Читать книгу Талан - Михайло Старицький - Страница 9

Тi ж i Котенко та Квятковська.

К о т е н к о (виходить з Квятковською). А вам би, Ганно Михайлiвно, i прибиратись пора.

К у л i ш е в и ч. Не бiйтесь, я й так гарна.

К о т е н к о. А як покришку перемiнимо, пiд другу пiдете?

К у л i ш е в и ч. Дивлячись пiд яку: iнша так накриє, що й дихати нiкуди! (Входить в 4-ту уборну).

К о т е н к о (пiдходить до 1-ї у борної). Що се, Лучицької досi нема?

К в я т к о в с ь к а. Така й вона, щоб загодя! То для нас, бiдних, i контракти, i штрафи, а для неї – нема!

К о т е н к о. Для мене всi рiвнi.

К в я т к о в с ь к а. Хто б говорив, а хто б слухав: то до мене ви пiдсипаєтесь з жарту, а я й мiзинця для вас супроти Марусi не варт – тiй i ролi найкращi, i уборна перва, i все… падам до ног! Бо боїтесь.

К о т е н к о. Я? Боюсь? Та вона в мене ось де! Побачите, яку я їй встругну штуку.

К в я т к о в с ь к а. Ану-ну, серце! Докажи, що я мила!

К о т е н к о. Гирявий! Гирявий! Гей!