планам не судилося бути втіленими у життя. Ярослав, почувши про загрозу, діяв миттєво.

«В літо 1036, коли Ярослав перебував у Новгороді, прийшла до нього звістка, що печеніги взяли в облогу Київ. Ярослав же зібрав багато воїнів, прийшов до Києва і прорвався у місто своє. А було печенігів безліч. Ярослав виступив із Києва, приготувався до бою: варягів поставив посередині, а на правому крилі – киян, а на лівому крилі – новгородців…»

Саме так «Повість минулих літ» описує події. Битва, що відбулася, не залишила кочовикам жодних шансів на перемогу.

«І став перед містом. Печеніги пішли на приступ і зчепилися на тій горі, де стоїть зараз собор Святої Софії: було тут поле чисте тоді. І почалась жорстока січа, ледве до вечора здолав лютих ворогів Ярослав. І кинулись печеніги на всі боки тікати, і не знали, куди бігти…»

Облога Києва у 1036 році була, напевне, останньою спробою печенігів утвердитися на Русі. Після поразки частина племен розсіялася прикордонними територіями, асимілювавшись із місцевим населенням. Частина печенігів пішла у Візантію і на території Східної Європи, декотрі загинули. В степах зароджувалася культура злих і жорстоких половців.

Перемога руського богатиря над печенізьким. Радзивіллівський літопис