Читать книгу Дякую тобі. Любовний роман 18+ - Дар'я Андріївна Мороз - Страница 7

Нерозуміючи як, я дістала швидко телефон, строчу смс. Я

-Вибач, ми незможемо бути разом. Нетелефонуй і непиши мені більше.

Через 2 хвилини.

Алекс

– Мія. НІ. Ні я сказав! Що трапилось???Де ти??

Я

– Ти брехун, скажи чесно, після того, як ти був у мене до 4 ранку, що тобі сказали дома, твої батьки????

Алекс

-Мія, я все поясню… де ти?

Я

-Все зрозуміло. Алекс це кінець.

Алекс

-Бля, не біси, скажи де ти?????

Я в шоці, як він може? Я, його, не біси??? Пішов він заноза в моїй задниці, що він собі дозволяє, хто він такий? Він теж вважає, що може ніувіщо мене не ставити.

Я

-Не біси…???? Пішов ти козел.

Алекс

-Сонце, мила, я не те хотів сказати саме це… вибач… скажи де ти?????

Я

– .

Алекс

-Мія. Ні. Це не точка

Я вимикаю телефон та кладу його до сумки. Плачу. Мої подруги мене обіймають.

– Я ж казала, що він і його сімейка мудаки!! – ричить Кетрін

-Не кажи так, він її кохає, це все мати його! – огризається Лілі.

– Я хочу додому! – беру себе в руки, витираю мокрі щічки. І двигаюсь, незважаючи ні накого, надвір. Не знаю, але дома, як мені казалось я була за 15 хв. Я заходжу з грохотом, тато сидить уже підмухою, п'є з якоюсь жінкою. Я бачила її пару разів.

– Що ти робиш? Ти обіцяв не пити!!! – на піднятій ноті звертаюсь я до людини, що зовсім непохожа на мого тата.

– Іди в кімнату, розкричалась!!! – бовкнула стерво та щей махнула рукою ніби я пусте місце.

– Що ти сказала? Ти взагалі рот прикрий, я з татом розмовляю а не з тобою. – я їй щас розіб'ю пику об стіл, ще один звук з її посохших, пропалених дишевим спиртним губ. Вона стукає тата по руці.

– Мія, не говори так зі своєю мачухою, з сьогоднішнього дня, це моя цивільна дружина, вона буде жити з нами.

Я роблю крок до них. Кидаю сумку наземлю.

– Через мій труп, мені вистачає одного алкаша.– спокійно, спокійно Мія. Кров бурлить, серце колотиться, повертаю голову до цієї сучки, а вона посміхається, закинула ногу на ногу. Ніби цю війну вона виграла.

– Доречі… -продовжує тато- У мене у штанах, у карманах були кошти, вони пропали. Ти їх небрала???

– Нахера вони мені, як би я брала, я б сказала, ти ж знаєш!!! – сльози знову навертаються. Я тримаюсь.-Знаєш папочка, ти запитай у сук яких ти водиш додому, чи глянь у чек на ціну з магазину, в якому ти купуєш горілку. Я хватаю сумку і виходжу.

У грудях все стисло. Набираю повні груди свіжого повітря. Дивлюсь у небо. Видихаю. Що робити? Куди піти. Потрібно зняти це сране плаття. Іду до вікна у свою кімнату. Залажу. Швидко одягаю темно голубі, рвані на колінах джинси, майку рожевого кольору, білі кроси, спортивку, як у групи підтримки. Увімкаю телефон пишу Лілі.

Я

-Можна переночувати у тебе?

Лілі

-Звісно, ти ж знаєш моя мати любить тебе більше за мене:-) :-) :-)

Я

-Буду через 10 хвилин

Лілі

-Напишу Кетрін, можливо і вона прийде.

Я

-Ок.

На екрані 31 пропущений дзвінок,9 смс. Я вимикаю його не читаючи. Хватаю, запасні трусики, духи, косметичку. Беру кошти з нички. Велажу через вікно. Сідаю на велик, рюкзак кидаю до корзинки, наушники у вуха і їду. Як за звичай, музика пробирає мене до кісточок. Грає спокійна пісня… IU- 미아… Душу ніби роздирають, розрізають 1000 ножів. Щось рве мене з середини. Сльози летять як град, вечірній прохолодній вітер обдуває моє змочене солоними капельками обличчя.

Не хочу думати за тата, за його нову пасію, за Алекса, за його суку-мамашу. Хочу забутись. Швидко їду до Лілі. Нехочу зустріти по дорозі цього брихуна. А можливо він сидить дома? Зі своєю ідеальною мамою в бездоганному будинку з успішним папочкою. Пішли вони всі.

