Читать книгу Крутість тобі личить. Як перестати сумніватися в собі й почати жити на повну - Джен Сінсеро - Страница 4

Коли я жила в Альбукерке, що в штаті Нью-Мексико, то часто зависала з друзями в барі «Опівнічне родео», який було оформлено у стилі вестерн. Там можна було знайти щипці для завивання та лак для волосся в жіночій вбиральні, пиво Bud Light продавали за спеціальною ціною – два бакси за банку, а міцна дубова підлога танцювального майданчика була розмірами з ціле поле.

Усі ми були зі Східного узбережжя і спокійно ставилися до кантрі-музики, тож спочатку ходили туди, щоби самовдоволено та пихато посміятися з усього цього, страшенно пишаючись тим, що глузуємо з гігантських пряжок на ременях чи ковбойської забави відрощувати здоровенні вуса із закрученими кінчиками, які були такими великими, що затуляли верхню губу. Але нашою улюбленою виставою були танці у стилі кантрі. Ми витріщалися, як загіпнотизовані, на величезну організовану масу шанувальників Гарта Брукса[13]. Вони тупали по колу і щось при цьому викрикували, а їхні великі пальці були цілеспрямовано засунуті в передні кишені джинсів.

Це було так весело, що ми самі почали брати участь у подібних розвагах, махаючи ковбойськими капелюхами нашим друзям – подивіться на це! А потім ми залишалися на танцмайданчику, чекаючи наступної пісні просто для того, щоби спробувати й собі, і ледь не падали з ніг, коли пристукували підборами перед тим, як покрутитися. Надалі ми втікали туди кожних вихідних, аби цими запальними танцями розвеселити свої засмучені серця.

У такий самий спосіб зі мною трапилися всі ці речі, що пов’язані з Богом. Усе починалося з роздратування та закочування очей, але я була такою нещасною і безпомічною, мені так остогиділо бути профаном у тому, що відбувається в моєму житті, що я стала відкритою для будь-яких пропозицій. Ось чому, коли я почала читати книжки про те, як знайти своє покликання, заробити грошей і перестати бути ошуканою, усі вони мали й духовну складову. Щось стримало мене, і я не викинула їх на купу сміття, де вже лежала вся моя прихильність і ставлення до духовності, адже я все ж таки думала, що Бог чи різні дурниці про духовність – тільки для лохів. Замість того я вирішила дати старому доброму Богу шанс, позаяк мені вже не було чого втрачати. Буквально. Ну це ж не могло бути повністю ідіотським рішенням! Отож, я вирішила прочитати ще більше книжок на цю тему, потім взялася вивчати це, а згодом і практикувати. Ще далі я усвідомила, що почуваюся значно краще. А потім почала в це вірити. Відтак я помітила, що зі мною трапляються дивовижні речі. Згодом це заволоділо моїми думками і почало мені подобатися. Я взялася радикально змінювати своє життя. А потім почала цього навчати. І зараз можна сказати, що я фактично вмію управляти механічним биком у цій справі, махаючи кулаком, і гукати хлопцеві, який тримає пульт керування в руках: «Удар його, Вейне!»

Навіть якщо ти не зміниш свого ставлення до Бога, тобі буде значно легше вдосконалювати своє життя, коли ти станеш об’єктивним і неупередженим із цього приводу. Називай це, як хочеш: Бог, Богиня, Великий Бос, Усесвіт, Джерело Енергії, Вища Сила, Велика Шишка, Інстинкт, Інтуїція, Дух, Сила, Зона, Господь, Безодня, Головна Жила – не важливо. Особисто я зрозуміла, що слово «Бог» трохи перевантажене, і вибрала такі вирази: Джерело Енергії, Усесвіт, Безодня, Дух, Головна Жила (до слова, всі ці вирази я буду використовувати в цій книжці рівноцінно). Яку б назву ти не обрав, знай: це не важливо. Важливо тільки те, що ти починаєш усвідомлювати, що таке Джерело Енергії, й аналізувати свої стосунки з Енергією, яка тебе оточує, є всередині тебе (і все це – одна й та сама енергія) і яка стане твоїм найкращим другом, якщо ти даси їй шанс. Тому що головне ось у чому:

Усі ми пов’язані з необмеженою силою, і більшість із нас не використовує навіть її частини.

