Читать книгу Мудрість за одну хвилину - Ентоні де Мелло - Страница 2
Частина перша
ОглавлениеЧудеса
Був такий чоловік, який перетнув землю й море, аби самому пересвідчитися у надзвичайній славі Майстра.
– Які чудеса творив ваш Майстер? – спитав він одного учня.
– Чудеса – вони бувають різні. У вашій країні вважається чудом, якщо Бог виконує чиюсь волю. В нашій країні сприймають як чудо, якщо хтось виконує волю Бога.
Дорослішання
Учневі, який увесь час проводив у молитвах, Майстер сказав:
– Коли ти вже припиниш спиратися на Бога і стоятимеш на своїх двох ногах?
Учень був шокований почутим:
– Але ж ти сам вчив нас дивитися на Бога, як на Отця!
– Коли ж ти засвоїш, що отець – це не той, на кого ти можеш спиратися, але той, хто позбавляє тебе цієї звички.
Чуйність
– Як я можу відчути свою єдність з творінням?
– Слухаючи, – відповів Майстер.
– А як мені слід слухати?
– Стати тим вухом, яке дослухається до всього, що каже всесвіт. Тієї ж миті, як почуєш, що заговорив ти сам, одразу зупиняйся.
Абсурдність
Майстер узявся полірувати цеглину об долівку кімнати, де його учень сидів у медитації.
Спершу той був задоволений, вважаючи це випробуванням його зосередженості. Але потім, коли звук став нестерпним, учень вибухнув:
– Та й справді, що оце ти робиш? Хіба не бачиш, що я медитую?
– А я полірую оцю цеглину, аби зробити з неї люстро, – відповів на це Майстер.
– Ти збожеволів! Як можна зробити люстро з цеглини?
– Не божевільніший за того, хто хоче навчити медитувати своє «я»!
Ясність
– Не шукайте Бога, – сказав Майстер, – просто дивіться – і все відкриється.
– Але як слід дивитися?
– Щоразу, як поглянете на щось, бачте лише те, що є, і нічого іншого.
Учнів збентежили ці слова, тож Майстер висловився простіше:
– Наприклад, коли ви дивитеся на місяць, бачте місяць і тільки місяць.
– А що ще можна побачити, крім місяця, коли дивишся на місяць?
– Голодний бачить кавалок сиру. Коханець – обличчя своєї коханої.
Релігія
Намісник у одній із своїх подорожей відвідав Майстра, аби висловити йому шану.
– Державні справи не залишають мені часу на багатослівні вчені диспути, – сказав він. – Чи не міг би ти викласти суть релігії однією чи двома фразами для такої зайнятої людини, як я?
– Можу навіть одним словом на благо Вашої Високості.
– Неймовірно! Що ж це за незвичайне слово?
– Мовчання.
– А який шлях до мовчання?
– Медитація.
– Тоді дозволь спитати, що таке медитація?
– Мовчання.
Духовність
Настав «день мовчання», якого Майстер регулярно дотримувався, але о цій порі якийсь подорожній благав Майстра про слово мудрості, що проведе його життєвим шляхом.
Майстер приязно кивнув, узяв аркуш паперу і написав на ньому одне-однісіньке слово: «Усвідомлення».
Відвідувач був спантеличений:
– Щось дуже стисло виходить. Чи можна трохи детальніше?
Майстер взяв у нього аркуш і написав: «Усвідомлення, усвідомлення, усвідомлення».
– Але що ці слова означають? – безпорадно перепитав мандрівник.
Майстер взяв аркуш і написав: «Усвідомлення, усвідомлення, усвідомлення означає УСВІДОМЛЕННЯ».
Пильність
– Чи можу я щось зробити для того, аби стати Просвітленим?
– Не більше, ніж ти можеш зробити, аби заставити сонце встати зранку.
– Тоді для чого ж ті духовні вправи, які ви радите?
– Для того, аби бути певним, що ти не спиш, коли сонце почне вставати.
Присутність
– Де мені шукати Просвітлення?
– Тут.
– Коли воно станеться?
– Воно стається прямо зараз.
– Тоді чому я не відчуваю його?
– Тому що не дивишся.
– На що саме маю дивитися?
– Ні на що. Просто дивись. На будь що, на чому зупиниться твій погляд.
– Чи маю дивитися в якийсь особливий спосіб?
– Ні. Просто дивись.
– Але хіба я не завжди дивлюся, як зазвичай?
– Ні.
– Та чому ж ні?
– Бо ж, щоби дивитися, ти маєш бути тут.
