Читать книгу Таємниця твого обличчя. Вибране - Дмитро Павличко - Страница 1

Живу, як той гірський потік,

На спокій – ні хвилини.

Іскрюсь від кременя в бігу,

Туманюся від глини…

Спадаю дзвінко з темних скель

У плесо, повне гулу.

Від крові пурпурним стаю,

А чорним – від намулу.

Та відновляється в мені

Невигасна й воскресна

Мого кохання чистота,

Як та блакить небесна.

Прояснює в мені любов,

Як сонце неминуще,

Все, що в моїй доші моє

Джерельне і цілюще.