Читать книгу Богослов'є. Мій молитовник - Диана Ляшук - Страница 13

Один чоловік жив у селі. Від дитинства той не міг рухатися і єдине що міг, то лежати на печі. Так він і лежав аж до 30років. Мабуть життя його би скінчилося на печі… Але одного дня старець, який минав те село, зайшов до нього в хижу.

– Дай мені напитися води – промовив подорожуючий.

– Не можу допомогти, старик, за ціле життя неможу ступити ні кроку без допомоги- сказав хворий і заплакав.

– А чи пробував ти ступити бодай один крок? – запитав старець.

– Ні- відповів хворий- Непамятаю, коли востаннє пробував.

– Є один волшебний жезл, обіприся на нього та іди по воду- казав старик і подав хворому.

Хворий пробував злізти з печі і взяти його… і встав! Він знову заплакав, але цього разу від щастя.

– Як я можу віддячити тобі за цей прекрасний жезл? – воскликнув старий чоловік.

– Цей жезл є звичайна лопата, яка стояла позаді твоєї пічки- відмовив старик- В ньому нема нічого чарівного. Зміг ти встояти, бо повірив в жезл і забув про слабкості свої. Наступного разу, коли буде важко у житті, не займайся бездіяльністю і не чекай допомоги від іннших, а оглянися навколо себе. Тоді ти побачиш такий «жезл» залишений від Бога, спеціально для тебе.