Читать книгу Гуморески і не тільки - Борис Байков - Страница 4

У степу біля хати

Підростав я на волі,

Як не пестила мати,

Все ж зустрів свою долю.

Хоч не краля з косою,

І рука не тендітна,

Проте ходить босою,

Й до дорослих привітна.

А як з раночку встане,

Ще як півні співають,

Вийде з хати на ганок,

Мов те сонце з-за гаю.

Біле личко рум'яне,

Очі – промінь блакитний,

Губки – морква в сметані,

Шийка біла, тендітна.

Хоч дивись – задивляйся,

Так вже тягне до неї,

А як пройде Милася —

Що зоря над землею.

Кажуть, вправна ж то дівка,

Все літа, як метелик,

З ранку знов до корівки,

Вдень – готує вареник.

А як вечір прилине,

Ми підемо до гаю.

Щоб кохатися вільно

Досхочу у розмаю.