Читать книгу Максимум успішності. Стратегії і навички для розкриття прихованого потенціалу - Брайан Трейсі - Страница 7

Усе, що відбувається з вами, те, ким ви стаєте й що робите, визначене способом вашого мислення, тим, як ви використовуєте свій розум. Почавши змінювати мислення, ви починаєте змінювати своє життя. Але як ви потрапили туди, де тепер перебуваєте? Комбінація яких впливів зробила вас такою людиною, яка ви сьогодні? Чому ви думаєте й почуваєте саме так, а не інакше, і які фактори привели вас до вашої нинішньої ситуації?

З цього розділу ви довідаєтеся про власну «універсальну програму», про те, як ви перейшли в режим «автопілота», починаючи з раннього дитинства. Ви навчитеся брати під контроль свою внутрішню систему пілотування, позбуватися впливів і перешкод, що заважають вашому щастю, навіть не усвідомлюючи цього. Ви навчитеся змінювати вашу універсальну програму задля досягнення потрібних вам результатів.

Коли мені було двадцять, я жив у маленькій квартирці й не мав роботи. Узимку температура на вулиці сягала тридцяти двох градусів нижче від нуля. Я жив зовсім сам у чужому місті, за тисячі кілометрів від рідної оселі.

Через одинадцять років, коли мені виповнився тридцять один рік, я знову жив сам у невеликій квартирці. Ззовні знову було холодно, мінус тридцять п’ять. Я загрузнув у боргах, не мав роботи, і знову опинився за тисячі кілометрів від родини й друзів.

Після одинадцяти років роботи й подорожей у моєму житті майже нічого не змінилося. Я подорослішав і порозумнішав, але, як і раніше, відчував, що моє життя марне.

Я відчував розчарування. Відчував, що дуже мало чого досягнув. Я завжди плекав таємну віру в те, що в мене є потенціал, який дасть змогу мені дечого досягнути в житті, але й гадки не мав, як його застосувати.

Я чув, що в середньому протягом усього життя люди використовують десять і менше відсотків свого потенціалу. Подейкують, що Альберт Айнштайн, один з найбільших геніїв двадцятого століття, скористався тільки п’ятнадцятьма відсотками свого потенціалу.

Проведене в Стенфордському університеті дослідження, що ґрунтувалося на вивченні нової кори, «думального мозку», виявило, що посередні люди користуються тільки двома відсотками своїх розумових здібностей.

Це мене ошелешило. Який тоді потенціал середньої людини? Який мій справжній потенціал? Як можна видати з себе більше? Я намагався відімкнути кодовий замок, не знаючи комбінації цифр. Я читав, розмірковував і, нарешті, почав знаходити відповіді, одну за іншою. Я дізнався комбінацію цифр до замка на дверях, за якими схований людський потенціал. Ця комбінація допомогла мені змінити власне життя, так само як допоможе вам.

Почнім із того, що в усій історії людства ніколи не існувало й не існуватиме людини, схожої на вас. Імовірність народження людини з такою ж унікальною комбінацією характеристик і якостей дорівнює п’ятдесяти трильйонам до одного. Ви володієте потенціалом, за допомогою якого можна зробити щось особливе, навіть надзвичайне, те, чого не може ніхто інший. Але ви маєте відповісти на одне-однісіньке запитання: ви справді збираєтеся це зробити?

Це правда, що деякі люди народжуються надзвичайно обдарованими, але більшість із нас мають від народження доволі посередні таланти й здібності. Більшість чоловіків і жінок, що досягають успіху, роблять це, розвиваючи свої таланти та здібності у сфері, що їх цікавить, до дуже високого ступеня. Ваш особистий потенціал усередині вас, але його необхідно визначити й розвинути, якщо ви прагнете якомога його розкрити.

Просте рівняння

Одне з означень індивідуального потенціалу можна передати рівнянням:

[ВЯ + НЯ] х С = ОР.

Перші дві літери – ВЯ – означають вроджені якості. Це те, з чим ви народилися, ваші природні нахили, темперамент і загалом розумові здібності.

НЯ – означають набуті якості. Це ваші знання, навички, талант, досвід і здібності, напрацьовані й розвинені з віком. С – означає ваше ставлення, тобто різновид психологічної енергії, якою ви впливаєте на комбінацію вроджених і набутих якостей. ОР означає особистий результат. Отже, формула звучить так: вроджені якості плюс набуті якості, помножені на ваше ставлення, дорівнює особистому результатові.

Ваші вроджені якості, природні таланти й уміння, «внутрішні сторони» вашої особистості більшою мірою надані вам від народження. Це ваша генетична спадщина. Тут дуже складно щось змінити.

Набуті якості – це навички й здібності, що ви розвинули в процесі проходження ваших природних талантів тунелем освіти і досвіду. Це і є сфери вашої компетентності й потенційно високої майстерності.

Ви можете розвинути, удосконалити й змінити набуті якості завдяки навчанню й практиці, але це повільний і цілеспрямований процес, що потребує терпцю, дисципліни й суттєвих зусиль.

У колоді цього рівняння лише одна несподівана карта – це С, тобто ставлення. І саме тут мене осяяла думка, що змінила все моє життя.

Завдяки тому, що якість вашого ставлення можна поліпшувати майже безмежно, навіть людина з посередніми вродженими якостями спроможна продемонструвати високі результати, якщо психологічно позитивно ставиться до справи. Ваше ставлення також можна поліпшити негайно й майже без обмежень. Ось чому воно, так само як ваші здібності, визначає рівень ваших досягнень. А воно перебуває під безпосереднім контролем вашої волі. Саме ви можете вирішувати, яким йому бути щохвилини й щодня.

Ерл Найтінгейл називав ставлення найважливішим словом у нашій мові. Відомо, що потрібно ставитися до всього позитивно. Ми чуємо про це багато років. Але що це означає?

Ваше ставлення – це ваш підхід до життя. Це ваша «кутова атака». Це ваш провідний психологічний мотив і зовнішнє вираження ваших думок і почуттів.

Позитивний психологічний підхід – це зазвичай оптимістичне й радісне ставлення до людей, проблем і подій, з якими ви стикаєтеся протягом дня.

Ваше ставлення – це один з найкращих індикаторів того, яка ви людина насправді. А ставлення інших людей до вас віддзеркалює ваше ставлення до них. Ось чому здається, що щасливі й радісні люди в усьому досягають успіху.

Розвиток такого позитивного ставлення до себе й власного життя – це перший крок до розкриття свого повного потенціалу. І єдиний спосіб визначити, як саме ви ставитеся до всього навколо, – це аналіз власних реакцій на ситуації, у яких щось іде не так. Як писав Епіктет: «Обставини не формують людину, вони лише виявляють її суть». Найлегше зрозуміти, з якого тіста ви зліплені, спостерігаючи за власною поведінкою в критичних ситуаціях. Ваше справжнє «Я» – хороше чи погане – виходить на поверхню.

Але звідки береться наше ставлення? Що налаштовує одну людину на позитив, а іншу – на негатив? Ваше ставлення визначене вашими очікуваннями. Ваші очікування щодо себе й власного життя надзвичайно потужні. Вони справляють сильний вплив на вашу особистість.

Якщо очікуєте, що вас спіткає щось хороше, – ви позитивно налаштовані до людей і подій. Якщо шукаєте хороші риси в інших, найпевніше, ви знайдете їх. Очікуючи дива вже сьогодні, ви напевно його дочекаєтеся.

Позитивні очікування – знак видатної особистості. Вони формують у вас позитивне ставлення, що йде пліч-о-пліч із щастям і впевненістю в собі. Вони дарують вам психологічну стійкість і невичерпний оптимізм, що спонукають вас реагувати на щоденні випробування конструктивно. Як я вже згадував у другому розділі, ви самі, на власне бажання, створюєте свої очікування.

Звідки ж тоді походять ваші очікування? Проникнути вглиб крізь нашарування вашої особистості – це єдиний спосіб дістатися до корінних причин ваших думок і почуттів. Це єдиний спосіб зробити швидкі й глибокі зміни у власному житті. Усе йде зсередини назовні. Те, що ви робите і говорите в зовнішньому світі, завжди узалежнене від вашого внутрішнього життя.

Ваші очікування визначені вашими переконаннями про себе й світ, у якому ви живете. Ваші очікування щодо людей, праці й кожного складника вашого життя залежать від того, що саме ви вважаєте правильним. Навіть якщо ваші переконання неправильні або самообмежні, вони виявлять себе у ваших очікуваннях, ставленні й, зрештою, у досягнутих результатах.

Згідно із законом віри, якщо вам властивий доброзичливий світогляд, якщо ви вірите у те, що цей світ чудовий, а ви – хороша людина, то сподіватиметеся від себе, від інших людей і ситуацій лише найкращого. Ваші позитивні очікування виявлять себе в позитивному психологічному настрої, а, згідно із законом відповідності, люди відповідають вам так, як ви самі ставитеся до них.

Отже, ваші переконання визначають якість вашої особистості. А звідки беруться переконання? Це запитання приводить нас до найбільшого прориву, зробленого в психології у двадцятому столітті, – до відкриття так званої «самоконцепції».

