Читать книгу За межами Марса та Венери. Магія стосунків у бурхливому сьогоденні - Джон Грей - Страница 5

На своїх семінарах я часто запитую в аудиторії: «У кого з вас батьки залишилися разом і не розлучилися?» Зазвичай приблизно половина присутніх піднімають руки. Після цього я запитую: «Хто з вас вважає, що у нього кращі навички спілкування і побудови відносин, ніж у його батьків?» Руки піднімають майже всі. Після такої типової відповіді напрошується питання: «Якщо у нас кращі навички, чому нам складніше підтримувати відносини? Чому стало більше самотніх людей? Чому стільки розлучень?»

Відповідь складається з двох частин. Протягом останніх п’ятдесяти років у світі відбулися зміни, які істотно підвищили рівень стресу. Наші очікування від відносин теж змінилися. Хоча часто ми маємо кращі навички спілкування і побудови стосунків, ніж наші батьки, наші відносини стикаються з новими формами стресу, і тому наші виклики є ще більшими. У наш час пари прагнуть стосунків нового типу. Вони мають більші очікування, і якщо не розуміють, як їх реалізувати, почуваються більш розчарованими.

У наш час пари мають більші очікування і почуваються більш розчарованими, коли їхні нові потреби не задовольняються.

Нашим батькам, дідусям і бабусям часто було достатньо, щоб їхній партнер виконував певну роль. Це відносини супутніх ролей. Але сьогодні ми хочемо відчути вищий рівень емоційного задоволення у стосунках, в яких ми можемо вільно виражати свої автентичні та унікальні особистості. Це відносини споріднених душ.

У відносинах споріднених душ ми можемо вільно виражати свої автентичні та унікальні особистості.

Завдяки чудовому повороту долі з’ясувалося, що найефективніший спосіб для пар послабити зростаючий стрес, спричинений сучасними змінами в зовнішньому світі, – стати одне для одного спорідненими душами. А ставши одне для одного спорідненими душами і разом долаючи цей посилений стрес, ми можемо досягти вищих рівнів любові й задоволення, ніж ті, що були можливі у відносинах супутніх ролей. Як і в ситуаціях з будь-якими іншими проблемами, якщо ми готові зустріти виклики сьогодення, ми стаємо сильнішими і мудрішими.

Відносини супутніх ролей

Традиційні відносини супутніх ролей базуються на стереотипному уявленні про чоловічі та жіночі ролі, коли чоловік є годувальником, а жінка – дбайливою господинею. Головною метою відносин супутніх ролей був розподіл обов’язків між чоловіками і жінками, покликаний забезпечити виживання і безпеку племені або громади, а також окремих сімей. Простіше кажучи, партнерів обирали насамперед зважаючи на їхню здатність виконувати ці ролі, а не на романтичну складову.

Шекспірові Ромео і Джульєтта є класичним прикладом романтичного кохання, позаяк померли відразу ж після одруження. Якби вони жили далі, то опинилися б у традиційному шлюбі без пристрасті, як і всі інші у той історичний період. Вони були б затиснуті у межі традиційних відносин між виконавцями супутніх ролей, і пристрасть, якою вони палали на початку, зникла б.

Без оволодіння новими навичками створення відносин споріднених душ у наших сучасних стосунках пристрасть буде такою ж короткочасною, як і за часів Ромео та Джульєтти. Але за наявності свободи й емоційної підтримки, необхідних для повноцінного автентичного самовираження, пристрасть, яку ми відчували одне до одного на початку, можна зберегти на все життя.

Ромео і Джульєтта є прикладом романтичного кохання саме тому, що вони померли відразу ж після одруження.

У XVI столітті, коли спалахнув короткотривалий роман Ромео і Джульєтти, романтична складова та ейфорія нового кохання сприймались як тимчасові, а отже, й неважливі. Батьки обирали наречених своїм дітям. Такі шлюби за домовленістю були дуже поширені в усьому світі до XVIІІ століття і досі зберігають свою популярність у деяких регіонах Китаю, Індії та інших країн, що розвиваються. У шлюбі за домовленістю визначальним чинником у виборі кандидата на супутню роль є не так наявність романтичного кохання, як його практичні якості. У різні історичні періоди і в різних культурах світу вимоги до кандидатів часто були однаковими. Ось список найпоширеніших із них, які вважалися важливішими за романтичні почуття:

1) молодість, незайманість жінки та її здатність народжувати дітей;

2) сила і ріст чоловіка;

3) психічне, емоційне і фізичне здоров’я;

4) заможність;

5) соціальний статус сім’ї;

6) однакова раса;

7) однакова віра;

8) схвалення батьків.

