Читать книгу Коромисло - Александр Валерьевич Кругленя - Страница 26

брови ясне небо хмурить

та й не дивиться на себе —

ніч приховує озера,

роси сховані між стебел.

місяць молодий всміхнеться:

гей, озера!

гей, дзеркала!

покажіть, що там, на серці

неба, кольору фіялок!