Читать книгу Золоте ябко. Вибране - Дмитро Павличко - Страница 2

Візьми мене, як арфу, поміж ноги,

І грай, і грай, та струни не порви,

Бо я прийшов з далекої дороги,

Подібний до згорілої трави.

Моя кохана, завтра я воскресну,

Ти ж нині невоскреслого кохай.

Я не поїду більше ні за Десну,

Я не подамся більше за Дунай.