Хоча відносини супутніх ролей були корисними для суспільства, багато чоловіків і жінок почувались у цих стосунках незадоволеними, адже їм доводилося пригнічувати аспекти своєї особистості, які не відповідали їхнім ролям. Чоловіки, які хотіли доглядати за своїми дітьми або яким була до душі менш оплачувана, але приємніша робота, приховували це, оскільки мусили забезпечувати сім’ю. Жінки, яких приваблювали більш інтелектуальні заняття або які мали амбіції за межами домашнього господарства, змушені були відкинути цю частину своєї особистості, щоб зосередитись на турботі про сім’ю.

У наш час таке самообмеження не вважається прийнятним. За останні 200, і особливо в останні п’ятдесят років, ми подолали довгий шлях. Внаслідок того, що жінки стають більш фінансово незалежними, освіченими і самодостатніми, змінилися й емоційні вимоги обох статей у виборі партнера.

Оскільки жінка більше не мусить цілковито покладатися на чоловіка, щоб задовольнити свою потребу у виживанні та захисті, вона має більшу свободу втілювати свої мрії та проявляти свої почуття. Якщо шлюб виявився невдалим, розлучитись у наш час значно легше, ніж колись. У 1969 році кількість розлучень в Америці протягом року зросла з 10 до 50 %. Цей карколомний стрибок був частково зумовлений політикою розлучення за згодою сторін, яка була впроваджена того ж року, а також тим, що жінки вже були більш фінансово незалежними і могли забезпечувати себе самостійно.

Для жінок сила чоловіка, його статура, соціальний статус або достаток втратили вирішальне значення у процесі вибору. Ці чинники все ще відіграють певну роль, але жінка також зважає на романтичну складову. Основною умовою для одруження є закоханість. Жінки цілеспрямовано шукають партнерів, здатних дати їм емоційну підтримку нового рівня. Вимоги чоловіків теж зазнали змін. Хазяйновитість жінки більше не є головною вимогою чоловіка під час вибору нареченої. Його більше цікавить, які почуття викликає в нього жінка, ніж її вміння куховарити й прибирати чи її раса, віросповідання та соціальний статус.

Чоловіка більше цікавить те, які почуття викликає в нього жінка, ніж її вміння куховарити і прибирати або її раса, віросповідання та соціальний статус.

Не потерпаючи від тиску, пов’язаного з роллю єдиного годувальника, чоловік відчуває більшу свободу втілювати свої мрії або принаймні знайти баланс між тяжкою працею задля заробітку і часом для особистої реалізації. Чоловік позбувся цього добровільного тягаря, який змушував його поступатись особистими потребами, щоб підтримувати фінансово свою дружину і сім’ю, а також звільнився від соціального тиску стосовно надання цієї підтримки. На відміну від своїх попередників, чоловік має розкішну можливість відчувати і задовольняти свої емоційні потреби в любові, відпочинку та в більшій участі у вихованні дітей.

У наш час чоловік відчуває більшу свободу втілювати свої мрії та насолоджуватись життям.

Завдяки доступності контрацептивів та сексуальній революції 1960-х років мільйони чоловіків і жінок дістали можливість задовольняти свої сексуальні потреби і планувати народження дітей та одруження. Раніше, за відсутності протизаплідних засобів, якщо жінка вагітніла, чоловік був зобов’язаний з нею одружитися, і вона ставала залежною від його підтримки. Вимушене одруження було нормою; соціальні правила вимагали, щоб чоловік і жінка вступали у статеві стосунки лише після того, як візьмуть шлюб.

Радикальна зміна у соціальному дозволі на дошлюбний секс дала чоловікам і жінкам додатковий час на здобуття освіти і побудову кар’єри, а також більше часу на пошук партнера, який забезпечить їм максимальне емоційне задоволення.

Оскільки сучасні чоловіки і жінки менше залежать одне від одного у плані забезпечення виживання та безпеки сім’ї, вони можуть відчувати потреби вищого рівня – в емоційній підтримці та вільному й автентичному самовираженні. Є певна іронія в тому, що, здобувши більшу матеріальну незалежність одне від одного, чоловіки й жінки стали більш залежними одне від одного у плані емоційної підтримки та особистісної реалізації.

І у чоловіків, і у жінок є потреби вищого рівня – в емоційній підтримці та у вільному й автентичному самовираженні.