Наша енергія в тілі почувається, як людина, котра їздить машиною заради розваг. Завдяки енергії ми навчаємося, зростаємо і розвиваємося протягом усього життя (принаймні будемо на це сподіватися, бо варіант залишатися на місці, ухилятися й рухатися назад також існує), поки наша тілесна подорож дійде до кінця і ми продовжимо рух знову… Дякую за те, що підвезли!

Усвідомлення того, що ми створені з Енергії і пов’язані з її Джерелом, змушує нас прагнути глибшого розуміння духовності. Таким чином, я змогла зробити свій життєвий досвід настільки чудовим, наскільки це можливо.

І ще додам: відколи я почала цим займатися, це стало для мене найбільшим дивом.

Коли я поєднуюсь із Джерелом Енергії і перебуваю в його потоці, то відчуваю себе неймовірно могутньою і цілком у гармонії зі своїм фізичним світом і світом зовнішнім, та й загалом тоді я просто значно щасливіша. І що більше я почуваюся сполучною ланкою, то більше уваги приділяю цим відносинам зі своєю суперсилою, то менше зусиль докладаю для отримання речей, яких прагну у своєму житті.

І роблю це так по-особливому і швидко, що це змушує моє волосся ставати дибки. Це так, ніби я нарешті зрозуміла, як змусити свою чарівну паличку творити дива.

Якщо любити Дух – неправильно, то я не хочу бути правильною.

ОСЬ ОСНОВА ДЛЯ ВСІЄЇ РОБОТИ, ЯКУ МИ ХОЧЕМО ВИКОНАТИ РАЗОМ У ТВОЄМУ ЖИТТІ:

• Усесвіт заповнений Джерелом Енергії.

• Уся енергія вібрує на певній швидкості. Це означає, що ти теж вібруєш на певній швидкості, і все, що ти хочеш і чого не хочеш, також вібрує на певній швидкості.

• Вібрація притягує схожу вібрацію.

Основну ідею можна назвати іншими словами – Законом притягання. І ось у чому він полягає: потрібно сфокусуватися на тому, що змушує тебе почуватися добре, і тоді ти знайдеш (притягнеш) те, що робить тебе щасливим.

Ми всі постійно притягуємо до себе енергію власною ж енергією, незважаючи на те, усвідомлюємо ми це чи ні. І, коли ми вібруємо на малих частотах (почуваємося песимістами, нещасними, обманутими, заздрісними, ганебними, схвильованими, і я переконана, що ми тоді маємо огидний вигляд), поки очікуємо великих частот і сподіваємося, що з нами можуть статися прекрасні події, ми часто засмучені.

Тобі потрібно збільшити частоту, щоби порівнятися з вібраціями того, з ким ти хочеш бути в одному ритмі.

Це ніби намагатися слухати певну радіостанцію, але увімкнути її не на тій частоті. Якщо в тебе пристрасне побачення і ти хочеш послухати Slow Jamz на 105.9 FM, але натомість налаштовуєшся на 89.9 FM і чуєш Національне громадське радіо, ти не тільки перестанеш бути романтичним, а й, імовірно, вечір перетвориться на дискусію про імміграційне законодавство у Сполучених Штатах замість того, щоби музикою зачарувати розслаблене тіло, на якому відблискує сяйво свічки, і змусити його налаштуватися на хвилю кохання.

Усесвіт підлаштується до будь-яких твоїх вібрацій. І ти не можеш його обдурити.

Ось чому, коли ти вібруєш на високих частотах, здається, ніби чудові речі відбуваються з тобою без будь-яких зусиль, ти зустрічаєшся з прекрасними людьми і в тебе постійно виникають неймовірні можливості (а відтак, і навпаки).

