Читать книгу Коромисло - Александр Валерьевич Кругленя - Страница 29

Коли щось не так в нас стається,

підходжу до тебе і цьомаю,

твоє вигріваючи серце,

бо все ж розбираюся в цьому я.

І навіть якщо я не скоїв

нічого поганого, поглядом

розбуджу (це все в нас, як сповідь)

в тобі найяскравіші спогади.

І твій потеплішає подих.

Зрадію: правий був у цьому я,

Що все, що є зайвим, проходить,

Коли тебе всоте поцьомаю.