Психолог Абрагам Маслоу популяризував концепцію людських потреб як певної ієрархії у 1943 році. Він запропонував ідею про те, що у будь-який момент часу в людини домінує певна потреба. Перед тим як потреби вищого рівня – в любові та емоційному задоволенні – зможуть повністю проявитись або почати домінувати в нашій свідомості, мають бути задоволені нижчі, більш базові потреби – у теплі, дахові над головою, їжі та безпеці. Оскільки для задоволення базових потреб чоловіки і жінки більше не потребують допомоги одне одного, в їхній свідомості почали домінувати потреби вищого рівня. У наш час задоволення цих потреб є першочерговою вимогою для гармонійних стосунків.

Оскільки жінці більше не потрібно, щоб чоловік забезпечував її їжею та надавав безпеку, вищі потреби – в емоційному задоволенні, любові та самовираженні – домінують у її свідомості й породжують нові бажання, прагнення і мотивацію. Так само чоловік, який більше не мусить одноосібно відповідати за їжу та безпеку для сім’ї, починає відчувати вищі потреби – в емоційному задоволенні, любові та самовираженні. У сучасних чоловіків і жінок ці потреби вищого рівня переважають, визначаючи не лише вибір партнера, а й бажання підтримувати стосунки. У наш час пари не задовольняє статус-кво безпечних і надійних відносин. Вони прагнуть більшого, але ще не знають, як цього досягти.

Завдяки сучасним зручностям і новим можливостям, що забезпечують самодостатність, наша залежність від супутньої ролі зменшується, і на передній план виходять вимоги до відносин споріднених душ. Глибоке і тривале кохання, романтика, емоційна підтримка, а також гармонійне спілкування стали серед них визначальними.

Завдяки новим можливостям, які забезпечують нам самодостатність, на передній план виходять вимоги до відносин споріднених душ.

Відносини споріднених душ

І чоловіки, і жінки шукають нового рівня емоційного задоволення у своїх близьких стосунках – відносин споріднених душ. У наш час пари закохуються і хочуть залишатися закоханими й надалі. Партнерства, єдина мета якого – забезпечити матеріальні потреби, їм недостатньо. Люди прагнуть відносин, які виходять за межі супутніх ролей і задовольняють глибшу потребу в емоційній близькості та справжньому самовираженні.

У наш час пари закохуються і прагнуть залишатися закоханими й надалі.

Любов та її численні прояви стали визначальними чинниками у прийнятті рішень щодо вибору партнера і продовження стосунків. Так само типові причини для припинення стосунків сьогодні значно більше пов’язані з браком емоційного задоволення, ніж за часів наших батьків, дідусів та бабусь.

Розгляньмо кілька прикладів.

Керол хоче розлучитися зі своїм партнером. Вона каже: «Я постійно йду на поступки, але у відповідь нічого не отримую».

Я як її терапевт запитую: «Чого саме ви не отримуєте? Допоможіть мені краще зрозуміти це».

Керол відповідає: «Він перестав бути люблячим. Мене розчаровує те, що він навіть не цікавиться моїм життям і моїми почуттями. Все змінилося. Романтика зникла. Я досі люблю його, але я не закохана.

На початку він був не таким. Зараз ми схожі на двох сусідів по квартирі, які живуть кожен своїм життям під одним дахом. Я хочу більшого у своєму житті. Я хочу відчувати, що мене люблять і цінують».

Керол не скаржиться на те, що її партнер неналежно виконує свою супутню роль, – у нього гарна робота. Вона незадоволена тим, що не реалізуються її емоційні потреби. Керол хоче, щоб її чоловік був більш люблячим і більше цікавився її життям. Вона хоче відчувати зв’язок, почуватися особливою і закоханою.

Том теж хоче розлучитись зі своєю партнеркою. Він каже: «Що б я не робив, їй цього недостатньо для щастя. Коли вона така напружена, важко почуватися добре, приходячи додому».

Я як терапевт запитую: «Чому ви не можете почуватися добре? Допоможіть мені зрозуміти, чому її щастя для вас настільки важливе».

Том відповідає: «Коли вона щаслива, усі щасливі. Але коли вона нещаслива, то дивиться на мене так, наче проблема в мені. Я хочу почуватися добре, а не так, ніби я недостатньо добрий.

Раніше, коли ми поверталися з роботи, вона була дуже рада мене бачити. Я був щасливий, що змінив її життя на краще. Я відчував, що мене люблять і цінують.