Універсальна програма

Ваша самоконцепція – це набір уявлень про самого себе, про кожен із складників нашого життя і про наш світ. Це – «універсальна програма» комп’ютера вашої підсвідомості. Закон віри говорить, що ваші переконання визначають реальність, бо ви завжди дивитеся на світ крізь екран упереджень, сформованих структурою ваших переконань. Ваша самоконцепція, система переконань, передує досягненням і поведінці в кожній сфері життя і провіщає їх. Ви завжди поводитеся відповідно до вашої самоконцепції, відповідно до системи переконань, набутих з часів дитинства.

Іншими словами, ви перебуваєте там, де перебуваєте, і ви той, хто ви є, бо таке ваше уявлення про себе. Незалежно від того, заможна ви людина чи бідна, щаслива чи нещасна, струнка чи гладка, успішна чи неуспішна, – вас сформували ваші власні переконання про себе.

Якщо ви зміните переконання в будь-якій сфері власного життя, то почнете негайно змінюватися. Усі ваші очікування, ставлення, поведінка й результати зміняться.

Ваш зовнішній світ – це вияв внутрішнього світу, і бути по-іншому не може. «Ви не те, що про себе думаєте, але про що думаєте, тим і стаєте».

Кожен з нас запрограмований ходити, говорити, думати й чинити так, як це й робимо. Ви не можете мислити, відчувати або поводитися інакше зовні, поки не зміните свою універсальну програму, свою самоконцепцію, зсередини. Негативна або помилкова ідея в самоконцепції виявить себе в негативному ставленні й поведінці у вашому житті й стосунках з людьми.

Але вам до снаги змінити свою програму, свою самоконцепцію, замінивши самообмежні ідеї й переконання думками, що звільнять вас. Ви можете почати думати про себе, якою людиною прагнете бути, а не про те, хто ви є. Ви можете вирішити зробити кожен складник свого життя позитивним, цікавим і натхненним. Ви можете виліпити зі свого життя шедевр. І коли ви почнете робити це, нові конструктивні думки негайно почнуть вбиратися у шати реальності.

Аспекти самоконцепції

Між вашою успішністю і вашою самоконцепцією існує безпосередній зв’язок. Вам усе вдається так добре, як ви самі очікуєте від своїх здібностей. Ви досягаєте таких успіхів, на які вважаєте себе здатними. Ви ніколи не зможете бути кращим або іншим назовні, аніж дозволяють вам внутрішні переконання про себе.

Щоразу, почуваючись добре в душі й успішно виконуючи свою роботу або відчуваючи злагоду в стосунках, ви демонструєте позитивне уявлення про себе в певній сфері життя. Щоразу, коли ви досягнете незначних результатів, відчуваєте себе пригніченим або ні на що не здатним, або ж коли у певній ситуації поводитеся не найкраще, ваші негативні уявлення про себе даються взнаки через поведінку. Що всередині, те й назовні.

Позитивні зміни стають можливими завдяки тому, що ваше уявлення про себе суб’єктивне, а не об’єктивне. Ваші переконання про себе, а особливо самообмежні думки й сумніви, аж ніяк не ґрунтуються на фактах. Негативні переконання про себе й власні здібності зазвичай ґрунтуються на неправильній інформації й враженнях, прийнятих і сприйнятих вами за істинні.

Щойно ви почнете відкидати ці самообмежні думки, вони починають втрачати владу над вами. Завдяки поступовій, усвідомленій зміні вашої самоконцепції ваш справжній потенціал стає необмеженим.

Якось на мій семінар прийшов хлопець років двадцяти п’яти, що працював на будівництві. Під час обговорення впливу самоконцепції він зазнав психологічного шоку. Він побачив світло наприкінці тунелю. Він був приголомшений.

Він розповів мені, що його батько, неосвічений робітник, постійно втовкмачував своїм дітям: «У нашій родині всі завжди були робітниками, і так буде надалі. Це наша доля. Просто таке призначення». Хлопець зростав, постійно чуючи це, і сприйняв це як факт, переконання, а коли закінчив школу, почав працювати будівельником.

Під час семінару він зненацька усвідомив, що перейняв батьківський обмежений погляд на життя, не піддаючи його сумнівам. Він просто цілком проковтнув систему переконань свого батька. Він дивився на себе й на світ точнісінько так, як його батько.

І тепер, через сім років, він далі гарував у поті чола. Неусвідомлено він дозволив своєму батькові сформувати свою власну самоконцепцію щодо роботи й здібностей. Він побачив, як його переконання про себе сформували очікування й ставлення до життя. Він усвідомив, що постійно шукав можливостей виконувати фізичну працю, і що його зовнішній світ, відносини з людьми й стиль життя визначили його переконання.

Тієї ж миті він усвідомив, що йому не подобається бути робітником. Він завжди відчував, що здатний на щось більше, але водночас відчував себе в пастці. А тепер дістав нове відчуття свободи і контролю над життям. Він уперше усвідомив, що всі його обмеження перебували всередині, а не зовні.

Після семінару він звільнився з роботи й взявся до комерції, почавши з найнижчого рівня. Спочатку в нього все виходило погано, але він був сповнений рішучості. Він прочитав усі книжки про торгівлю, які лише зміг дістати. Прослухав усі навчальні аудіокурси. Відвідував семінари з торгівлі, що відбувалися в його місті, і навіть їздив на навчання в інші міста.

Ми з ним підтримували зв’язок. Протягом одного року він подвоїв свої прибутки. За два роки він заробляв у чотири рази більше. Він піднявся до вершини своїх комерційних здібностей і незабаром його взяли на краще оплачувану посаду з більшими перспективами.

За п’ять років він заробляв понад сто тисяч доларів на рік, мав чудовий будинок, гарну дружину, двійко дітей і перспективне майбутнє. Він став господарем своєї долі.

Поворотним пунктом для нього, так само як для мене й для тисяч інших, стало те, що він усвідомив, що його життя контролювала самоконцепція, а потім вирішив її змінити. Усе інше стало лише наслідком.

Але існує не тільки головна самоконцепція як загальна сума всіх ваших переконань про себе, а й серія «міні-самоконцепцій». Ці частини вашої самоконцепції контролюють ваші дії і поведінку в кожній з тих окремих сфер вашого життя, які ви вважаєте важливими.

У вас є самоконцепція щодо того, скільки ви важите, скільки їсте, скільки робите фізичних вправ і щодо того, яке ваше тіло. У вас є самоконцепція щодо того, як ви вдягаєтеся і якими вас бачать інші люди. У вас є самоконцепція себе як батьків або як дітей власних батьків. У вас є самоконцепція того, які ви популярні на роботі й серед друзів.

У вас є самоконцепція того, які ви майстерні в кожному виді спорту, і навіть того, як добре вам вдається цей спорт у певних частинах: гравець у гольф може мати самоконцепцію щодо своїх чудових далеких ударів та іншу самоконцепцію щодо поганих коротких ударів, і саме так будете грати.

Якщо ви працюєте в комерції, то маєте загальну самоконцепцію про рівень свого професіоналізму, і це визначає вашу успішність у продажах. У вас є також особисті самоконцепції того, як добре вам вдається робити прогнози, визначати потреби, пропонувати розв’язки, відгукуватися на запити й укладати угоди. У кожній з цих сфер ви можете почуватися спокійно й упевнено або напружено й невпевнено, залежно від того, як, на ваш погляд, вам вдається виконувати ці завдання.

У вас є самоконцепція того, як добре ви організовані й ефективні як в особистому, так і службовому житті. І ви завжди поводитиметеся так, щоб це узгоджувалося з вашою концепцією. Ви не можете поводитися по-іншому, ніж підсвідомо запрограмовані, так само як комп’ютер не може проігнорувати закладену в нього програму.

У вас є загальна самоконцепція власної компетентності в сфері вашої діяльності й того, скільки ви здатні заробляти. Вам ніколи не піднятися значно вище від рівня здібностей, закладеного у вашу самоконцепцію. І ви ніколи не зароблятимете значно більше або значно менше, ніж заклали в самоконцепцію власних прибутків.

Насправді, якщо ви заробляєте на десять відсотків більше або менше, ніж, на вашу думку, заслуговуєте, то почуваєтеся дуже некомфортно. Ви негайно вдаєтеся до компенсаторної поведінки. Заробляючи на десять відсотків більше, ви починаєте витрачати гроші, позичати іншим, вкладати в речі, на яких зовсім не знаєтеся, або навіть пускати гроші на вітер чи просто губити. Така марнотратна поведінка властива кожному, хто несподівано виявляє у своїй кишені суму, більшу за ту, що узгоджується з його самоконцепцією.

Існує чимало історій про чоловіків і жінок, що вигравали великі суми в різних лотереях. Здебільшого, якщо в час лотереї вони були найманими працівниками, за два-три роки після виграшу вони знову поверталися до тієї ж праці, бо розтринькували всі гроші, не маючи гадки, на що саме.