Проїджаю клумбу квітів, не знаю що за вид але вони бездогані. Бутон крупний, рожевий. Зупинняюсь, швидко зриваю невеликий букет. Мама Лілі, дуже мила та добра до мене. Вона справжня мати: турботлива, кохає своїх діток, готова на все заради Лілі тат її молодшого брата Макса. Але вона причудлива, як і її доня. Розкладає одяг по кольорам, завжди 100% опрятна. Класна жінка. Чудова мати.

Це викликало у мене посмішку.:-) :-) :-)

Алекс

Після останього смс від Мії, я просто підірвався. Я був в ярості. Тато був дома, тому Мію зустріла мати. Де? Де вони могли зустрітись? Що мама їй наговорила. Чому вона постійно сує свого носа у моє життя. Я хватаю на столі ланцюг з ключами від машини.

– Тату!!!! Тату!!!!! – кричу я.В цю ж секунду телефоную матері, вона небере слухавку. Спускаюсь на перший повер. Скільки кімнат в цьому музеї?????

– Тату!!!!!!

Ніхто не відповідає. Я швидко вибігаю на подвір'я. Запригую до машини. Знову набираю маму. Ставлю на гучний звук. Ідуть гудки… -Візьми слухавку!!!!!!Візьми… -я їду не знаю поки що куди, бью пальцями по керму.

– Алло, синок!

– Ти де? -грубо запитую я

-Синочок щось сталось???? -ніби вона блять нерозуміє, що саме сталось.

– Ти де? – уже з криком запитую я.

– Я у подруги, ти її знаєш Жасмін!

– Я щас буду… – виключаю телефон не дочикавшись відповіді. Телефоную Мії: 1,2,5,17 -тий раз, телефон вимкнутий. Пишу смс. Кидаю телефон на сидіння поруч. Ось і дім тієї мадами. Нелюблю її. Вона худа, висока, огняно рижа. Сіськи накачані, губи накачані. Щей майстер, по бріхням та обсираню людей, номер один у всій цій херні. Виходжу з машини, гнів аж душить мене, тому я покашлюю. А якщо Мія не захоче бути зі мною, що тоді? Відкриваю двері без стуку. Дім здоровенний, все з мрамору, вишукана мебель, скрізь живі квіти, дорогі картини.

– Як ти могла? -кричу я вказуючи пальцем на матір. – Де ти зустріла Мію, що ти їй сказала?????

Вона сидить як желізна леді, п'є вино біле вино з великого бакалу. Боже, від неї так і віє високомірям, грубістю, холодом.

– Хм, синочок! Я ж казала, що вона тобі не пара. Вона ж біднячка. Я її одразу упізнала. Точніше, її видало її дишеве лахміття. А коли я почула, що вона хоче набрати безкоштовних пробників, у дорогому магазині парфумів, це просто мене розвеселило і я вирішила продовжити розвагу, і саме тому підійшла.

– Не кажи так!!!Ти не маєш права судити людей по їх одягу чи статусу! – кричу я.

– Я думала ти пограєшся, переспиш з нею декілька разів і все. Але вона хватка дівчина. Не знаю чи це ти тюфтій? – вона відпиває ще глоток вина. Її лице, таке спокійне, немов кам'яне.

– Не смій… говорити так про неї!!!!!! – попереджую я. – Я люблю її, і твоя думка мене не цікавить. Я сам творю свою долю.

– Ахаха, кохаєш… милий кохання-це фантом. Кохання немає. – по заді мене виходить Жасмін, я не одразу зрозумів, що її не було у кімнаті. Вона проводить пальцем по моєму обличі. Я різко відштовхую її руку. Вона посміхається і проходить до кімнати, у руці теж бакал, але з червоним вином. Волосся розпущене, губи та плаття на ній теж червоного кольору. Аж воротить від неї. Я роблю декілька кроків назад…

– Мені соромно, що моя мати, яка була для мене прикладом, стала першокласним стервом, яке визиває у мені лише ненависть. Тебе змінили гроші. Ти стала інша.

Вона відриває свої уста від бакала і не дивлячись на мене промовляє :

– Ти правий синок, хтось змінюється і стає багатою першокласною стервою, а хтось із бідної простушки, стане лише шлюхою. Ти не будиш з нею!!!!!Я все сказала!!!!!

Я виходжу берусь за голову, що, що робити!????Я повинен знайти її, пояснити все. Я швидко сідаю до машини, лечу зі швидкістю 160 км\ ч. На стадіоні немає, на її місці немає, телефон вимкнений. Лечу до неї додому. Світла немає. Стукаю, ніхто не відімкає. По-заглядаючи у вікна розумію, цей дім пустий та одинокий, як моє сердце. Де вона? Де моя дівчинка??? Я не можу її втратити. Я так довго її чекав. Зло виливається з мене і я ударяю у дверці машині кулаком. З'являється вмятина. Просто клас. Хочеться закричати від безвиході. Зірвався холодний вітер. І, падає перша капля на мою щоку. Дощ.