Зараз дружина постійно здається знервованою. Раніше ми дуже любили проводити час разом, але це змінилося, і у спальні, й за її межами».

Тоді я запитую: «Як це „змінилося у спальні“?»

Том відповідає: «Коли мене цікавить секс, вона майже завжди погоджується, але це відповідь більше з обов’язку, вона не радіє при цьому».

Тоді я запитую: «Як це змінило ваші сексуальні стосунки?»

Том відповідає: «Секс став рутинним і нудним. Я не хочу втрачати надію на чудові сексуальні відносини. Я не хочу жити у шлюбі без пристрасті. Я хочу відчувати взаємну любов і зв’язок, як це було на початку».

Том не очікує, що його партнерка стане кращою господинею, кулінаркою або матір’ю для їхніх дітей. Вони обидва беруть участь у приготуванні їжі, прибиранні та вихованні. Його розчарування пов’язане з браком емоційного задоволення, яке безпосередньо пов’язане з її емоційним задоволенням.

На відміну від свого батька, якому було достатньо того, що дружина задовольняла його сексуальні потреби, Том хоче, аби його партнерка сяяла в його присутності й насолоджувалась сексом так само, як на початку їхніх стосунків.

Історії Тома і Керол є типовими прикладами викликів, які постають перед парами після виходу за межі традиційних ролей Марса і Венери. Вони прагнуть тривалої пристрасті, але не навчилися підтримувати романтичне кохання, яке відчували на початку.

Наші сучасні виклики

Щоб створити тривалу любов і пристрасть, маємо навчитися не лише задовольняти нові потреби та очікування, а й мінімізувати негативний вплив сучасного стресу на наші відносини.

За останні п’ятдесят років життя стало складнішим і напруженішим. Довший робочий день, додатково обтяжений виснажливою дорогою до офісу та інтенсивнішим дорожнім рухом; підвищення вартості медичних послуг, житла, продуктів харчування, накопичення боргів на кредитних картках, спільна відповідальність за працю і виховання дітей у сім’ях, в яких працюють обоє батьків, – це лише деякі з джерел стресу в сучасному житті з його стрімкими темпами. Більш ніж будь-коли раніше нам потрібно опанувати нові способи підтримувати одне одного і себе самих.

Незважаючи на нові технології, покликані поєднати нас, такі як Інтернет та мобільні телефони, перевантаження інформацією і цілодобовий доступ звели значну частину нашого спілкування до рівня листівок. І чоловіки, і жінки працюють на межі своїх можливостей, і в них залишається мало енергії на особисте життя. Здобувши більшу незалежність та ширші можливості для досягнення успіху на роботі, вдома ми часто почуваємось ізольованими і виснаженими.

Отримавши більшу незалежність та ширші можливості для досягнення успіху на роботі, вдома ми часто почуваємось ізольованими і виснаженими.

Небачений рівень стресу, який зараз відчувають чоловіки і жінки, позначається на наших романтичних відносинах і обмежує нашу здатність досягати успіху на роботі. Незалежно від того, чи ми самотні, чи перебуваємо у серйозних стосунках, часто ми надто зайняті або втомлені, щоб зберігати взаємний потяг, зацікавленість і прихильність. Щоденний стрес поглинає нашу енергію і терпіння. Як наслідок, ми почуваємося надто виснаженими або знервованими, щоб насолоджуватись присутністю одне одного і підтримувати одне одного вдома чи надавати ефективну підтримку своїм колегам і клієнтам.

Стрес посилює наші домашні проблеми.

Ми часто настільки зайняті, що не помічаємо, як наші повсякденні рішення руйнують нашу здатність отримувати задоволення від стосунків. Чоловік віддає серце й душу, щоб заробити достатньо грошей для своєї сім’ї, і повертається додому надто втомленим навіть для того, щоб розмовляти з рідними, не кажучи вже про надання їм підтримки. Жінка працює увесь день, а потім повертається додому, щоб надати своєму чоловікові ту підтримку, якої він, на її думку, потребує, але коли він не надає необхідної підтримки їй, почувається ображеною і замикається в собі.

Під впливом стресу чоловіки і жінки забувають, чому ми робимо те, що робимо. Ми забуваємо, що працюємо так тяжко заради забезпечення добробуту і щастя тих, кого ми найбільше любимо. Ми любимо наших партнерів, але ми більше в них не закохані.

