Читать книгу Повне зібрання творів - Антуан де Сент-Экзюпери, Antoine De Saint-exupéry - Страница 23

– Добрий день! – привітався Маленький Принц.

– Доброго здоров’я! – відповів стрілочник.

– Що ти тут робиш? – запитав Маленький Принц.

– Сортую пасажирів, по тисячі в одному пакеті, – мовив стрілочник. – Скеровую потяги, які везуть їх, то праворуч, то ліворуч.

Кур’єрський потяг з осяяними вікнами прогуркотів, наче грім, аж здригнулася будка стрілочника.

– Ого, як спішать! – зауважив Маленький Принц. – Чого шукають ті люди?

– Навіть машиніст не знає, – відповів стрілочник.

У зворотному напрямі прогуркотів ще один осяйний кур’єрський потяг.

– Що, вже повернулися? – здивувався Маленький Принц.

– Та це інші люди, – пояснив стрілочник. – Міняються місцями.

– А там, де вони були, їм не подобалось?

– Нікому ніколи не подобається його теперішнє місце, – відповів стрілочник.

Гуркнув, мов грім, третій осяйний кур’єрський потяг.

– Вони женуться за першими пасажирами? – запитав Маленький Принц.

– Ніхто ні за ким не женеться. Люди там усередині сплять або позіхають. Тільки діти туляться носами до шибок.

– Тільки діти знають, чого шукають, – промовив Маленький Принц. – Вони марнують час на ганчір’яну ляльку, і ця лялька набуває для них значення, і коли забрати її, діти плачуть…

– Щастить їм! – кинув стрілочник.