Читать книгу Золоте ябко. Вибране - Дмитро Павличко - Страница 3

Між персами твоїми – жолобок,

Задолина життя і пропадання,

Туди, немов нитки в один клубок,

Збігаються мої думки й жадання.

Там погляд мій свої стежки снує,

Вникаючи крізь блузу і сорочку,

Зникає дивно там єство моє,

Мов крапля на вишневому листочку.

Та ні, я виникаю із води,

Мов рятувальна виспа в океані.

І починаються мої важкі труди

Між горами на тій святій поляні.

На мене сходить воля звідтіля,

Де є одна гора, а поруч – друга.

І твої груди тверднуть, як земля,

Яка, немов рятунку, прагне плуга.