Надто зайняті й надто втомлені

Подорожуючи світом з розповідями про Марс і Венеру, я помітив нову тенденцію у відносинах, яка пов’язана з посиленням стресу. І пари, й одинаки вважають, що вони надто зайняті або виснажені, щоб розв’язувати проблеми у своїх відносинах, і часто думають, що їхній партнер надміру вимогливий або надто несхожий на них, щоб його можна було зрозуміти.

Намагаючись упоратись із посиленням стресу в нашому швидкоплинному житті, вдома чоловіки і жінки почуваються знехтуваними. Тоді як одні пари відчувають посилення напруження, інші здалися й мовчать про свої емоційні потреби. Можливо, вони непогано уживаються, але пристрасті між ними немає.

Більш традиційні причини розлучень, такі як економічні проблеми, зрада, наркотична залежність, насилля, досі існують, але зараз їх живить зростаюче емоційне незадоволення, яке підсилюється зростанням стресу.

Глобальні дослідження довели, що у жінок, які стають більш освіченими і фінансово незалежними, зростає ризик залишитися самотніми або розлучитися, зменшується рівень щастя і підвищується рівень стресу. Так не повинно бути. Хоча зростання частоти розлучень, кількості прикладів безрадісного існування і рівня стресу зараз є статистичною нормою, багато освічених і фінансово успішних жінок перебувають у щасливому шлюбі й менше потерпають від стресу. Проблема полягає зовсім не у рівні освіти чи фінансовій незалежності, а в тому, що ми не навчилися задовольняти потреби, зумовлені цими викликами.

Звісно, кращі умови на роботі допомагають знизити рівень стресу, але зовсім уникнути його неможливо. Наше професійне життя завжди створюватиме нові виклики і проблеми. І у чоловіків, і у жінок якість особистих відносин і побуту великою мірою впливає на здатність ефективно протистояти стресу. Навіть якщо мій день сповнений неприємностей, розчарувань і клопотів, усе це відходить на задній план, коли я думаю про повернення додому, до люблячої дружини і щасливого сімейного життя.

Якість особистих відносин значною мірою впливає на нашу здатність ефективно протистояти стресу.

Звісно, існує також багато стратегій особистісного розвитку, які допомагають зменшити стрес і підвищити самооцінку, але найважливіше – дарувати й отримувати любов у відносинах. Різні прийоми можуть допомогти нам відкрити свій розум і серце, але без нового бачення відносин важко зберегти позитивні почуття.

Якщо ми навчимось ефективно протистояти стресу, покращуючи якість наших особистих стосунків, то зможемо насолодитися тим, чого всі так прагнемо, – відчуттям наповненості життя, щастя, любові й задоволення, а також наявності місії, сенсу і мети.

Замість того щоб бути ще однією проблемою, яку нам доводиться розв’язувати, відносини можуть стати рішенням. Замість того щоб повертатися додому як до ще одного клубка проблем і джерела стресу, ми можемо приходити туди як у безпечну гавань, де на нас чекають турбота і спокій.

Замість того щоб бути ще однією проблемою, яка потребує розв’язання, відносини можуть стати рішенням.

Ми можемо почуватися жертвами і звинувачувати зовнішній світ у нових викликах, які він кидає нашим відносинам. Або ж ми можемо усвідомити, що, опанувавши нові навички побудови відносин, ми зможемо не лише краще протистояти стресу, що зростає, а й досягати успіху. Спільно зустрічаючи нові джерела стресу, ми зможемо не лише зменшити його вплив, а й стати ближчими і відчувати більшу любов і пристрасть одне до одного.

Навчившись зменшувати рівень стресу за допомогою кращих комунікативних навичок, ми станемо ближчими і відчуватимемо більшу любов та пристрасть.

Зростаємо в любові разом

Коли ми віддаємо комусь часточку свого серця, місце, яке ми посідаємо в його свідомості, відчутно впливає на наше ставлення до самих себе і на нашу готовність дарувати любов. Якщо нам відмовила незнайома людина, ефект від цього незначний; але якщо відмовляє людина, яка нам небайдужа, біль може бути таким сильним, що ми віддалимось і замкнемось у собі, щоб захиститися, і почнемо автоматично зводити стіни та укріплення.

Відтак ми чіпляємось за численні причини, щоб утримувати серце під замком, і продовжуємо відчувати біль глибоко в душі. Але цього разу причиною болю є не інша людина, а наше намагання стримати любов. Найбільшого емоційного болю у житті ми зазнаємо, коли перестаємо ділитися любов’ю з найдорожчими для нас людьми.