Якщо ви заробляєте на десять відсотків менше, ніж це передбачено вашою самоконцепцією прибутків, ви починаєте гарячково пнутися вгору. Ви намагаєтеся продуктивніше мислити, працювати більше й наполегливіше, шукати підробітки або розмірковувати про зміну роботи задля повернення свого доходу на рівень, що відповідає вашій самоконцепції.

Коли ж досягаєте потрібного вам рівня коштів, ваги або чогось іншого, то поступово опиняєтесь у «зоні комфорту», а опинившись там, робите все можливе, аби там затриматися. Ви опираєтеся будь-яким змінам, навіть позитивним.

Зона комфорту – це найбільший ворог людського потенціалу. Ваші зони комфорту стають життєвими звичками, а їх важко побороти. А кожна звичка, що існує тривалий час, зрештою спричиняється до рутини. Так, замість того щоб скористатися своїм інтелектом для подолання рутини, ви спрямовуєте більшість своєї енергії на те, щоб зробити свою рутину комфортнішою. Ви виправдовуєте й раціонально обґрунтовуєте свою ситуацію як не піддатну змінам. Ви відчуваєте це й говорите: «Я не можу нічого вдіяти».

Але вам до снаги чимало зробити для зміни свого майбутнього. З дальших сторінок ви довідаєтеся, як вийти із зони комфорту. Ви навчитеся користуватися клавіатурою свого психологічного комп’ютера і вводити в нього нову програму уявлень про себе. Ви навчитеся переформатовувати власну самоконцепцію, відтак отримуватимете від життя більше, ніж насправді прагнете.

Три складники вашої самоконцепції

Ваша самоконцепція складається з трьох частин, схожих на три шари торта. Перша з них – ваш ідеальний образ. Ця бачення або деталізований ідеальний опис людини, якою би ви дуже хотіли стати. Ідеальний образ потужно впливає на вашу поведінку й спосіб думок про себе.

Ваш ідеальний образ – це комбінація якостей і властивостей, якими ви найбільше захоплюєтеся в інших людях – живих і померлих. Це сума ваших домінантних прагнень. Це ваше бачення досконалої людини.

Виняткові чоловіки й жінки мають дуже чіткі ідеальні образи самих себе й безупинно прагнуть до них наблизитися. Вони ставлять для себе високі стандарти й намагаються їх досягнути. І ви теж на це здатні. Що чіткіше ви уявляєте людину, якою прагнете стати, то більша ймовірність того, що одного дня ви еволюціонуєте в неї. Ви підніметеся на вершину своїх домінантних прагнень щодо себе. Станете людиною, якою найбільше захоплюєтеся.

Як не сумно, але невдахи й нещасливі люди мають дуже розмиті ідеали або ж здебільшого зовсім не мають ідеального власного ідеального образу. Вони мало або й зовсім не думають ані про те, якими хотіли б стати, ані про риси, які варто розвинути в собі. Зрештою, їхнє духовне зростання та еволюція вповільнюються й зупиняються. Вони застрягають у психологічному глухому куті й залишаються там назавжди. Вони втрачають усі спонуки до самовдосконалення.

Коли людина із замилуванням і повагою дивиться на цілісність, цілеспрямованість, мужність і готовність до дій в інших людях, вона починає виховувати ці ж цінності в собі.

Визначивши власні основоположні цінності й працюючи над втіленням їх у життя, ви вдосконалюєте свою особистість, а що ваше зовнішнє життя віддзеркалює внутрішнє життя, роботу й взаємини з людьми, то також поліпшується кожний з аспектів вашого зовнішнього життя. Пізніше ми поговоримо про це докладніше.

Другий складник вашої концепції – це ваш власний образ. Ваш образ – це спосіб дивитися на себе, спосіб думок про себе, поки ви заклопотані повсякденними справами. Ваш власний образ часто називають «внутрішнім дзеркалом», у яке ви зазираєте, щоб зрозуміти, як поводитися або діяти в певній ситуації. Ви завжди поводитеся згідно з картинкою, яку тримаєте всередині себе. І саме тому ви можете вдосконалити свої результати, навмисно змінюючи свій психологічний портрет, який ви прив’язуєте до певної сфери життя.

Цей процес модифікації власного образу – один з найшвидших і найдієвіших шляхів поліпшити результати. Щойно ви почнете дивитися на себе як на компетентнішу й упевненішу в собі людину і думати про себе так само, ваша поведінка стане зосередженішою й ефективнішою.

Коли ви умисно зміните власний образ так, як навчитеся робити це наприкінці розділу, то почнете ходити, розмовляти й почуватися значно краще, ніж будь-коли. Змінюючи свій психологічний образ, ви зміните як свою особистість, так і результати.

Третій складник вашої самоконцепції – це самооцінка. Самооцінка – це те, що ви почуваєте щодо себе самого. Це емоційний складник вашої особистості й основоположна властивість, необхідна для досягнення результатів. Це ключ до щастя й особистого успіху. Це наче ядерний реактор електростанції. Це джерело енергії, ентузіазму, життєвої снаги та оптимізму, що наповнюють вас силою й перетворюють в успішну людину.

Рівень самооцінки визначають два чинники, що наче два боки однієї медалі. Перший – це те, якою значущою і цінною людиною ви себе відчуваєте, як сильно себе любите й сприймаєте самого себе як хорошу людину. Цей бік, пов’язаний з особистою самооцінкою. Це ваш сталий рейтинг себе самого, хоч би що відбувалося у вашому житті цієї миті.

Цей перший чинник не залежить від зовнішніх змінних. Людина з по-справжньому високим рівнем самооцінки може стикатись у житті з безліччю труднощів і перешкод, але все ж зберігати високу, позитивну самооцінку себе як особистості. На жаль, лише жменьці людей вдається досягнути такої стадії розвитку, на якій вони здатні зберігати почуття внутрішньої цінності незалежно від зовнішніх обставин.

Другий чинник, що визначає рівень вашої самооцінки, – це ваше почуття власної ефективності, упевненість у власній компетентності та здатності виконувати те, що ви робите. Це результативний бік самооцінки й фундамент, на якому вибудовується справжня і незмінна впевненість у собі.

Ці дві частини самооцінки підсилюють одна одну. Коли ваше самовідчуття позитивне, ви досягаєте кращих результатів. А хороші результати дарують вам краще самовідчуття.

Ваша самооцінка залежить від того, як сильно ви собі подобаєтеся. Що більше ви собі подобаєтеся, то ліпше у вас виходить те, на що спрямовані ваші думки. Що більше ви собі подобаєтеся, то сильніша ваша впевненість у собі, то позитивніше ваше ставлення до світу, то здоровіша, енергійніша й щасливіша ви загалом людина.

А що ваші відчуття значною мірою визначені тим, як ви спілкуєтеся самі з собою – про себе і вголос – ви можете підвищити рівень самоповаги, з ентузіазмом і впевненістю промовляючи: «Я собі подобаюся! Я собі подобаюся! Я собі подобаюся!»

А ще краще, якщо ви станете говорити: «Я люблю себе! Я люблю себе! Я люблю себе!» Коли ви вперше почуєте ці слова у власному виконанні, вони можуть здатися банальними, однак вони надзвичайно потужні. Заради експерименту, відволічіться від читання й кілька разів скажіть собі від щирого серця: «Я собі подобаюся!» Промовивши цю фразу п’ять-шість разів, почуватиметеся значно ліпше.

Ми навчили цього наших дітей. Щоразу, коли вони почуваються нещасними або погано поводяться, ми вмовляємо їх проказати слова: «Я собі подобаюся!», і за мить вони починають усміхатися й веселішають. Здається, що вищий ступінь відкритості й сприйнятливості людини до цього твердження, то більший вплив воно справляє на особистість.

Любити себе дуже здорово. Насправді – це ключ до особистої ефективності й щасливих відносин з іншими. Що більше ви любите й поважаєте себе, то краще вам вдається те, що ви робите. Ви стаєте спокійною та позитивною людиною. Набуваєте впевненості у своїх здібностях. Робите менше помилок. У вас з’являється більше енергії та креативності.

Деяких людей навчили ще змалку, що любити себе – означає бути зарозумілою і зверхньою людиною. Насправді все навпаки. Так званий «комплекс зверхності», що виявляється в зарозумілій і марнославній поведінці, так само як «комплекс неповноцінності», з властивим йому самозасудженням, – це прояви низької самооцінки й браку любові до себе. Люди з високою самооцінкою легко знаходять спільну мову майже з усіма.

Правила високої самооцінки

Існує два правила високої самооцінки й любові до себе. Правило перше полягає в тому, що неможливо вподобати або полюбити когось іншого більше, ніж ви любите себе. Не можна дати іншим те, чим не володієте самі.

Друге правило полягає в тому, що не слід очікувати, що хтось любитиме вас більше, ніж ви любите й поважаєте себе.

Ваш власний рівень любові до себе і прийняття себе – це контрольний клапан якості ваших людських взаємин. Це проблема або розв’язок у кожній ситуації. Усе, що ви робите задля побудови й підвищення самооцінки, збільшує кількість задоволення й щастя, яке ви відчуваєте від взаємин з іншими людьми у вашому житті.

