Читать книгу Вибрана поезія - Адам Міцкевич - Страница 3

Лауро! Чи тепер, мов сон, перед тобою

Найкращих наших літ зринає дивина,

Коли закохані і юні, як весна,

Ми забували світ, затьмарений журбою?

Струмочок жебонить у лузі під вербою,

В жасминових кущах альтана потайна…

Там темрявою ніч ласкава й чарівна

Обкутувала нас, як ніжності габою.

А місяць осявав з блакитної путі

То білосніжну грудь, то персні золоті,

Тобі надаючи свого причарування.

Мруть очі у в очах, душа в душі щемить,

Стрічаються уста, і горнуться в ту мить

Сльозина до сльози, зітхання до зітхання.