Читать книгу Вірний домоправитель - Дмитро Добровольський - Страница 2

Передній автомобіль звучно розсікав високу траву, яка поглинула ледь помітну дорогу. Два автомобілі слідували ззаду. Пилу майже не було. Ось, нарешті, група зупинилася в самому центрі великого поля. З середнього автомобіля незграбно вилізли двоє людей і стали неспішно віддалятися від броньованого гіганта. Надходив вечір, але сонце нещадно обрушилося на непокриті голови немолодих уже чоловіків.

Хто повинен почати розмову, було видно відразу: сивочолий літній джентльмен випромінював владу: його постава, трохи піднесене підборіддя і погляд видавали людину, звиклу керувати іншими.

– Я прожив в Цюріху все життя, але такої спеки не пригадаю… Хочу узгодити з Вами, пане Окрог, кілька питань, – почав розмову сивочолий.

Співрозмовник, респектабельного вигляду чоловік, одягнений явно не по погоді в дорогий костюм і краватку, не міг приховати свого обурення:

– Мене обшукують! За мною постійно стежать Ваші люди! Я не звик до такого поводження! Я ледь стримую службу безпеки банку. Ви ж знаєте, пане Кіншерг, що усіх керівників нашого банку постійно охороняють.

– Прошу пробачення. Я збільшу Ваш гонорар у двічі. Зрозумійте, гроші, які я збираюся покласти на рахунок, дуже, дуже великі, тому я обережний… Тут нас ніхто не чує.

– Розумію. Все готово до прийняття вкладу, – банкір взяв себе в руки і його голос зазвучав спокійніше і впевненіше. – Повною інформацією володіють тільки троє, включаючи мене. Але ця Ваша умова! Вона повністю порушує прийняті банком правила!

– Цю умову не можна змінити! – відрізав Кіншерг, його жорсткий і холодний погляд, здавалося, міг знищити співрозмовника.

– Але, послухайте! – не здавався банкір. – Якщо Ви втратите ключ, ми не зможемо повернути Вам гроші!

– Це виключено! Ключ буде в надійному місці.

– Воля Ваша, – Окрог тремтячою рукою послабив краватку і випалив свій останній аргумент, – будь-якій людині з вулиці, яка впише своє ім'я в документи, ми будемо змушені видати всі гроші! Це немислимо!

– Я знаю, – Кіншерг явно вирішив закінчити розмову, – завтра о десятій годині машини з вантажем під»їдуть до сховища. Як тільки формальності будуть улагоджені, прошу до мене в гості. А тепер нам пора повертатися. Ходімо!

***

Наступного дня, в призначений час, кілька величезних вантажівок зникло за безшумними воротами сховища банку. Нечисленні перехожі, які спостерігали за цим, навіть уявити собі не могли, що повз них провезли одне з найбільших станів Європи.

«Потрібно було відмовитися від зустрічі під якимось приводом, – думав Окрог, в»їжджаючи на територію фешенебельного замку багатія, – ну, що ж, при першій же можливості втечу!» Господар замку особисто зустрів гостя у розкішних дверей і проводив його в свій кабінет.

– Я Вам вдячний, пане Окрог, гонорар сьогодні переведений на вказаний Вами рахунок. Пропоную випити за взаємовигідне співробітництво, – з цими словами Кіншерг різким рухом відкрив бар і взяв два келихи.

– Чисто символічно, я знаю, що Ви за кермом, – промовив, широко посміхаючись, гостинний господар.

Іскристе вино швидко наповнило келихи.

– Дякую! За благополучне завершення дуже непростої справи, – червоніючи, промовив гість.

– Ходімо, покажу Вам мій сад, – запросив багач, даючи зрозуміти, що після нетривалої екскурсії візит буде закінчений.

Коли автомобіль банкіра зник за деревами алеї, Кіншерг подумав: «Добрий чолов’яга. Жаль його. Отрута дуже сильна, потрібно добре вимити келих».

***

Через тиждень Окрог несподівано помер. Серце. А ще через півроку тихо пішли з життя всі, хто хоч щось знав про незвичайний вклад.