Мія

Стало прохолодно. Розпочався дощик. На дворі пасмурно. Тиша, лише вітер посвистує.

Стук-стук… Чую рух у домі. Макс відмикає двері. Він ще такий малий, але уже має привілегії перед іншими хлопчаки. Він дуже гарненький, тіло його смугляве, чорне волосся, чорні брови, пухлі губки і ямочки. А ще у нього добре підвішаний язик. Хоча він у сьомому класі, виглядає він на парубка з класу дев'ятого. Вони з Лілі несхожі тому, що у них папи по крові нерідні. Рідний тато Лілі, покинув їх з мамою давно. Лілі було тоді декілька років. Меган-мати Лілі, була ще молодою, тому вийшла заміж вдруге і народила Макса.

– Привіт гарненька!!! :-) :-) :-)

-Привіт Масік!!:-) :-) :-) Де твоя сестра?

– На кухні, щас Кетрін ще приїде. Мама заколотила супер вечерю. Ти ж знаєш, вона любить коли ти приходиш.

На кухні все кипить.:-) :-) :-) Я заходжу, скидую кроси. Лілі та Меган бігають, шуршать по кухні.

– Доброго вечора Меган! – кажу я та протягую букет.

– Доброго, це мені? – здивовано пищить вона.

– Ага.-її радість не може не викликати посмішку. Вона підходить та крепко обіймає мене. Бере квіти, нюхає. Іде по вазу аж припригуючи. Ми всі троє хохочемо.

Через декілька хвилин прибуває Кетрін. Ну ось ми всі в повному складі. Тато Лілі та Макса у відряджені. Вечеря була прекрасна. Ми добре поїли, насміялись досхочу. Меган просто ідеальна мати та хазяйка. Ми всі піднялись у нашу ночлежку.:-).Кімната у Лілі, як з картинки. Все підібрано дизайнером: обої, кольори, меблі. Все ніжно рожеве, біле, квіточки, метелики. Клас.

Ми кинули велику ковдру на землю, застелили простінь, накидали подушок. Швидко повдягали майки. Взяли тепле покривало і повкладались один біля одного. Вимкнули світло увімкнули комп'ютер, тихо лунала музика.

Я розповіла дівчатам за тата за те, що здається кохаю Алекса. За біль. За все. І тут Кетрін, ну як завжди.

– У мене є подарунок… – вона вилітає пулею з нашого королівського ліжка. Риється у сумкі, що схожа на мішок. Там є все, напевно лише шлему від солдата немає…:-) :-) :-) :-)…

– Опа!!!! – кричить вона.

– Ахахахах. Ти шпигунка! – вона посміхається, і дістає вино та пластикові стакани, а Лілі встає на ноги одягає халат і тихо виходить. Через секунду вона зі штопором в одній руці, яблуко та ніж у іншій. Кетрін взяла штопор і прийнялась відкорковувати вино. Я схватила яблуко і почала його нарізати. Лілі підійшла до компьютера і увімкнула сумні пісні. Сльози знову почали литись. Я відчуваю обійми. Лілі пахне карамельним спреєм, тому я зрозуміла, що це саме вона. Ми сідаємо на наше тимчасове ліжко, Кетрін роздає стакани наповнені вином.

– За щастя!!! – підіймає стакан Лілі. Кожен перехиляє напій, я не зупиняюсь, п'ю до дна. Вино десертне, як я люблю, солодке. Припікає горло та розганяє кров. У грудях одразу загорів вогник. Тіло ніби розтворилось у хвилі насолоді. Я протягую стакан. Кетрін швидко хватає бутилку і наповнює стакан до країв.

– За Вас подруги!!! – я підіймаю стакан і пью, пью поки вистачає сил. Пів стакана улітучилось. Лілі вскакує і каже…

– Не музика, а відстій!!! Хочете включу мого улюбленого виконавця. Тільки пообіцяйте не сміятись.

– Да!!! -каже швидко Кетрін. От брихуха :-)

-Ага!!! -кажу я.

Вона щось там клацає… і тут… лунають перші звуки…

Louis Armstrong – A Kiss To Build The Dream On

Louis Armstrong – la vie en rose

Louis Armstrong – What a wonderful world

Louis Armstrong – Let My People Go Сміх виривається сам, ми падаємо та тримаємось за животи. Лише Лілі могла вибрати цю музику…:-) :-) :-) :-) Неочікувано, вона хватає гребінець для волосся і образно розпочинає співати. Кривлятись. Сміх лунає по всій кімнаті. Ми підтанцьовуємо. Розпочинаємо просто дуркувати. Вечір був просто чудесний.

Лілі.

Кетрін.

Дякую Вам.