Якщо ваша самоконцепція – це універсальна програма комп’ютера вашої підсвідомості, то звідки вона береться? Як вона формується? З чого складається? І найважливіше: як перепрограмувати її, щоб вдосконалити себе й підвищити ефективність усіх своїх дій?

Формування самоконцепції

Ви не народилися із самоконцепцією. Усе, що ви знаєте й у що вірите сьогодні, ви засвоїли внаслідок подій, що відбувалися з вами з дитинства. Кожна дитина приходить у цей світ із чистим потенціалом, певним темпераментом і певними вродженими здібностями, але без самоконцепції. Кожне ставлення, поведінка, цінність, думка, переконання і страх, властиві вам сьогодні, набуті. Тому, якщо у вашій самоконцепції є якісь елементи, що не відповідають поставленим вами цілям, ви можете їх позбутися.

Наприклад, нещодавно я прочитав про жінку тридцяти двох років, що пережила автомобільну аварію. Унаслідок удару головою вона зазнала повної амнезії. До аварії вона була заміжня і мала двох дітей, восьми й десяти років. Вона була хворобливо сором’язливою, затиналася і страшенно нервувала в товаристві інших людей. Її самоконцепція була жалюгідною, а рівень самооцінки дуже низьким. І ніби цих проблем бракувало, вона ніде не працювала і спілкувалася з дуже обмеженим колом людей.

Прокинувшись у шпиталі, через повну амнезію вона анічогісінько не пам’ятала про своє минуле. Вона не могла згадати ані батьків, ані власного чоловіка, ані дітей. Її розум був цілком порожній.

Це було так незвичайно, що для розмов з нею і обстеження викликали різних фахівців, нейрохірургів і психологів.

Її випадок був такий особливий, що вона стала популярною. Одужавши фізично, вона почала давати інтерв’ю на радіо й телебаченні. Жінка почала вивчати власний стан і зрештою написала низку статей і книжку, описуючи свій досвід.

Вона почала подорожувати й читати лекції для медиків і професіоналів суміжних галузей. Зрештою вона стала визнаним фахівцем з амнезії.

Позбувшись спогадів про колишній досвід, дитинство й молоді літа, вона привертала до себе увагу і викликала шанобливе ставлення як важлива особа, і стала зовсім інакшою особистістю – позитивною, упевненою в собі й відкритою. Вона стала компанійською і дуже дружелюбною, а також розвинула чудове почуття гумору. Вона стала популярною і змінила коло спілкування. По суті, вона розвинула абсолютно нову самоконцепцію, що цілком відповідала успішності, щастю і задоволенню життям. Вона замінила одну психологічну програму іншою. І ви теж можете це зробити.

Зрозумівши процес формування самоконцепції, ви зможете зробити потрібні зміни, які перетворять вас на людину, якою ви прагнете бути. Ви довідаєтеся, як стати людиною, здатною досягати цілей та втілювати в життя важливі для вас мрії.

Немовлята з’являються на світ без самоконцепції. Діти довідуються про те, хто вони й про те, які вони важливі та цінні, завдяки тому, як до них ставляться змалку. Немовлята відчувають невимовну потребу в любові й захисті. Любов для них – наче емоційний кисень. Неможливо дати дитині, що зростає, забагато любові й ніжності. Щоб вирости здоровими, діти потребують любові, як троянди дощу, не менше ніж їжі, пиття і даху над головою.

Основи особистості закладаються протягом перших трьох-п’яти років життя. Здоров’я дорослого значною мірою визначене якістю й кількістю безумовної любові й ніжності, що їх дитина дістає від батьків та інших людей.

Дитина, що зростає в умовах безмежної любові, ніжності й підтримки, розвивається в позитивну і сильну особистість. Дитина, яку виховують в умовах критики й покарань, виростає полохливою і недовірливою, з безліччю потенційних особистих проблем, які виявлять себе в дорослому житті. Дорослі з низькою самооцінкою і негативним ставленням до життя в дитинстві майже завжди були позбавлені любові й почуття безпеки, таких необхідних у роки формування.

Риси дитини

Діти народжуються з двома помітними рисами. Перша полягає в тому, що вони народжуються безстрашними. Вони приходять у цей світ лише з двома страхами: страхом голосних звуків і страхом перед падінням. Усі інші страхи дитина набуває через повторення й закріплення в процесі росту.

Кожен, кому доводилося виховувати маленьких дітей, знає, що до п’яти-шести років вони нічого не бояться. Малюки спинаються на драбини, перебігають дорогу, хапають гострі інструменти й загалом зазвичай роблять усі ті речі, які дорослим здаються смертельно небезпечними. Вони нічого не бояться, поки батьки не прищеплюють їм певні страхи.

Друга помітна риса дітей – повна розкутість. Вони регочуть, потім плачуть і пісяють у штанці. Вони говорять і роблять саме те, що їм хочеться, не зважаючи на думку інших. Вони діють спонтанно й, зовсім не бентежачись, висловлюють власні думки. Чи бачили ви колись дитину, що стримує себе?

Цей природний стан просто чудовий – ви приходите у цей світ, безстрашні й розкуті, позбавлені страхів і здатні вільно й легко самовиражатися в будь-якій ситуації. Ви знаєте, що це так, адже багато років потому, у безпечній ситуації, у товаристві людей, яким довіряєте, ви частенько повертаєтеся до цього природного стану безстрашності й спонтанності. Ви почуваєтесь розслаблено і комфортно, і дозволяєте собі бути собою. Коли ви по-справжньому щасливі, це найкращі моменти вашого життя, його кульмінаційні миті. І це ваш нормальний, природний стан.

Як діти навчаються

Діти навчаються двома основними способами. Насамперед вони навчаються, імітуючи одного або обох батьків. Чимало ваших дорослих звичок, разом з вашими цінностями, ставленням до життя, переконаннями й поведінкою, сформувалися в дитинстві, коли ви спостерігали за дорослими й прислухалися до них. Вислови «Який батько, такий син» і «Яка мати, така й дочка» насправді мають ґрунт під собою. Часто дитина починає ідентифікувати себе з одним з батьків і перебуває під сильнішим його впливом.

Другий спосіб навчання – перехід від дискомфорту до комфорту, або від болю до задоволення. Зиґмунд Фройд називав це «принципом задоволення». За його висновком, що поділяє більшість психологів, прагнення до задоволення або щастя – це основна мотивація всієї людської поведінки. Розвиток дитини, починаючи від навчання ходити, користуватися туалетом і навичок харчування до кожного аспекту її соціального життя, сформована цим безперервним прагненням, або ж мотивацією, до комфорту чи особистого задоволення, до того, що дарує приємні відчуття, і від того, що здається поганим.

З усіх видів дискомфорту, від яких може потерпати дитина, найтравматичніший і найстрашніший – брак батьківської любові й підтримки. Діти відчувають сильну потребу в емоційній безпеці, батьківській любові, підтримці й захисті. Коли батьки не виявляють своєї любові, намагаючись дисциплінувати, проконтролювати або покарати, дитина відчуває неймовірний дискомфорт і втрачає відчуття безпеки. Вона починає боятися.

Прийняття батьками означає для дитини все. Це не те, що мали на увазі або хотіли зробити батьки, це те, що дитина вбирає в себе так, що це відображається на її емоціях і вчинках. Коли дитина відчуває, що втрачає любов, вона негайно змінює свою поведінку, намагаючись повернути батьківську любов і схвалення. Наче людина, що тоне, вона хапається за будь-яку соломинку.

Без неперервного потоку безумовної любові дитина відчуває загрозу своїй безпеці. Розчарувавшись, вона втрачає безстрашність і спонтанність.

Більшість особистих проблем у житті – наслідок «позбавлення любові». Напевне, більшість наших учинків у житті керовані потребою здобути любов або компенсувати її нестачу. Більшість наших негативних дитячих спогадів пов’язані з браком любові. А більшість наших дорослих проблем у взаєминах з іншими вкорінені в цей ранній досвід позбавлення батьківської любові.

У ранньому віці, унаслідок помилок у вихованні, особливо коли батьки вдаються до деструктивної критики й покарань, дитина починає втрачати свою природну безстрашність і спонтанність. Вона починає засвоювати негативні звички та негативне ставлення до життя. Усі звички, хороші й погані, – це обумовлена реакція на стимули. Вони засвоюються внаслідок багаторазового повторення, аж поки не пускають коріння в підсвідомість. Відтак вони починають функціонувати автоматично, щоразу, коли виникають певні стимули.

Негативні звички стають звичайною поведінкою, частиною нашої самоконцепції. Вони перетворюються на наші зони комфорту. Щойно програма запущена і стає частиною нашого психологічного «макіяжу», ми почуваємося комфортно лише тоді, коли поводимося або реагуємо на щось у певний негативний спосіб. Нашим стимулом стає швидше страх, аніж бажання.

