Читать книгу Моя жизнь – это Игра - Ангелина Архангельская - Страница 4

Кохання все ж iснує? Так чи нi?

Це – догма, або лише досвiд?

Хто честно вiдповiсть менi, -

Слiд вiрити чуттям, наослiп?

Чому без тебе я зовсiм одна?

Чому сумна, коли тебе я бачу?

Чому в думках з тобою я сама?

А поруч із тобою, очiкую удачу?

З тобою я на диво сподiваюсь,

Чекаю свята, виконання мрiй.

Й поруч невагомо почуваюсь.

В обiймах ти своїх мене зiгрiй…

Кохання добрим є не завжди,

Взаємнiстю вiдповiдає рiдко.

I деколи в багно ведуть слiди,

Залишивши на серце мiтку…

Здається часом, що любов, -

Це зло, яке приносить лихо…

I переконуєшся в цьому знов,

Закохуючись в когось на втiху…

І все ж, – примара чи любов?..

Омана чи направдi почуття?..

Повiрити i обпалитись знов?..

Не знаю…мовчить передчуття…