Читать книгу Невідоме Розстріляне Відродження - Антология, Питер Хёг - Страница 65

Я ні з ким не піду до пивниці,

Де пляшки наче очи медуз,

І нікому в диму не присниться

Хижий усміх фарбованих уст.

І ніхто, і ніхто у мій келих

Бурштинових хвилин не наллє,

І нікому мій голос веселий

І нікому горіння моє…

А коли у задумі вечірній

Розгойдається кожний ліхтар, —

Замаячать у хаосі тіні,

Наче тіні потворних примар…

І між ними химерною тінню

Промайну зачарована я,

І нікому привіту не кине

Золотая утома моя.