Богдан Коломійчук (нар. 1984 р.) – український письменник, володар Гран-прі міжнародного конкурсу «Коронація слова-2013» за історико-авантюрний роман «Людвисар. Ігри вельмож». Автор збірок детективних повістей «Таємниця Єви» (2014), «В’язниця душ» (2015), «Небо над Віднем» (2015), «Візит доктора Фройда» (2016), що виходили друком у видавництві «Фоліо». У творах письменника поєднуються захоплюючий сюжет, містика, гумор та правдиві історичні факти. Під титулом «Лемберг» зібрані романи і повісті з циклу пригод львівського комісара Адама Вістовича. Події у творах, що увійшли до видання, відбуваються на початку XX століття у Львові, Кракові, Відні, Будапешті. Загадкові події, заплутані справи, карколомні пригоди і безкомпромісний комісар поліції володіють увагою читача до останнього рядка.
Оглавление
Богдан Коломійчук. Лемберг. Справи комісара Вістовича (збірник)
Німфи болю
В’язниця душ
Ніхто із Данціга
Візит доктора Фройда
Відень, 2 лютого 1904 року
Данциґ, 19 лютого 1904 року
Львів, 25 лютого 1904 року
Львів, 26 лютого 1904 року
Львів, 27 лютого 1904 року
Львів, 1 березня 1904 року
Львів, 3 березня 1904 року
Львів, 6 березня 1904 року
Львів, 9 березня 1904 року
Небо над Віднем
Розділ І
Розділ II
Розділ III
Розділ IV
Розділ V
Розділ VI
Розділ VII
Розділ VIII
Розділ IX
Остання справа комісара Вістовича
Давні назви львівських вулиць та площ, використаних у творах, та їхні сучасні відповідники
Отрывок из книги
За вікном уже о пів на четверту почало темніти, і колишній студент математики Ягеллонського університету Тадей Курка дедалі нижче схилявся над відкритим підручником, де були підкреслені олівцем основні правила диференційного числення. Поруч лежала рукописна таблиця похідних. Її Курка мав би знати, як «Отче наш», але він не знав…
Два тижні тому Тадея відрахували зі студій у Кракові за пиятику, і горе-студент вирішив повернутися до Львова, де колись навчався в гімназії. Тут йому повелося несолодко, але однаково краще, аніж було б у рідному Дрогобичі. Вдома батько зажадав би пояснень, а одурити батька хлопцеві ще ніколи не вдавалось. Усе закінчилося би добрячим ляпасом, який завжди валив Тадея з ніг, і роботою в соляній копальні.
.....
– Справедливо, пане Перчені, – втрутився Вістович, – щойно одягнетесь, ми все пояснимо…
Коли маестро, нарешті, був у сорочці та затягнув пояс, розмова відновилась.