Саботаж успіху

Деструктивна критика – один з найнебезпечніших видів людської поведінки. Вона знижує самооцінку, погіршує самосприйняття і зменшує результативність усього, що людина намагається зробити. Деструктивна критика розхитує впевненість людини в собі, об’єкт критики починає почувається пригніченим і напруженим і робить помилки в тій сфері, у якій її критикували раніше. Людина може зовсім відмовитися від повторення спроб і будь-якої діяльності в цій сфері.

У середньому, на кожну похвалу дитини припадає вісім критичних зауваг. Батьки не замислюючись критикують дітей, намагаючись змусити їх виправити поведінку. Але відбувається зворотне. Через те, що деструктивна критика підриває самоповагу дитини й розхитує її самоконцепцію, вона швидше притлумлює, аніж спонукає до позитивних змін. Дитина поводиться не краще, а гірше.

Деструктивна критика змушує людину почуватися некомпетентною й неповноцінною. Він або вона починають злитися, захищатися, «відгавкуватися» або намагаються самоусунутися. Результати спадають до нуля. З’являються розмаїті негативні наслідки. Особливо страждають стосунки батьків і дітей.

Діти, яких критикують за оцінки, невдовзі починають відчувати негативну асоціацію між школою і власними відчуттями. Вони починають ненавидіти навчання і якомога його уникати. Вони вбачають у школі джерело болю й розчарувань. Згідно із законами притягання й відповідності, вони починають товаришувати з дітьми, що мають до школи таке ж ставлення.

Люди часто помиляються, вважаючи, що «конструктивно критикують», тоді як насправді просто розривають інших на шматки, – і вони називають цю критику «конструктивною», намагаючись раціонально пояснити власну поведінку. Справжня конструктивна критика викликає в людини добрі почуття і бажання зробити щось ліпше. Якщо критика не приводить до кращих результатів, підвищення самооцінки й бажання самовдосконалення, тоді це був лише деструктивний акт самоствердження, спрямований проти того, хто не в змозі дати відсіч.

Деструктивна критика – підґрунтя безлічі особистих проблем і ворожих відносин між людьми. Вона залишає по собі слід у вигляді зломленого духу, деморалізації, гніву, обурення, сумнівів людини у собі й шерегу негативних емоцій.

Якщо дітей критикують змалку, вони швидко навчаються критикувати самих себе. Вони самі себе принижують, недооцінюють свої здатності й негативно інтерпретують свій досвід. Вони постійно відчувають себе недостатньо хорошими, хоч як би завзято працювали і хоч чого б досягали.

Основна мета критики, якщо в ній з’являється необхідність, – це вдосконалення результатів. Вона покликана допомогти іншій людині покращити щось. Конструктивна критика не ґрунтується на бажанні помсти. Це аж ніяк не інструмент висловлення невдоволення або гніву. Її мета – допомогти, а не заподіяти біль, інакше краще від неї утриматися взагалі.

Дальші сім кроків допоможуть вам упевнитися, що ви даєте «конструктивний відгук» замість деструктивної критики.

По-перше, будь-що намагайтеся захистити гідність іншої людини. Ставтеся до неї, як до повітряної кульки, а до своїх слів – як до голок. Будьте лагідні. Коли йдеться про моїх дітей, я завжди починаю процес корекції зі слів: «Я дуже тебе люблю», а потім даю оцінку й поради, яких вони потребують, щоб стати кращими.

По-друге, зосередьтеся на майбутньому, а не на минулому. Не плачте над пролитим молоком. Розмовляйте про те, що можна зробити зараз. Вживайте фрази на штиб: «Чому б тобі наступного разу…»

По-третє, зосередьтеся на поведінці або на результаті, але не на людині. Замініть слово «ти» на опис проблеми.

Замість того, щоб сказати: «Ти не продаєш достатньо», скажіть: «Твої показники продажів нижчі, ніж ми очікували. Що ми можемо зробити, щоб їх підвищити?»

По-четверте, говоріть про себе як про джерело почуттів. Замість того, щоб сказати: «Ти дуже мене розлютив», скажіть: «Я дуже гніваюся, коли ти це робиш» або: «Я незадоволений ситуацією й хочу обговорити те, як ми можемо її змінити».

По-п’яте, чітко домовляйтеся про те, що саме слід змінити, коли і як саме. Будьте конкретні, а також орієнтуйтеся на майбутнє й на пошук розв’язку. Скажіть щось на зразок: «Дуже важливо, щоб надалі ви акуратно все записували й двічі перевіряли все до завершення відвантаження».

По-шосте, пропонуйте допомогу. Запитайте: «Чим я можу допомогти вам у цій ситуації?» Будьте готові продемонструвати людині, що і як робити. Якщо ви батько чи керівник, одна з ваших головних ролей – це роль учителя. Ви не повинні очікувати, що хтось стане робити по-іншому, не навчивши людину, як саме це слід робити.

По-сьоме, виходьте з припущення, що людина прагне добре виконати роботу, і якщо вона зробила щось не так або припустилася помилки, це сталося ненавмисно. Проблема полягає лише в браку вміння, неповній інформації або якомусь нерозумінні.

Будьте спокійні, терплячі та чуйні, зрозумілі та конструктивні, а не розгнівані чи деструктивні. Намагайтеся підбадьорити людину, а не розірвати її на шматки. Немає швидшого способу підвищити рівень самоповаги й самооцінки в інших, ніж відмовитися від деструктивної критики. Ви негайно зауважите різницю у ваших взаєминах.

Негативні звички

Існує два типи негативних звичок, що ми засвоюємо з дитинства, – ті, які підштовхують нас уперед, і ті, які стримують нас. Вони зачіпають усе, про що ми думаємо, що відчуваємо й робимо. Вони контролюють і визначають нашу долю, а ми майже не усвідомлюємо цього. Одні з них називають гальмівними, інші компульсивними. Зрозуміти їх вплив на життя й навчитися протидіяти цьому впливові на нашу поведінку – це абсолютно необхідна умова для досягнення ступеня щастя й успіху, який для вас можливий.

Гальмівні негативні звички засвоюються тоді, коли дитина постійно чує: «Не займай! Відійди звідти! Припини! Не роби цього! Обережно!» Природний імпульс дитини – доторкнутися, спробувати на смак, понюхати, відчути і дослідити кожну частину навколишнього світу. Коли батьки реагують на дослідницьку поведінку дитини лементом, невдоволенням, ляпанцями або осудом у будь-якій іншій формі, дитина ще не готова зрозуміти, що відбувається. Натомість їй спадає на думку: «Щоразу, коли я намагаюся спробувати щось нове чи відмінне, мама й тато гніваються на мене й припиняють мене любити. Мабуть, це тому, що я занадто малий, нічого не знаю і не вмію, бо не вмію, не вмію, не вмію».

Відчуття «не вмію» незабаром кристалізується у страх поразки. А страх поразки – це найбільша перешкода на шляху до успіху в дорослому житті. Він спливає з глибин на поверхню щоразу, коли ви розмірковуєте про те, щоб ризикнути, зробити щось нове або інакше, якщо це пов’язане з ризиком втратити час, гроші або зазнати душевного болю.

Якщо йдеться про мене, то як поганий учень я боявся, що недостатньо розумний, щоб здобутися на щось краще. Коли бачив, як люди навколо мене беруться до справ, ризикують, влаштовуються на роботу і звільняються, відкривають і закривають підприємства, я просто відводив погляд. Я вважав, що в них є інтелект і сміливість, яких мені бракує.

Коли я був дитиною, то боявся хуліганів на дитячому майданчику, тому що боявся батьківських ляпанців. Узявшись до комерції, я боявся телефонувати потенційним покупцям навмання. Коли ж узявся керувати, то боявся обстоювати свої погляди. Заробивши трохи грошей, я боявся їх інвестувати, а коли мені трапилася можливість відкрити свою справу, боявся зважитися на це, через страх зазнати невдачі й втратити свої кошти.

Мої батьки були боязкими людьми й виховували мене в страху. Їм це вдалося. Лише пізніше я довідався, що всі мої страхи існували лише в моїй уяві, що боятися було нічого, і відтак розпочалося справжнє життя.

Усі ваші негативні звички відображаються на вашому тілі. Коли ви перебуваєте в лещатах негативної звички, то почуваєтеся й реагуєте так, немов вам загрожує фізична небезпека. Місце, у якому ви відчуваєте гальмівні негативні звички і страх поразки, – це передня частина вашого тіла – від сонячного сплетіння і вниз.

Якщо, наприклад, ви боїтеся виступів, а вам доручили виступати перед великою аудиторією, вашою першою реакцією буде відчуття слабості в сонячному сплетінні – емоційному центрі вашого тіла. І що більше ви розмірковуєте про майбутню подію, то далі поширюється ваш страх. Ваше серце починає стукотіти швидше. Ви починаєте частіше дихати й задихатися.

Ваше горло пересихає, у голові стукотить так, що це подібно до мігрені. Ваш сечовий міхур переповнюється, і вам нестерпно хочеться в туалет. Ви реагуєте так, ніби вас ось-ось відшмагають. Усі ці фізичні прояви гальмівних звичок зазвичай запрограмовані у вашій підсвідомості ще до того, як вам виповнилося шість років.