А ти здебільшого деінде.
Глибина
Ось що Майстер сказав одному бізнесменові:
– Як риба гине на сухій землі, так і ти гинеш, коли прив’язуєшся до світу. Риба має повернутися до води – ти маєш повернутися до самотності.
Бізнесмена ці слова приголомшили:
– Чи маю полишити свій бізнес і піти в монастир?
– Ні, зовсім ні. Займайся своїм бізнесом і увійди в своє серце.
Внутрішність
Учень попрохав про слово мудрості.
Ось що відповів Майстер:
– Йди, зачинись в своїй келії, й ти навчиш себе мудрості.
– Але ж у мене немає келії. Я не монах.
– Звісно ж, у тебе є келія. Зазирни всередину себе.
Харизма
Один учень Майстра був юдеєм.
– Яку добру справу маю зробити, аби догодити Богові? – спитав він.
– Та звідки ж мені знати? – відповів Майстер. – Ваша Біблія каже, що Авраам проявляв гостинність, і Бог був з ним. Пророк Ілія любив молитися, і Бог був з ним. Давид правив царством, і Бог був з ним теж.
– Чи є якийсь спосіб, як мені знайти те діло, що призначене саме для мене?
– Так. Знайди найбільшу схильність свого серця і слідуй їй.
Гармонія
Незважаючи на всю свою повагу до традицій, Майстер не дуже шанував закони й умовності.
Одного разу вибухнула суперечка між учнем та його донькою: батько наполягав, аби донька дотримувалася законів їхньої релігії у виборі майбутнього чоловіка.
Майстер відкрито став на сторону дівчини. Коли ж хтось із учнів висловив своє здивування таким вчинком відомого праведника, Майстер відповів:
– Ти маєш зрозуміти, що життя – як музика, що твориться більш почуттям та інстинктом, ніж законами.
Розуміння
– Як мені отримати благодать ніколи не засуджувати ближнього?
– Через молитву.
– Тоді чому я ще не отримав цієї благодаті?
– Тому що не молився в правильному місці.
– А де воно, те місце?
– В серці Бога.
– А як мені туди потрапити?
– Збагнувши, що кожен грішник не розуміє того, що робить, і заслуговує бути прощеним.
Ілюзія
– Як можу досягти Вічного Життя?
– Вічне Життя – тут і зараз. Будь тут і зараз.
– Але зараз я і так перебуваю тут, хіба ні?
– Ні.
– Чому ні?
– Тому що ти не відкинув ще свого минулого.
– Чому маю відкинути своє минуле? Не все в ньому було поганим.
– Минуле слід відкинути не тому, що воно погане, але тому, що воно мертве.
Пророцтво
– Я хочу стати вчителем Істини.
– Ти готовий, що з тебе глузуватимуть, від тебе відвертатимуться, а ти сам голодуватимеш, доки тобі не виповниться сорок п’ять?
– Так, готовий. Але скажи мені: що станеться після того, як досягну сорока п’яти років?
– Ти до всього цього призвичаїшся.
Покращання
Один юнак розтринькав все успадковане багатство. Як зазвичай буває у таких випадках, втративши останній шеляг, він втратив і всіх друзів.
Не знаючи, що робити далі, він звернувся до Майстра і запитав:
– Що зі мною буде далі? У мене немає грошей і немає друзів.
– Не хвилюйся, синку. Запам’ятай мої слова: з тобою знову все буде добре.
Проблиск надії засяяв у очах юнака:
– Я знову буду багатим?
– Ні. Ти звикнеш до злиднів і самотності.
Прагматизм
Учениця планувала свій весільний бенкет і заявила, що примусила свою родину піти проти усталених правил, щоби виказати шану бідним гостям. Тож на цьому бенкеті бідних гостей посадять в голові стола, а багатих – біля входу.
Сказавши це, вона поглянула на Майстра, очікуючи побачити в його очах схвалення.
Той на хвилинку задумався, потім сказав:
– Це було б вкрай невдалим рішенням, моя люба. Таке весілля не принесе нікому радості. Твої родичі нервуватимуть, багаті гості образяться, а бідні гості залишаться голодними, бо ж, сидячі в голові стола, стидатимуться наїстися досхочу.
Невідання
Молодий учень являв такі здібності, що люди звідусіль шукали його порад і дивувалися його вченості.
Коли намісник шукав радника, то прийшов до Майстра й спитав:
– Скажи мені, чи це правда, що отой юнак і дійсно знає так багато, як про нього кажуть?
