Читать книгу Янголи і демони - Дэн Браун - Страница 28

Охоронець затамував подих, доки начальник, перехилившись через його плече, вивчав зображення на довгому ряді моніторів. Минула хвилина.

Те, що начальник мовчить, нічого дивного, думав охоронець. Начальник завжди суворо дотримується інструкції. Він ніколи в житті не дослужився б до поста керівника однієї з найелітарніших у світі служб безпеки, якби звик спершу говорити, а тоді думати.

Цікаво тільки, що він думає?

Таємничий об’єкт на моніторі був схожий на скляну банку. Власне це визначити було нескладно. Складним було все інше.

Усередині цієї банки якимось чудодійним способом плавала в повітрі крапля рідини, схожої на ртуть. Вона то з’являлася, то зникала в блиманні маленького червоного дисплея, що вів зворотний відлік секунд. Від цього дисплея охоронцеві чомусь було лячно.

– Зменшіть, будь ласка, контраст, – попросив начальник, чим здивував охоронця.

Він виконав наказ, і зображення трохи зблідло. Начальник нахилився ближче, придивляючись до чогось знизу на загадковій банці, чого раніше не було видно.

Охоронець простежив за його поглядом. Поряд із дисплеєм ледь помітно блищала якась абревіатура. Чотири літери.

– Залишайтеся тут, – наказав начальник. – Нікому ні слова. Я сам цим займуся.