Читать книгу Моя жизнь – это Игра - Ангелина Архангельская - Страница 2

На попіл перетворилось все, -

I почуття, й навіть кохання…

Вщент догорів вогонь, проте, -

Залишилось палке бажання…

Жадання, що охоплює цілком,

Тіло хтиво запалює та надихає.

Що збуджує уголос, не тишком,

Від того серце більше завмирає.

I так кортить, забувши геть за все,

Залишитись в солодкому полонi.

Отримать щось важливе, головне,

З обмеженнями… але на кордонi…

I пристрасно багаття розпалити,

Щоб полум'я залишилось довiку.

Й повiнь навiть не змогла згасити

Iскру, нехай залишиться на втiху…

Але залишилася лишень зола,

Яку розвiє вiтер незабаром…

Все прогорить ущент, дотла…

А рештки, – огорне туманом…