Оглавление
Густав Лебон. Психологія людських спільнот
ПСИХОЛОГІЯ НАРОДІВ
Вступ. Сучасні ідеї рівності й психологічні основи історії
Книга перша. Психологічні властивості рас
Розділ I. Душа рас
Розділ II. Межі мінливості характеру рас
Розділ III. Психологічна ієрархія рас
Розділ IV. Прогресивна диференціація індивідів і рас
Розділ V. Утворення історичних рас
Книга друга. Як психологічні риси рас виявляються в різних елементах їхніх цивілізацій
Розділ I. Історія народів як наслідок їхнього характеру
Розділ II. Різні елементи цивілізації як зовнішній прояв душі народу
Розділ III. Як перетворюються установи, релігії і мови
Розділ IV. Як перетворюються мистецтва
Книга третя. Як змінюються психологічні риси рас
Розділ I. Роль ідей в розвитку цивілізацій
Розділ II. Роль релігійних вірувань у розвитку цивілізацій
Розділ III. Роль видатних людей в розвитку цивілізацій
Книга четверта. Розклад характеру рас та їх падіння
Розділ I. Як цивілізації меркнуть і гаснуть
Розділ II. Загальні висновки
ПСИХОЛОГІЯ МАС
Переднє слово
Вступ. Ера натовпу
Відділ перший. Дух натовпу
Розділ І. Загальна характеристика натовпу. Психологічний закон її духовної єдності
Розділ ІІ. Почуття й моральність натовпу
Розділ ІІІ. Ідеї, міркування й уява натовпу
Розділ IV. Релігійні форми, яких набувають всі переконання натовпу
Відділ другий. Думки й вірування натовпу
Розділ І. Віддалені фактори думок і вірувань натовпу
Розділ ІІ. Безпосередні фактори міркувань натовпу
Розділ ІІІ. Ватажки натовпу та їхні способи переконання
Розділ IV. Межі мінливості поглядів і вірувань натовпу
Відділ третій. Класифікація й опис різних категорій натовпу
Розділ І. Класифікація натовпу
Розділ ІІ. Злочинний натовп
Розділ ІІІ. Присяжні й кримінальні суди
Розділ IV. Натовп обранців
Розділ V. Парламентські зібрання
Отрывок из книги
Ідеї, правлячі установами народів, проходять дуже довгу еволюцію. Утворюючись дуже повільно, вони разом з тим дуже повільно зникають. Ставши для освічених голів очевидними помилками, вони ще дуже довго залишаються незаперечними істинами для натовпу і продовжують впливати на темні народні маси. Якщо важко навіяти нову ідею, то ще важче знищити стару. Людство постійно і відчайдушно чіпляється за мертві ідеї і мертвих богів.
Уже майже півтора століття пройшло з того часу, як поети і філософи, вкрай неосвічені щодо первісної історії людини, різноманітності її душевної організації і законів спадковості, кинули в світ ідею рівності людей і рас.
.....
Коли він перетворив республіку в диктатуру, спадкові інстинкти раси виявлялися з кожним днем все з більшою і більшою інтенсивністю, і за відсутності артилерійського офіцера було б достатньо якого-небудь авантюриста. П’ятдесят років по тому досить було з’явитися спадкоємцю його імені, щоб зібрати голоси цілого народу, змученого свободою і який жадав рабства. Не Брюмер зробив Наполеона, а душа народу, який майже добровільно йшов під його залізну п’яту.
«За першим помахом, – пише Тен, – французи підкорилися і відчували себе при цьому природно; нижчі – селяни і солдати – з тваринною вірністю; вищі – сановники і чиновники – з візантійським раболіпством. З боку республіканців – ніякого опору; навпаки, саме серед них він знайшов свої кращі знаряддя управління: сенаторів, депутатів, членів Національної ради, суддів, всякого роду адміністраторів. Одразу під проповіддю свободи і рівності він розгадав їх самовладні інстинкти, їх жагу командувати, гнобити, хоча б і підпорядковано, і зверх того у більшості з них апетити до грошей і насолоди. Між делегатом Комітету Громадського Порятунку і яким-небудь міністром, префектом або супрефектом Імперії різниця незначна: це та сама людина, але в іншому костюмі, спочатку в тозі революціонера, а потім у віцмундирі чиновника».
.....