– Кажучи по правді, – відповів Майстер з посмішкою, – хлопчина читає так багато, що я навіть не знаю, коли він знаходить час, щоби щось знати.
Міфи
Майстер подавав своє вчення в притчах та оповідках, які учні слухали с задоволенням, хоча іноді ледь приховували розчарування, бо ж прагнули чогось глибшого.
Але Майстер був непохитний. На всі їхні протести він зазвичай казав: «Вам ще належить зрозуміти, мої дорогі, що найкоротша відстань між людиною та Істиною – це притча».
А іншого разу сказав так: «Не легковажте простою оповідкою. Втрачену золоту монету знаходять за допомогою копійчаної свічки; найглибшу істину відкривають за допомогою цікавої історії».
Щастя
Якось один учень Майстра прийшов до нього і став просити поради:
– Благаю, допоможи мені, а то я з глузду з’їду. Ми живемо в одній кімнаті: моя жінка, діти, рідня. Нерви у всіх не витримують, ми кричимо, лаємось. Наша кімната – це справжнє пекло.
– Обіцяєш зробити все, що скажу тобі? – подумавши, запитав Майстер.
– Присягаюся, що зроблю все, як ти кажеш.
– Що ж, гаразд, якщо так. Яку худобу маєш і скільки?
– Корову, козу й шестеро курей.
– Забери всіх до кімнати. Хай живуть разом з вами. А потім повертайся через тиждень.
Учень був вкрай розгублений. Але він обіцяв послухатися! Тож забрав худобу до кімнати, в якій жив. А через тиждень перед майстром постала жалюгідна фігура, стогнучи:
– Смерть моя близько! У нас там такий бруд! Сморід! Галас! Ще трохи – і ми всі збожеволіємо!
– Повертайся додому, – сказав Майстер, – і прибери худобу.
Чоловік щодуху побіг додому. А коли повернувся наступного дня, його очі сяяли радістю:
– Як можна не радіти життю! Худобу повернуто в стійло. Наш дім – справжній рай: такий затишний, чистий й просторий!
Медитація
Один учень заснув і побачив уві сні, як увійшов до раю. На свій подив він побачив там Майстра, а з ним інших учнів – вони сиділи, заглиблені в медитацію.
– Оце і є та нагорода, яку отримуємо у раю? – вихопилося в нього. – На землі ми робимо те саме!
І почув голос:
– Дурню! Уважніше придивися до цих людей, що медитують. Думаєш, вони знаходяться в раю? Навпаки – це рай знаходиться в них!
Реалізм
Один картяр якось звернувся до Майстра:
– Вчора застукали, як я махлював, тож партнери по грі побили мене й викинули з вікна. Може, ти порадиш мені, як бути у таких випадках?
Майстер зміряв його поглядом й відказав: – Якби я був на твоєму місці, то з цього самого дня грав би тільки на першому поверсі.
Така відповідь здивувала Майстрових учнів:
– Чому ти не порадив йому покинути азартні ігри? – зажадали вони відповіді.
– Бо ж знаю, що він цього не зробить, – такою була проста, але сповнена мудрості відповідь Майстра.
Розмова
Учневі кортіло переказати Майстрові чутку, щойно почуту на базарі.
– Зачекай-но хвилинку, – сказав Майстер. – Оте, що ти надумав розповісти нам, це правда?
– Не певен, що це правда.
– Воно корисне?
– Ні, в цьому немає ніякої користі.
– Може, ота чутка смішна і якось нас розважить?
– Ні, аж ніяк.
– Тоді навіщо нам її вислуховувати?
Духовне полегшення
Майстер додержувався думки, що немає поганих слів, якщо їх вживати у відповідних обставинах.
Коли йому сказали, що один з його учнів схильний до лайки, Майстер зауважив:
– Недарма кажуть, що лайка так полегшує душу, як не здатна жодна молитва.
Плітка
Один учень відкрився Майстрові у своїй поганій звичці повторювати плітки.
На це Майстер відповів з лукавою посмішкою:
– Не такий вже гріх повторювати, якщо не прикрашуєш почуте.
Рухи
Учням, що завжди просили слів мудрості, Майстер сказав таке:
– Мудрість не виказує себе в словах. Вона проявляє себе у дії.
Та коли побачив, як його учні завзято кинулися до роботи, він розреготався і сказав:
– Це не дії. Це рухи.
Ув’язнення
– Ти такий гордий своїм розумом, – сказав Майстер одному учневі, – що нагадуєш в’язня, який пишається великим розміром своєї тюремної камери.