Негативні звички також викликають почуття тривоги й нервозності, що супроводжується спітнінням, пришвидшеним серцебиттям і емоційною реакцією: роздратуванням, нетерплячістю й вибухами гніву. Що глибше вкорінені у вас негативні звички, то сильніше ви реагуватимете на ситуацію.

Ви навчаєтеся страху поразки й гальмівної поведінки, якій властиві слова «Я не вмію», трьома шляхами.

По-перше, шляхом повторюваної асоціації з конкретною подією, доповненою деструктивною критикою або фізичним покаранням. Якщо дитині, яка торкається піаніно, щоразу дають ляпанців, вона зрештою починає боятися навіть думки про те, щоб зіграти на піаніно.

Якось під час мого семінару один лікар розповів мені, як батько-алкоголік бив його в дитинстві. Батько раптово підхоплювався зі стільця й без попередження бив. Нині, через п’ятдесят років, щоразу, коли цей лікар дивиться телевізор і на екрані хтось раптово й швидко підстрибує, усе його тіло реагує так, немов його ось-ось вдарять. Сонячне сплетіння напружується. Серцебиття частішає. Він пітніє і тремтить. Це умовний рефлекс, викликаний завданою в дитинстві травмою, і, ймовірно, його вже не позбутися.

По-друге, засвоєння негативних звичок може бути результатом непомітних шкідливих впливів, які ви можете навіть не усвідомлювати. Деякі люди приймають критику без питань, вважаючи її обґрунтованою. Інші вірять у негативні якості, приписувані їм гороскопами. А є такі, що після невдалої першої спроби висновують, ніби не мають ніяких здібностей.

Важливо, щоб ви постійно запитували себе: «А що, якби я мав талант до цієї справи?» Потім припустіть, що талант у вас таки є, і працюйте над собою. Якщо почнете позбуватися кайданків ваших самообмежних уявлень про себе й страхів, то виявите, що насправді перед вами не надто багато перешкод. Майже всі вони перебувають у вашій голові, у вашій автоматичній реакції на певні стимули.

Третій шлях засвоєння негативних звичок або ж реакції страхом – це результат якоїсь єдиної травматичної події.

Один-однісінький лячний досвід, наприклад, коли в дитинстві ви трохи не втопилися чи впали з висоти, може вселити у вас ірраціональний страх перед водою чи висотою на все життя. Сама думка про щось подібне просто паралізує вас.

Іноді такі страхи називають фобіями, і вони можуть прогресувати. Якщо безупинно перебирати в пам’яті якийсь негативний досвід і переживати його знову й знову, це може перерости у фобію, яка впливатиме на все життя й заважатиме вашому щастю.

Ключове слово тут – «ірраціональне». Ситуація викликає почуття надзвичайної тривоги і ви починаєте дратуватися, але не розумієте чому. Сама лише думка про це пригнічує вас, заважає роботі й відносинам з іншими людьми.

Щоб стати позитивною людиною, потрібно виконати одну вимогу – навести лад на полицях розуму, або ж прочистити труби підсвідомості, а для цього потрібно виявити й подолати всі страхи, які гальмують ваш поступ.

Порозмовляйте про свої страхи з товаришем або подружжям. Інші часто бачать те, чого не бачите ви. Якщо потрібно, проконсультуйтеся з психоаналітиком або психіатром. Професійний терапевт часто може допомогти вам звільнитися від психологічних перешкод, що роками блокують ваш прогрес.

Другий основний вид засвоюваних дітьми негативних звичок – це компульсивні (примусові) звички. Дитина засвоює їх, коли безперервно чує: «Ти б краще зробив оце, або ось те». Батьки говорять: «Якщо не зробиш ось цього, або не припиниш ось це робити, у тебе будуть великі неприємності». Для дитини неприємності з батьками завжди означають нестачу любові й підтримки.

Коли батьки обумовлюють свою любов результатами дитини або її поведінкою, малюк швидко засвоює повідомлення на штиб: «Мене не люблять, і я в небезпеці, доки не задовольню маму й тата. Тому я повинен робити те, що їм приємно. Я повинен робити те, що робить їх щасливими. Я повинен робити те, чого вони хочуть. Я повинен, я повинен, я повинен».

Ці компульсивні негативні звички засвоюються тоді, коли батьки люблять швидше обумовлено, аніж безумовно. Страх бути відкинутим – це друга головна причина невдач і браку досягнень у дорослому житті.

За вашою поведінкою в дорослому віці можна легко визначити, чи в дитинстві вас любили лише за певних умов. Ви будете надто сильно, або навіть одержимо, перейматися думкою інших, особливо думкою ваших батьків, подружжя, начальника або друзів.

Важливе слово – «надто». Цікавитися думками й почуттями інших цілком нормально й природно. Зацікавлення думкою інших і повага до неї зв’язують суспільні відносини. Інакше панував би хаос.

Але доведений до межі страх бути відкинутим може паралізувати. Він може бути таким сильним, що людина стає нездатною самостійно ухвалювати рішення, без схвалення інших.

Ми потребуємо і прагнемо поваги інших, але реалізовані, самоактуалізовані люди досить впевнені в собі, що дає змогу їм брати до уваги думку інших, однак ухвалювати власні рішення, що ґрунтуються на відчутті того, що правильно особисто для них.

Пам’ятайте, ми всі чогось боїмося. Особливо критики й несхвалення. Ми підемо на все, аби завоювати прихильність і схвалення людей, яких ми шануємо. Ми підемо на будь-які жертви, намагаючись їм сподобатися. Солдати навіть ризикують життям, аби не підвести інших.

Однак вам не варто постійно думати про цей підступний вплив інших. Бо він, як писав Френсіс Бекон, «формує людину, що ніколи не зможе бути послідовною в досягненні своїх цілей».

У кожній ситуації, пов’язаній з думкою інших людей, запитайте себе: «Що я насправді хочу зробити? Що зробить мене найщасливішим?» А потім ухваліть рішення, думаючи насамперед про людину, якій доведеться жити з цим рішенням, – про себе.

Компульсивні негативні звички виявляють себе фізично – у формі напруження в шиї і плечах, а також болем у попереку. Зазвичай ці болі з’являються, коли ви надмірно завантажені працею, відчуваєте себе «під прицілом» чи коли вам потрібно багато зробити, а часу обмаль. Ці фізичні болі – основний результат стресу й перевантаження. Вони можуть призвести до серйозних психосоматичних захворювань.

Жінки схильні виявляти свій страх бути відкинутими у вигляді депресії, збайдужіння й фізичних симптомів. Компульсивні негативні звички в чоловіків проявляються у так званому поведінковому патерні типу А. Ця поведінка зазвичай випливає із взаємин між батьком і сином або батьком і донькою. Вона спричинена відчуттям дитини, якій здавалося, що вона не дістає вдосталь любові від батька.

У чоловіків це підсвідоме прагнення батьківської любові в дорослому житті переноситься на начальника. Поведінка типу А проявляється в надмірній заклопотаності схваленням керівництва. У найважчих випадках чоловіки стають такими одержимими своєю роботою, що підривають власне здоров’я й руйнують родину.

Пригадую, як важко я переживав смерть батька. Мені здавалося, що я ніколи не був здатний зробити все як слід – ніколи не робив того, що могло завоювати його любов і прихильність до мене. За два роки після його смерті я все ще відчував величезне почуття втрати й порожнечі, думаючи про нього.

А потім, одного дня, я запросив свою маму на вечерю і поділився з нею своїми почуттями. Вона здивувалася й сказала, що мені не варто засмучуватися чи впадати в розпач з цього приводу. Вона пояснила, що мій батько ніколи не відчував стільки любові, щоб поділитися нею з іншими.

У дитинстві та підлітковому віці він і сам дістав дуже мало любові, тому йому було майже нічого дати власним дітям, тож і мені. Мати сказала, що я нічого не міг вдіяти, щоб дістати більше любові, ніж мав.

Згодом я виявив, що більшість чоловіків, які потерпають від поведінкового патерну типу А, усе ще намагаються завоювати любов і повагу власних батьків. Але після смерті батька я зрозумів: хоч би скільки любові ви діставали або дістаєте від батька, – це максимум, який він міг чи може вам дати. Ви не могли й не зможете зробити нічого, щоб це змінити. Зрозумівши й прийнявши це, ви можете трохи розслабитися й повернутися до власного життя.

Самоконцепція в бізнесі

Будь-яка група людей – від сімейної пари до організації – формує власну самоконцепцію. Це збірні якості людей, що перебувають разом, або тих, що вважають себе частиною одного цілого. Цю самоконцепцію можна назвати мораллю або культурою, але насправді це щось значно більше. Це загальний психологічний тон організації. Крім іншого, це показник рівня щастя індивідуумів як частини великого колективу. Це показник їхньої впевненості та гордості, або навпаки, від членства у товаристві.

