Читать книгу Крізь безодню до світла - Алла Рогашко - Страница 9

Підіймаючись сходами, Влад стискав у кишені ключ. Хоч би там не було тієї божевільної. Але чого б їй там бути? Хіба… хіба якщо вона переховується від тих, хто їй начебто погрожував… Що ж, принаймні в нього вже є що їй закинути в разі чого. Він скаже, що йому відомо про її причетність до брудних справ, тож їй краще подумати про власну безпеку, перш ніж комусь погрожувати.

Дійшовши до дверей, він витягнув із кишені руку з затисненим у ній ключем. Тієї ж миті за дверима щось брязнуло: це розбився об підлогу якийсь скляний посуд. Отже, вона все-таки там. Влад притулив вухо до дверей і розчув стишені голоси.

Отакої! То вона ще й не сама там! Він принишк і дослухався до розмови.

– …не чіпайте його, благаю! Він нічого не знає, – то був голос Катерини, явно чимось, але скоріше кимось наляканий.