Як помітив Альберт Ейнштейн: «Збіг – це спосіб Бога залишитися анонімним».

Коли ти вчишся свідомо опановувати сферу енергії, повір у те, чого ти ще не бачив, і залишайся на своїй найвищій частоті. А також використовуй свою внутрішню силу, щоби створити реальність, якої ти прагнеш.

Отож, іще раз скажу про стару добру усвідомленість, яка є твоїм ключем до свободи. Як тільки ти усвідомиш, що ти в змозі кардинально покращити своє життя, об’єднавшись із Джерелом Енергії і збільшуючи свою частоту, тобі справді (чорт забирай!) вдасться це зробити (як саме, я покажу пізніше), відтак ти виберешся з виру постійних неприємностей і перестанеш почуватися жертвою безнадійних обставин, бо більше не будеш розігрівати собі на обід напівфабрикатів в одноразовому посуді в мікрохвильовій печі чи гарувати на того, хто змушує тебе тремтіти від страху.

Аби підвищити свою частоту, ти маєш повірити, що все, чого ти прагнеш, доступне для тебе. І найкращий спосіб зберегти це переконання – залишатися в постійному зв’язку із Джерелом Енергії.

Це схоже на ситуацію, коли ми стоїмо біля шведського столу з безліччю тарелів, але замість їжі він ломиться від надзвичайної кількості знань, здібностей, почуттів, можливостей, речей, людей та способів, як поділитися нашими дарами з усім світом. І все, що ми повинні робити, – підтримувати свою енергію тим, що ми прагнемо рішучих дій і приймаємо рішення для того, щоби дозволити добру зайти в наше життя. Це вагоме рішення частково і є ключем. Сумно, що ми не можемо просто плавати в сусідському басейні на надувному матраці, повільно потягуючи коктейль і при цьому перебуваючи на високій частоті, в очікуванні, коли по небу пропливуть єдинороги. Ми повинні щось робити – виконувати дію, яка орієнтована на славу.

Фішка в тому, щоб отримати і те, й інше – і енергію, і дію, працюючи в унісон: якщо твоя енергія достатньою мірою не збігається з тим, чого ти дійсно хочеш, то будь-яка дія, яку ти виконуєш, буде потребувати від тебе більше зусиль, аби ти дістався туди, куди прагнеш, якщо вона взагалі тебе туди доведе. Інколи тобі може поталанити і ти досягнеш успіху, коли робиш лише щось одне. Але якщо тобі стає зрозуміло, чого ти дійсно хочеш (не лише думаєш про це, а справді хочеш), повір, що це доступне для тебе. Незважаючи на свої теперішні обставини, залишайся у зв’язку з Джерелом Енергії на правильній частоті і рішуче дій. Тоді ти врешті досягнеш успіху.

А чи снилося тобі коли-небудь, що ти летиш і раптом тебе щось б’є, та так сильно, що ти думаєш: «Ей, я ж лечу – а я ж не можу літати», і потім падаєш на землю й уже не здатен піднятися в небо? Не важливо, що ти намагаєшся зробити, – саме так переконання і діють. Навіть якщо це й здається неможливим, ти за жодних обставин не повинен втрачати віри. Навіть коли зупиняєшся, думаючи, що, якщо луснула твоя мильна бульбашка, то ти більше не притягуєш див у своє життя.

Сила з тобою.

Ідеться не лише про те, щоби вірити та перебувати на високих частотах, коли світить сонце, а навколо весело стрибають кролики, а й про те, щоби вірити навіть тоді, коли речі стають непевними, справи кепськими і погода зовсім не сонячна.

Французький автор і сміливий шукач правди Андре Жід[14] влучно сказав: «Ніхто не відкриває нових земель, не усвідомлюючи, що доведеться надовго втратити берег із поля зору». Це якраз про те, як повірити, що ми живемо в чудовому, доброму та багатому Всесвіті, а не думати, що світ обмежений, жалюгідний і любить інших людей більше, ніж тебе.

Це про те, що наша віра сильніша за наші страхи.