Кожна сімейна пара має свою самоконцепцію. Це спосіб уявлень про себе як про пару й взаємні почуття. Ідеться про те, як багато вони сміються разом чи не сміються взагалі. Пари й родини з позитивними самоконцепціями щасливі й сповнені взаємного ентузіазму стосовно одне одного й спільного життя. Для пар і родин з негативними самоконцепціями характерні постійні скарги, взаємна критика і сварки.

Самоконцепції є також у корпорацій, у кожного підрозділу, відділу або групи людей усередині корпорації, аж до команди прибиральників, що приходять по закінченні робочого дня.

Самоконцепція бізнесу складається з трьох основних компонентів. По-перше, це власний ідеальний образ – комбінація уявлень, цінностей, етики й місії організації. Якщо вони чіткі, позитивні, їх підтримують керівники вищої ланки, то працівники компанії почуваються значно щасливішими, позитивнішими та впевненішими в собі й у тому, що роблять.

Один з найважливіших і неминучих обов’язків керівників (або батьків) – чітке окреслення власного ідеалу й втілення своїх цінностей у поведінці стосовно інших, постійне пояснення своєї позиції і переконань і зразкове поводження.

Другий компонент самоконцепції компанії – це колективний образ. Це те, як уявляють себе і те, що думають про себе керівники й працівники компанії. Їхній власний образ здебільшого визначений тим, як добре, на їхню думку, вони виконують свою роботу, свої функції. На цей образ особливо впливає якість продукції і послуг компанії, а також уявлення працівників про те, як сприймають компанію постачальники й замовники.

Коли я працюю з компаніями, у яких постійно зростають показники збуту, чия частка на ринку збільшується і чий прибуток вагомий, усі працівники здаються задоволеними, товариськими й впевненими. Коли маю справу з компаніями, які змагаються за місце на ринку або борються з внутрішніми негараздами, їхні працівники часто схожі на членів спортивної команди, що програє занадто багато матчів. Вони нещасні, невпевнені в собі й не вірять у власні перспективи. Вони виплескують свої емоції одне на одного, критикуючи, нарікаючи й лихословлячи.

Одне із завдань керівника або лідера команди – підтримувати дух людей, постійно говорячи їм, які вони здібні. Кожна людина потребує підказок щодо того, як інтерпретувати те, що відбувається. Завдання керівника – підтримувати моральний дух на висоті, показуючи події під найкращим з можливих кутів зору й зосереджуючи людей на майбутніх перспективах, але не на проблемах у минулому.

Останній компонент самоконцепції організації, її самооцінка, – це загальна сума всіх ідеалів корпорації, її нинішньої успішності, а також того, як добре, на думку кожного працівника, ставляться до них керівники й колеги. Менеджери, що постійно хвалять і підбадьорюють своїх підлеглих, формують у них високу самооцінку. Остання виявляється в оптимізмі, енергійності, винахідливості, умінні співпрацювати й відданості спільній справі. Це компонент, який найскладніше створити й підтримувати, але люди, що добре до себе ставляться й поважають себе як членів першокласної команди, стають потужною силою в конкурентному ринковому середовищі.

У компанії, організації, відділі, команді або родині з позитивною самоконцепцією люди чудово почуваються. Створення подібної групи – це найвище мистецтво менеджменту. Це також найважливіше вміння людини, що живе в суспільстві. Людям з позитивною самоконцепцією властива вища продуктивність, психологічна стійкість, упевненість і відчуття щастя.

Якщо у вас саме така команда або родина, ви зможете творити дивовижні речі. Ви зможете реалізувати свій потенціал, водночас допомагаючи іншим реалізувати їхні можливості.

Найбільша загроза в житті

Найбільша проблема людського життя – це страх. Саме страх краде наше щастя. Страх змушує нас задовольнятися меншим, ніж нам до снаги. Саме страх – основна причина негативних емоцій, нещастя й проблем у людських стосунках.

Єдиний позитивний аспект страху, якщо в ньому взагалі є щось позитивне, це те, що його набувають, а тому його можна позбутися.

Страх перед поразкою і страх бути відкинутим – це набуті реакції, запрограмовані у вас ще до досягнення шести років. Зазвичай ці страхи окреслюють верхню і нижню межі вашої зони комфорту. Через них ви робите тільки те, що дає змогу уникнути критики або відкидання вас до нижньої межі зони комфорту, і тримаєтеся за свої обмеження, аби уникнути ризику чи поразки на верхній межі. Опинившись у зоні комфорту, ви залишаєтеся там, намагаючись уникнути будь-яких тривог і страхів. Ваші страхи стримують вас від реалізації власного потенціалу.

Протилежність страху – любов, що починається з любові до себе, або ж власної високої самооцінки. Між самооцінкою й будь-якими страхами існує інверсний, тобто зворотний, зв’язок. Що більше ви себе любите, то менше вас лякає можлива поразка або відмова. Що більше ви себе любите, то легше вам зважитися йти вперед і ризикувати, якщо це приведе вас до успіху й щастя. Що більше ви себе любите, то більше у вас готовності вдатися до дій, які виштовхнуть вас із зони комфорту на шлях досягнення ваших справжніх цілей і здійснення бажань.

Ви вже почали процес підвищення самооцінки й подолання власних страхів, знову й знову повторюючи потужні слова: «Я собі подобаюся! Я собі подобаюся! Я собі подобаюся!»

Починайте кожен свій день з повторення цієї фрази п’ятдесят або сто разів, поки ці слова не проникнуть у вашу підсвідомість. Незабаром ви зауважите й відчуєте, як зросла ваша впевненість у собі та компетентність і як покращилися відносини з іншими людьми. Ви станете чудово почуватися.

Програмування мозку на успіх

Завдяки самоконцепції ви дістаєте те, про що переважно думаєте. Ваші домінантні думки й прагнення стають вашою реальністю. Те, про що ви думаєте, те, як саме ви думаєте, визначає ступінь вашого здоров’я, добробуту й щастя в кожній царині вашого життя. Ви можете визначити, як сильно чогось хочете, за тим, якою мірою ви готові скерувати власне мислення на те єдине, чого прагнете, відкинувши думки про те, чого не хочете.

Ви самі створили своє теперішнє життя всім своїм попереднім думанням. Ви перебуваєте там, де ви є, і ви той, хто ви є, завдяки самому собі. Ви здатні змінити своє майбутнє будь-якої миті, якщо, не зволікаючи, візьмете під контроль власне мислення. Ви здатні перетворити своє життя на дивовижний досвід свободи, радості, здоров’я, щастя й добробуту, просто вирішивши це зробити й водночас відмовившись від усіх суперечливих думок. Усе залежить тільки від вас.

Сама природа вашого багатовимірного розуму дає змогу вам переписати свою універсальну програму, навмисно бомбардуючи свідомість низкою повідомлень, що створені в різний спосіб і надходять зусібіч. Якщо ви хочете стати фізично привабливим, то почнете робити вправи для всього тіла. Якщо хочете стати психологічно стійкою, позитивною і здоровою людиною, то спробуйте зробити так, щоб повідомлення, що надходять у вашу свідомість, узгоджувалися з образом ідеального життя, яким ви хочете жити.

Ці зміни, що завдяки їм ви зможете насолоджуватися життям, якого прагнете, непрості. Щоб опинитися там, де ви сьогодні є, вам знадобилося ціле життя з вашим нинішнім мисленням. Щоб змінитися, вам доведеться докласти значних зусиль. На щастя, справа того варта, а результати, яких ви досягнете, будуть швидкі й пропорційні до докладених зусиль.

Гомеостаз

Щоб досягнути інших результатів, потрібно стати іншою людиною. Ви маєте змінити свої цілі та ідеали й сформувати новий власний образ. Згідно з законом відповідності, ваш зовнішній світ віддзеркалює світ внутрішній. Отож, щоб у зовнішньому житті запанував лад, ви маєте стати іншою людиною в душі.

Перша й найскладніша для більшості людей перешкода, з якою ви зіштовхнетеся, – усередині вас. Ваше неусвідомлене прагнення зберігати відданість тому, що ви говорили й робили в минулому, утримує вас на місці.

Такий «гомеостатичний імпульс» – це ще одна назва вашої зони комфорту. Це підсвідоме, непереборне прагнення робити те, що й раніше. Ця нездатність звільнитися від мацаків минулого – переважна причина того, що більшість людей досягають значно меншого, ніж здатні, почуваючись нереалізованими і невдоволеними більшу частину свого життя.

Гомеостаз не хороший і не поганий. Це природний механізм, закладений у вас як частина «стандартного комплекту», завдяки якому ви можете автоматично функціонувати в різних аспектах життя. Цей механізм підтримує температуру вашого тіла на рівні 37 °С і хімічний баланс у мільярдах ваших клітин, а також керує вашою автономною нервовою системою. Він незамінний для правильного фізичного функціонування вашого тіла.

Щоразу, коли ви думаєте, говорите або робите щось, що суперечить вашим теперішнім звичкам, ваш гомеостатичний імпульс прагне повернути вас у зону комфорту, змушуючи вас почуватися незатишно й тривожно. А що ви завжди втікаєте від дискомфорту до комфорту, то схильні повертатися до комфортних занять і віддалятися від нових і захопливих справ.

