Читать книгу Крутість тобі личить. Як перестати сумніватися в собі й почати жити на повну - Джен Сінсеро - Страница 9

Моя подруга – талановита письменниця – якось зателефонувала мені в паніці, коли раптом злякалася сюжету книжки, над якою саме працювала, і не могла писати далі.

Її книжка, серед багатьох інших приємних речей, була дуже особистою, песимістичною та заплутаною, і моя подруга переживала, що це вже трохи занадто. Вона думала, що перегнула палицю і видається читачеві розбещеною та збоченою дивачкою.

Це доводить, ЯК важливо розуміти таку річ: якщо ти збираєшся досягти успіху і при цьому використати весь свій потенціал чи то письменника, чи художника, бізнесмена, батька, м’ясника, пекаря, майстра з виготовлення підсвічників або ж повністю реалізувати себе і досягти рівня досконалої людини,

Не марнуй свого дорогоцінного часу, навіть однієї-єдиної миті, на те, щоб перейматися тим, що про тебе думають інші.

Уяви, що це може бути для тебе звільненням!

Думки інших людей впливають на кожен наш крок, коли ми в підлітковому віці або навіть поки нам не виповнилося тридцять. Із роками, якщо ми рухаємося у правильному напрямку, наша одержимість тим, як нас сприймають інші, починає зникати, але лише дехто з нас може цілком позбутися таких безглуздих розмірковувань. Тим часом єдині запитання, на які тобі слід дати відповіді, коли ти вирішуєш, яким має бути твоє життя, такі:

1. Чи це саме те, ким я хочу бути, чим хочу займатися чи що хочу мати?

2. Чи це поведе мене в тому напрямку, куди я сам хочу рухатися (а не куди повинен іти)?

3. Чи це може серйозно нашкодити комусь іще в процесі[20]?

Коли ми переживаємо, щ́о інші можуть подумати про нас, замість того щоби радіти тій людині, якою ми є, ми наче накриваємося мокрою ковдрою і відмовляємося від усіх принад життя.

Так, це частина нашого інстинкту виживання, тож ми переймаємося, чи не виженуть нас із племені і чи ми, відтак, не помремо від переохолодження, голоду або чи не з’їдять нас вовки. Але позаяк у нас є розум і здатність уявляти все, що спадає нам на думку, очевидною є й інша версія, що теж доволі правдоподібна: ти можеш піти з племені і започаткувати чи знайти інше, яке більше пасуватиме твоєму стилю. Ти здатен не тільки почати робити те, що тобі подобається, в оточенні людей, яких ти обожнюєш і з якими маєш якісь стосунки, а й одного дня усвідомити, що ти більше не пам’ятаєш імен людей, схвалення яких колись так відчайдушно чекав, і навіть думав, що помреш без нього.

Ніхто з тих, хто будь-коли вчинив щось велике, нове чи варте захоплення, не зробив цього зі своєї зони комфорту.

Відтак вони ризикували, що їх піднімуть на сміх, що вони програють, а може, навіть помруть. Подумай про братів Райтів[21]. Ти можеш уявити, який шлях вони пройшли?

Маргарет: Ви чули про нещасну Сьюзен?

Рут: Сьюзен Райт?

Хелен: Така ганьба. Нещасна вона жінка.

Рут: А що сталося?

Маргарет: Ну, її сини…

Хелен: Ніби вона вже не вистраждала достатньо. Ледь не померла, поки народила двох таких великих хлопців. Вони ж були майже як буйволи, а тут таке.

Маргарет: Здається, її обидва сини…

Хелен: Ти будеш доїдати пудинг? Не проти, якщо я візьму?

Рут: Та кажи вже, Маргарет!

Маргарет: Ну, це може прозвучати трохи дивно, але вони…

Хелен: І зараз її сини думають, що вони можуть літати. Який сором!

Маргарет: …Її сини думають… вони думають, що можуть літати.

Рут: Думають, що вони можуть літати?

Маргарет: Так, вони думають, що можуть літати. Вони більше ні про що не говорять.

Хелен: А вона ж нещодавно пофарбувала будинок. Вони тепер, напевно, будуть змушені поїхати з міста…

Як тільки ти відходиш на крок від стада і дозволяєш засвітитися своєму справжньому «я», одразу відчуваєш, немов стоїш перед ротою солдатів, які збираються тебе розстріляти (особливо якщо те, що ти хочеш зробити, є чимось надзвичайним і виходить за межі зони комфорту інших). Ось чому так багато людей із криком утікають від життя, якого вони так прагнуть. Дозволити, щоб на тебе лише поглянули, – уже ризик. От, наприклад, як ми ставимося до знаменитостей: кожен їхній рух критикують, обговорюють, оцінюють, їх намагаються сфотографувати без макіяжу. Не дивно, що половина з них опиняється у реабілітаційних центрах.

Ти відповідальний за те, що кажеш і робиш. Але ти не відповідальний за те, що інших людей це бісить.

Коли двоє людей прийшли в кінотеатр на один і той самий фільм, то одна людина може просидіти увесь сеанс із почервонілими очима, витративши цілу упаковку серветок, відчувати спустошеність і зворушитися цим фільмом більше, ніж будь-яким іншим в історії кінематографу, в той час як інша по закінченні показу піде до каси й обурено вимагатиме, щоб їй повернули гроші за квиток, бо, на її думку, це був найкращий приклад окозамилювання для глядача та найгірший мотлох, який будь-коли показували на екрані.

Один фільм – два різні враження. Чому?

Тому що йдеться не про кіно, а про глядачів.

Те, що інші люди думають про тебе, не має нічого спільного з тобою, а стосується їх самих.

І тут головне – не позбутися самокритики, а надмірно не впиватися похвалою. Немає нічого поганого в тому, щоби зашаріло прийняти комплімент, але якщо ти постійно шукаєш чийогось схвалення – мовляв, ти достатньо хороший, крутий, талановитий чи вартий чогось, – усе, ти попався. Бо якщо твоя самовартісність ґрунтується на думках інших людей, то ти віддаєш їм усю владу над собою і стаєш від них залежним. Ти продовжуєш наздоганяти щось, над чим уже не маєш контролю, і якщо це «щось» раптом сфокусується на чомусь іншому чи змінить свій напрям і вирішить, що ти йому більше не цікавий, криза ідентичності тобі гарантована.

Єдине, що має значення, – це те, що є істиною саме для тебе. І якщо ти не втратиш цього і не зіб’єшся з дороги, то будеш могутнім супергероєм.

Усе інше – це лиш те, як решта людей сприймає реальність. А то вже не твій клопіт.

Отож, як насправді не хвилюватися, що інші люди думають про тебе, і як стати своїм наймогутнішим «я»:

1. Запитай себе чому

Чому ти збираєшся сказати щось чи зробити? Хіба це тобі подобається? Критикувати когось через те, що ти почуваєшся невпевненим? Помститися комусь, тому що він пожартував із твоєї матері через її зайву вагу? Ти робиш це з огляду на силу чи справедливість? Або тому, що це буде кумедно? Тому що тебе попросили це зробити? Тому що це змінить чиєсь життя на краще? Зверни увагу на свою мотивацію (будь чесним). Роби це щиро – і ти станеш переможцем.

2. Завжди докладай максимум зусиль