Читать книгу Мудрість за одну хвилину - Ентоні де Мелло - Страница 3
Частина друга
ОглавлениеЄднання
– Як досягти єднання з Богом?
– Чим більш стараєшся, тим більшу відстань створюєш між Ним та собою.
– А як подолати цю відстань?
– Зрозуміти, що її не існує.
– Чи не означає це, що Бог і я – одне?
– Не одне. Навіть не двоє.
– Як це можливо?
– Сонце і його світло, океан і хвиля, співак і його пісня – не одне. І не двоє.
Розрізнення
Покинутий коханець сказав Майстру:
– Вже раз обпікся. Більше ніколи не закохуватимуся.
На що Майстер відповів:
– Ти ніби той кіт, котрий обпікся, скочивши на плиту, й тепер обходить її стороною.
Автоматизм
Майстер якось запитав своїх учнів, що важливіше – мудрість чи дія. Учні були одностайні:
– Звісно, дія. Яка користь із мудрості, яка не виявляє себе у дії.
Відповідь Майстра була така:
– А яка користь із дії, яка походить від непросвітленого серця?
Поклоніння
Учневі, занадто запопадливому, Майстер сказав:
– Світло відбивається від стіни. Навіщо шанувати стіну?
Будь уважний до світла!
Уникання
Якийсь турист роздивлявся в храмі портрети колишніх Майстрів, і зауважив таке:
– Чи лишився ще на цій землі хоч один справжній Майстер?
– Є такий, – сказав на це гід.
Тоді турист випрохав аудієнцію у Майстра, яку почав з запитання:
– Чи є ще великі Майстри, і де вони?
– Подорожній! – вигукнув Майстер.
– Так, пане! – шанобливо відповів турист.
– А де ТИ?
Доля
Одній жінці, котра скаржилася на свою долю, Майстер сказав:
– Свою долю твориш ти сама.
– Певно вже, що не від мене це залежало, стати жінкою!
– Народитися жінкою – це не доля. Це призначення. Як ти сприймаєш те, що народилася жінкою, і як розпорядишся цим – оце і є доля.
Переродження
– Назавжди відкинь своє минуле й будь просвітленим, – сказав Майстер.
– Я це роблю, але поступово.
– Поступово зростають. Просвітлення —миттєве.
Пізніше Майстер пояснив:
– Зробіть стрибок! Прірву не можна подолати у кілька стрибків.
Сновидіння
– Коли я буду просвітленим?
– Коли бачитимеш, – сказав Майстер.
– Бачитиму що?
– Дерева, квіти, місяць і зорі.
– Але я бачу їх щодня.
– Ні. Те що ти бачиш, це паперові дерева, паперові квіти, паперовий місяць і паперові зорі. Бо ти живеш не в реальності, а у своїх словах і думках.
І додав спокійно, щоб вже не залишалося ніяких сумнівів:
– Шкода, але ти живеш паперовим життям, проте і помреш паперовою смертю.
Трансформація
Учневі, якій вічно скаржився на інших, Майстер сказав: «Якщо ти прагнеш миру та спокою, намагайся змінити себе, а не інших людей. Куди простіше захистити свої стопи капцями, ніж огорнути килимом усю землю».
Реакція
Майстра запитали, за яким критерієм він відбирає своїх учнів. Відповідь була така: «Я дію принижено й смиренно. Тих, хто поводиться зверхньо, бачачи мою смиренність, я негайно спроваджую. Тих, хто виказує покірність у відповідь на мою сумирність, я спроваджую з неменшою швидкістю».
Філософія
Один відвідувач, перш ніж пристати в учні Майстрові, забажав від нього запевнень:
– Чи можеш ти відкрити мені мету людського життя?
– Ні, не можу.
– Ну, тоді хоча б його сенс?
– Не можу.
– Можеш вказати мені на природу смерті і життя по той бік могили?
– Не можу.
Відвідувач пішов собі, глузуючи з нього.
Учні були розчаровані з того, що їхній Майстер постав в такому непривабливому світлі.
Втішаючи їх, Майстер відказав:
– Що з того, що ти осягнув природу і сенс життя, так і не скуштувавши його? Як по мені, то краще вже з’їсти того пирога, ніж вічно думати про нього.
Учнівство
Одному відвідувачеві, який просився Майстрові в учні, той відповів:
– Живи у мене, але не ставай моїм послідовником.
– Тоді чиїм послідовником я маю стати?
– Нічиїм. Щойно почнеш слідувати за кимось, одразу перестаєш слідувати за істиною.
Сліпота
– Чи можу стати твоїм учнем?
– Ти ходиш в учнях лишень тому, що твої очі закриті. Щойно відкриєш їх, як побачиш на власні очі, що вчитися чомусь у когось немає потреби.
– Навіщо ж тоді потрібен Майстер?
– Щоби заставити тебе побачити його непотрібність.
Медитація
– Чому потребуєте Майстра? – запитав якийсь відвідувач у одного з учнів.
– Воді, щоби закипіти, потрібен посуд, як посередник між вогнем і нею, – відповів той.
Виживання
Кожного дня учень задавав одне і те ж питання:
– Як мені знайти Бога?
І щодня отримував ту ж саму таємничу відповідь:
– Прагнучи Бога.
– Авжеж, я прагну Бога усім своїм серцем! То чому й досі не знайшов його?
Одного разу Майстер і той учень купалися в річці. Майстер занурив його голову під воду й тримав доти, поки бідний хлопчина не рвонувся з усієї сили.
Наступного дня Майстер першим почав бесіду:
– Чому ти так рвонувся, коли я тримав твою голову під водою?
– Тому що потребував повітря.
– Коли отримаєш благодать щосили рвонутися до Бога, як ти рвався до повітря, ти знайдеш Його.
Залежність
Учневі, який надто покладався на книжки, Майстер сказав:
– Один чоловік прийшов на ринок із списком покупок і загубив його. Коли ж, на свою велику радість, знайшов той список, то уважно його перечитав, зробив усі закупи, звіряючись із списком, а потім викинув його, як непотрібний папірець.
Схованка
Майстер став легендою ще за життя. Казали, що якось Бог звернувся до нього за порадою:
– Я хочу зіграти в хованки з людством. Запитав у своїх ангелів, де б найкраще сховатися. Одні казали, що в глибині океану. Інші – на вершечку найвищої гори. Ще хтось радив на зворотному боці Місяця чи на далекій зірці. А що ти запропонуєш?
Відповідь Майстра була такою:
– Сховайся в людському серці. Це останнє місце, про яке вони подумають!
Ненасильство
У одному селі змія перекусала стількох людей, що мало хто наважувався виходить в поле. Та святість Майстра була такою, що, за переказами, він приручив ту змію й переконав вправлятися у практиці ненасильства. Не пройшло багато часу, як селяни з’ясували, що змія не причинить їм ніякої шкоди. Вони почали жбурляти в неї каміння й тягати за хвоста.
Однієї ночі ледь жива змія приповзла до Майстрового дому, аби пожалітися йому.
На те Майстер відповів:
– Дорогенька, ти перестала лякати людей – от і маєш!
– Та чи не ти навчив мене практикувати ненасильство?
– Я сказав тобі перестати шкодити людям, але ж не перестати сичати на них!
Відволікання
Серед учнів вибухнула суперечка щодо того, яка задача найскладніша з усіх: записати Писання, відкрите Богом, збагнути відкрите Богом у Писаннях чи пояснювати Писання іншім, збагнувши його.