Це цілком нормально. Коли ви робите будь-що, до чого не звикли, то відчуваєте напруженість і тривогу. Навіть думка про те, щоб зробити щось незвичне, може допровадити до стресу. Вихід із зони комфорту може виявитися таким дражливим, що більшість людей ніколи на це не зважуються, поки їх не примусять.

Якщо вас примушують залишити зону комфорту, ваше природне прагнення – навіть якщо ви в ній не були щасливими – бажання створити ще одну зону комфорту, схожу на щойно залишену. І ви починаєте відтворювати ситуацію, яка спочатку вам не подобалася.

Чимало людей втрачали роботу, яка їм не подобалася, а потім шукали ідентичну посаду в іншому місці. Пригадую, як я втратив місце мийника посуду в готельному ресторані, що аж ніяк не було найкращим місцем праці, і змарнував наступні кілька місяців, намагаючись улаштуватися мийником посуду в якомусь іншому готелі.

Знання про механізм гомеостазу життєво важливе для вас. Це природний спосіб тримати вас у згоді з вашим власним минулим. Але весь процес росту й прогресу вимагає від вас вийти із зони комфорту в напрямку чогось більшого і кращого. Великий успіх і щастя можливі тільки за вашої згоди відчути дискомфорт у процесі створення нової зони комфорту на вищому рівні ефективності.

Бійтеся пісні сирен у виконанні ваших старих звичок і зон комфорту, що ваблять вас залишатися там, де ви є, стримуючи від звершення всіх тих великих справ, на які ви здатні. Вам необхідно свідомо й цілеспрямовано відповідати опором на притягання зони комфорту в міру просування нагору й уперед до вищих досягнень.

Психосклероз

Друга суттєва перешкода на шляху до змін – це «затяті переконання», укорінені в страх, так само як і гомеостатичний імпульс. Психосклероз – це ваша природна схильність закохуватись у власні ідеї, а потім палко захищати їх від усього нового.

Протилежність психосклероза – гнучкість, готовність взяти до уваги інші погляди, інші ідеї, цілком припускаючи, що ви можете помилятися.

Подібна гнучкість розуму – ознака високорозвиненої особистості. Сам факт розгляду всіх варіантів у конкретній ситуації дає змогу побачити значно більше можливостей. Замість того щоб застосовувати інтелект для пошуку вад альтернативних підходів, ви стримуєтеся від суджень протягом доволі тривалого часу, достатнього для того, щоб зрозуміти, чи є якісь переваги в іншій ідеї, в інакшому способі діяти.

Такий підхід має важливе значення для ментального програмування й зміни підходу на кращий. Головна причина того, що люди не досягають життєвих успіхів, полягає в тому, що їхні переконання з часом стають надто твердими й негнучкими, особливо якщо йдеться про них самих і їхні власні можливості. Згодом такі люди наводять усі можливі причини того, чому щось неможливе для них, замість того щоб обміркувати, як це можна зробити. Вони діють як власні прокурори, вибудовуючи звинувачення проти самих себе, а також проти вас, якщо ви їм це дозволите.

Цілковита зміна в мисленні починається тоді, коли замість «чи можливо» ви запитуєте себе «як». Починаючи розмірковувати про те, як здійснити бажане, ви водночас відмовляєтеся від думок про те, можливо це чи ні, і ваш спосіб думок починає змінюватися. Ви отримуєте те, про що думаєте тривалий час, і якщо ви постійно розмірковуєте про те, як цього досягнути й про те, що можна зробити задля наближення до мети, найпевніше, ви досягнете успіху.

Сила любові

Чимало з того, що ви робите, починаючи з раннього дитинства, ви робите заради досягнення любові або для того, щоб компенсувати її нестачу. Почуття любові значною мірою впливає на кожен ваш вибір і рішення. Ваш самоідеал, цей провідний механізм самоконцепції і регулятор вашої поведінки, можна розуміти як ваше уявлення про те, якою людиною ви маєте бути, щоб заслужити любов і повагу людей, які вам небайдужі. Самооцінка – те, що доктор Нетеніел Бренден називає «репутацією у власних очах» – значною мірою визначає те, яким коханим і цінним ви самі здаєтеся собі.

Чимало особистісних проблем сягають корінням у «недолюбленість». Особистість дорослої людини переважно формується під впливом кількості та якості любові, яку ця людина дістає протягом років становлення. Майже все, що ви робите тепер – цілі, які ставите перед собою, мрії, які плекаєте, зобов’язання, що їх берете – зроблено під впливом любові у вашому житті.

Насправді вас нестримно тягне до людей, чиєї любові ви бажаєте й потребуєте, і ви перебуваєте під незвичайно сильним впливом їхньої думки. Починаючи процес перепрограмування власного розуму, ви повинні бути послідовними в усіх своїх діях, збільшуючи свою любов і повагу до себе, а також любов і повагу, яку відчувають до вас інші люди. Лише так ви матимете постійну мотивацію, щоб стати тією людиною, якою ви здатні стати.

Хто ті люди, чия любов і повага найважливіші для вас? Що вам робити і ким потрібно стати в їхніх очах, щоб вони поважали й любили вас? Це основні запитання на шляху до щасливого життя.

Сила сугестії

Якщо йдеться про визначення способу ваших думок і почуттів, друге місце після сили любові посідає сила сугестії. На ваш багатовимірний розум впливає все, що відбувається навколо й усередині вас. Сугестивне середовище має величезний вплив на ваше становлення й на те, що відбувається з вами. Будь-яка зміна у вашому фізичному, розумовому й емоційному середовищі може змінити спосіб ваших думок, почуттів і вчинків за лічені миті, а отже може змінити й результат.

Зміни температури або рівня шуму впливають на вас миттєво, так само як розмови й сутички з іншими людьми. Одна прикра заувага може зіпсувати вам цілий день, а одна приємна новина може зробити щасливим і веселим на декілька годин.

На жаль, більшість сугестивних явищ навколо вас, якщо середовище ретельно не контролювати, переважно негативні. Радіо, телебачення й газети «нашпиговані» негативними сенсаціями. Більшість розмов сповнені в’їдливих зауваг, скарг і обвинувачень. Більшість людей призвичаїлися мислити й говорити в категоріях «хіба ж це не жахливо». Їхні розмови негативні й критичні.

Ключ до ментального програмування полягає в систематичному й цілеспрямованому контролі вашого сугестивного середовища. Саме ви повинні створити ментальний світ, що має переважно позитивний характер і відповідає вашому ідеальному образові й омріяному життю. Контроль власного сугестивного середовища потребує ухвалення рішення про складники вашої власної «ментальної дієти» заради чітко окресленого майбутнього.

Існує ще три ментальні закони, які вам слід зрозуміти для ефективного перепрограмування власного розуму й зміни майбутнього. Це закон звички, закон практики та закон емоцій. Вони містять життєво важливі відповіді на питання про успіх і щастя, а також підказують більшість розв’язків, що ви їх шукаєте.

Закон звички

Майже все, що ви робите, – це результат звички. Те, як ви розмовляєте, працюєте, керуєте автомобілем, розмірковуєте, взаємодієте з іншими, витрачаєте гроші й спілкуєтеся з важливими для вас людьми, значною мірою результат звички. Ваша поведінка в кожній царині життя ґрунтується на досвіді, накопиченому з раннього дитинства. Імовірно, 95 відсотків ваших учинків і реакцій – автоматичний, підсвідомий відгук на фізичне й людське середовище.

Ваші звички – головні перешкоди на шляху вашого перетворення в особистість, якою ви прагнете стати. Звичний спосіб думати, відчувати, говорити й поводитися часто виявляється блокпостом, що відділяє вас від місця, до якого ви хочете потрапити. Він змушує вас тупцювати на місці.

Закон звички – це життєво важливий ментальний закон. Він пояснює існування зон комфорту, успіхів і поразок так само добре, як інші принципи. Його двійник у фізиці – це перший закон руху Ньютона, який говорить, що будь-яке тіло в стані спокою прагне залишитися в спокої, а будь-яке тіло в стані руху – залишатися в русі, поки на нього не подіє зовнішня сила.

Ваші думки й поведінка підкоряються тому ж принципові. Коли немає зовнішньої сили або ж вашого непохитного рішення зробити щось по-іншому, ви продовжуватимете робити все так само, як завжди: працюватимете на тій самій роботі, підтримуватимете зв’язок з тими ж людьми, їстимете ту саму їжу, ходитимете на роботу тією ж дорогою, так само відпочиватимете, дивитиметеся ті ж програми в телевізорі, читатимете ті самі книжки й житимете переважно тим самим життям.

Звички корисні, доки вони вам служать, доки їхній вплив збагачує й удосконалює ваше життя. А коли звички стають головною перешкодою на шляху до щастя, ви маєте модифікувати або цілком змінити їх.

Деякі люди призвичаюються запізнюватися на зустрічі або виконувати завдання із запізненням. Але успішні люди завжди пунктуальні й надійні. На них можна покластися. Успішні люди виконують свої зобов’язання. І вони поважають час інших, не ставлячи їх у скрутне становище.