Читать книгу Пер Ґінт - Генрик Ибсен - Страница 15

Кімната Ози. Суцільний безлад. Шафи й скрині розкриті. Скрізь валяється домашнє начиння, на ліжку лежить кіт. Оза й Карі складають речі.

Оза: (біжить в один бік)

Послухай, Карі!

Карі: Що таке?

Оза: Послухай!

Ах, де він? Де? Не знаєш ти припадком?

З ума схожу. Чого це я шукала?

Ага – ключа від скрині.

Карі: Він же в замку.

Оза: Який там гамір на дворі.

Карі: Це їде

Остання фіра з Гегштадта…

Оза: Мій Боже!

Коли б мене вже вивезли в труні!

Таке життя прокляте. До сорочки

Усе забрали, все! Чого сам Гегштадт

Не взяв, те війт до себе загорнув,

Плювать у вічі всім отим суддям!

(Сідає на край ліжка)

Тепер зійшли ми на дідів дощента;

Мужик був строгий та судді строгіші,

Не було ласки, ради чи поради,

Не було Пера, не поміг ніхто…

Карі: До смерті вільно жити вам в тій хаті.

Оза: Неначе кітці на ласкавім хлібі.

Карі: Прийшлось за Пера дорого платить!

Оза: За Пера? В чім же ж винна тут дитина?

Хіба ж то Інгрид не вернула ціла?

Це ж чорт на гріх привів мойого хлопця,

Його судити треба, а не Пера!

Карі: Мабуть, вам треба кликати панотця;

Вам гірше, ви не чуєте цього?

Оза: Поклич, як хочеш, може, це і краще.

(Палко)

Та ні! Навіщо тут чужих людей?

Сама йому поможу, як усі

Його від себе трутили – я ж мати.

Оце для мого Пера кожушина;

Направить треба, діри полатати,

А де ж панчохи?

Карі: Там десь між лахміттям.

Оза: (перекидаючи шмаття)

Гей-гей, це що? Старенька, ржава ложка

Малим він з неї ґудзики звик лити,

Одна з його улюблених забав!

Було раз свято. Пер прийшов до батька

І просить крихти олова. А батько:

Не маю, каже, олова; ось срібло.

Мій син хай сріблом грається! І дав

Йому монету золоту. Старий

В шумі вина не розбирав чи сріблом,

Чи золотом дав гратися дитині…

А ось панчохи; наче решето,

Пошити слід.

Карі: Не вадило б.

Оза: Пошию

І ляжу в ліжко; давить щось і коле.

(Зрадівши)

Диви – вовняні сорочки! – Забули!

Карі: Забули, справді.

Оза: Найдене добро!

Одну їм можна повернуть, а другу…

Або – обі сховаємо. У Пера

Сорочка драна і брудна.

Карі: Це ж гріх.

Оза: Нехай! Та ж піп усе про те торочить,

Що Бог великі всім проща гріхи,

Простить і нам цей невеликий злочин…