Найбільший біль ми відчуваємо, коли перестаємо ділитися любов’ю з найдорожчими для нас людьми.

Осягнувши нові ідеї, викладені у цій книжці, ви навчитеся знову відкривати своє серце через співчуття і вдячність, замість того щоб захищатися, ховаючи його за стіною звинувачень і образ. Ви навчитеся краще розуміти і любити себе, щоб не почуватися так прикро і не закриватися, коли ваш партнер переживає стрес і не може підтримати вас так, як вам потрібно. Часом ваша Споріднена Душа і далі дратуватиме й розчаровуватиме вас, але нова інформація про її унікальні гендерно специфічні виклики, емпатія і співчуття зроблять вас лагіднішими і дадуть силу зазирнути всередину і відмовитись від своїх, часом дріб’язкових, вимог, нереалістичних очікувань, однобоких звинувачень і суворих суджень.

Завдяки інформації, яка пояснює нові виклики, що постають перед вашим партнером, допомагаючи йому в подоланні стресу, ви зможете проявити більше терпіння та поблажливості.

У ті дні, коли партнер зможе надавати вам любов і підтримку, вони проллють світло на вашу справжню сутність і підтвердять, що ви гідні любові – і його, і власної. Але в інші моменти, коли ваш партнер потерпає від стресу і не в силах дати вам любов, якої ви потребуєте, ви зможете змінити тактику і витратити цей час на щось приємне. За такого підходу ви більше не впадатимете у відчай щоразу, коли партнер не надає вам підтримки. Зате відчуваючи його любов, ви зможете піднестися ще вище.

Навіть якщо ми любимо самих себе, отримання любові від іншого має дуже велике значення. Одна річ знати, що ви вродливі, й зовсім інша – дивитися у дзеркало, насолоджуючись сяйвом своєї краси. Побачивши себе в очах своєї Спорідненої Душі, ви відчуватимете більше задоволення, ніж могли б відчути на самоті.

Любов партнера може стати основою для пробудження у вас іще більшої й вищої любові.

Коли ви отримуєте доступ до свого внутрішнього щастя, яке не залежить від любові та підтримки вашого партнера, ви можете співпереживати його боротьбі, приймати його недоліки і цінувати його намагання зробити все якнайкраще. З часом ви відкриєте для себе здатність виявляти його найкращі риси.

Завдяки цьому фундаменту з любові до себе та внутрішнього щастя вам не потрібна любов партнера, щоб бути щасливими, але вона необхідна, аби почуватися щасливішими. У гарний день любов вашого партнера може зробити вас іще щасливішими і спонукати ділитися своєю любов’ю. Отже, відносини збагачують наше життя в такий спосіб, який для нас самих є недоступним.

Коли ви знаєте й цінуєте свої сильні сторони і приймаєте свої обмеження та внутрішні виклики, ви готові зміцнювати свою любов і ставати ще ближчими. Завдяки цьому кращому самоусвідомленню і любові до себе ви можете залишати серце відкритим, поглиблюючи разом зі своїм партнером свою любов, прийняття і довіру. Ця нова здатність допоможе вам створити справжні відносини споріднених душ.

Такий вид зростання неможливий у звичайних відносинах. Для мене після кількох років шлюбу було несподіванкою, наскільки кращим стало моє подружнє життя з Бонні. Ми продовжували долати наші проблеми і вчилися помічати й цінувати сильні сторони одне одного, водночас приймаючи й розуміючи свої обмеження, і на нашому шляху було багато злетів і падінь. Ми досягали успіху, залишаючись разом і зміцнюючи нашу здатність кохати.

Для нас шлях любові був схожим на дорогу навколо гори. За кожним поворотом – новий краєвид, якого ми навіть не могли б собі уявити. Відколи ми почали нашу спільну подорож сорок років тому, ми не раз збивалися зі шляху, потребували дозаправки, перегрівали радіатор, а також отримали декілька талонів за перевищення швидкості й пробили декілька шин. І якимось незбагненним чином після цих пригод різноманітні краєвиди здавалися нам ще гарнішими і милішими.

Подолання викликів відносинам наповнило наше спільне життя ще більшим сенсом і красою.

Відносини споріднених душ не виникають автоматично. Це винагорода за наше внутрішнє зобов’язання бути щирими із собою і знайти вище кохання, за свідомий намір прощати помилки, за мудрість виправляти те, що не вдається, за розуміння і готовність безумовно приймати обмеження нашого партнера і, нарешті, за відвагу, з якою ми щоразу відкриваємо свої серця.