Читать книгу Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі - Ерік Берн - Страница 18

Одним із завдань сценарного аналізу є узгодити життєвий план пацієнта з великою історичною психологією людської раси, що мало змінилася від печерних часів, поселень ранніх землеробів та скотарів і великих тоталітарних урядів Близького Сходу до нинішнього часу. Джозеф Кемпбелл у книжці «Тисячоликий Герой», яка є найкращим посібником зі сценарного аналізу, підсумовує це таким чином:

«Фройд, Юнг та їхні послідовники неспростовно продемонстрували, що логіка, герої та діяння міфів і далі існують у нинішні часи… Останнє втілення Едіпа, безперервний роман Красуні й Потвори, стоїть сьогодні опівдні на розі 42-ї стрит та 5-ї авеню, чекаючи, поки зміниться сигнал світлофора». Він указує, що тим часом як герой міфу сягає всесвітньо-історичного тріумфу, герой казки здобуває лише маленьку домашню перемогу. А пацієнти є пацієнтами, можемо додати ми, бо вони не можуть здобути перемог, яких прагнуть, але все одно існують. І тому вони приходять до лікаря, «знавця всіх таємних способів та слів, які дають силу. Його роль є абсолютно такою самою, як і в Старого Мудреця з міфів і казок, чиї слова допомагають героєві пройти випробування та страхи дивної пригоди».

Це те, як бачить світ Дитина у пацієнті, незалежно від того, яку історію розповідає його Дорослий, і цілком очевидно, що всім дітям, починаючи зі світанку людства, випадало мати справу з тими самими проблемами й у своєму розпорядженні вони мали ту саму зброю. Коротко кажучи, виходить, що життя ніби старе вино у нових міхах: кокосові й бамбукові пляшки поступилися козячим шкурам, козячі шкури – гончарному начинню, гончарне начиння – склу, скло – пластику, але вино навряд чи сильно змінилося, воно так само п’янить, а на дні залишається старий осад. Тому, як каже Кемпбелл, у видах пригод та дійових особах буде мало відмінностей. Отже, якщо ми знаємо якісь елементи зі сценарію пацієнта, то можемо впевнено передбачити, куди він прямує, і скерувати його в іншому напрямку, перш ніж він устигне здибатися з невдачею або нещастям. Це називається превентивною психіатрією чи «досягненням поступу». Ба навіть ліпше – можемо змусити його змінити свій сценарій або повністю від нього відмовитися, що є вже терапевтичною психіатрією чи «досягненням видужання».

Отже, точне визначення міфу або казки, якої дотримується пацієнт, не є питанням доктрини чи нагальної потреби; але що ближче ми підійдемо до істини, то краще. Без такого історичного підґрунтя помилки здатні траплятися частіше. Простий епізод у житті пацієнта чи його улюблена гра може бути хибно сприйнята за цілий сценарій; або поява однієї символічної тварини, як-от вовк, може повести психіатра неправильним шляхом. Співвіднесення життя пацієнта або життєвого плану його Дитини з послідовною історією, яка пережила сотні й тисячі років завдяки тому, що вона є універсальним зверненням до примітивних шарів людського розуму, принаймні створює відчуття роботи з міцною основою і в найкращому випадку може дати дуже точні підказки стосовно того, що треба зробити, щоб запобігти кепському фіналу або змінити його.

СЦЕНАРІЙ «В ОЧІКУВАННІ ТРУПНОГО ЗАДУБІННЯ»

Наприклад, казка може розкривати такі елементи сценарію, до яких в іншому випадку важко докопатися, як-от «сценарна ілюзія». Фахівець із транзакційного аналізу вважає, що деякі психіатричні симптоми є наслідком певної форми самообману. Однак пацієнтів можна вилікувати просто тому, що їхнє життя та безпорадність ґрунтуються на виплоді їхньої уяви.

У сценарії під назвою «Фригідна жінка» або «В очікуванні трупного задубіння» (ОТЗ) мати постійно говорить доньці, що всі чоловіки – це тварини, але її обов’язок як дружини полягає в тому, щоб коритися їхньому тваринному єству. Якщо тиск матері досить потужний, то дівчина може навіть гадати, що помре від оргазму. Зазвичай такі матері – великі сноби, і вони пропонують звільнення або «антисценарій», який зніме прокляття. Донька зможе займатися любощами, якщо вийде заміж за дуже шановану особу, якогось Принца з Золотими Яблуками. Але якщо ні, облудно каже їй мати, то «всі твої проблеми закінчаться, коли ти досягнеш менопаузи, бо тоді тобі вже не загрожуватиме небезпека почуватися сексуальною».

І тепер виявляється, що ми маємо три ілюзії: «оргатанатос», або смертельний оргазм; Принц із Золотими Яблуками; Благословенне Звільнення, або очищувальна менопауза. Проте жоден із них не є справжньою сценарною ілюзією. Дівчина випробовує «оргатанатос» за допомогою мастурбації і розуміє, що це не смертельно. Принц із Золотими Яблуками теж не є ілюзією, бо, цілком можливо, вона може зустріти таку людину, достоту як і виграти в Ірландську лотерею або отримати чотири тузи під час гри в покер; обидва варіанти є малоймовірними, але не міфічними – такі речі дійсно трапляються.

А Благословенне Звільнення не є тим, чого насправді хоче дівчина. Щоб виявити сценарну ілюзію, нам потрібна казка, що відповідає ОТЗ.

ІСТОРІЯ СПЛЯЧОЇ КРАСУНІ

Зла фея каже, що Спляча Красуня вколе собі палець об веретено і впаде замертво. Інша фея перетворює це закляття на столітній сон. Коли красуні виповнюється п’ятнадцять, вона коле собі палець об веретено і відразу засинає. Тієї самої миті засинають усі, хто перебуває в замку. Протягом ста років багато принців намагалися прорватися через колючі чагарники, що виросли навколо замку, але нікому це не вдалося. Нарешті, коли настає час, з’являється принц, якому вдається пройти крізь хащі, бо вони пропускають його. Він знаходить принцесу й цілує її, тож вона прокидається – і вони закохуються одне в одного. Тієї самої миті всі в замку прокидаються там, де й лежали, ніби нічого й не сталося, відколи вони заснули. Самій принцесі й досі 15 років, а не 115. Вони з принцом одружуються і, за однією версією, живуть довго та щасливо, а за іншою – з цього їхні проблеми лише починаються26.

У міфології маємо багато історій про магічний сон. Найбільш відомою є легенда про Брунгільду, яка залишилася спати на горі, оточена вогняним колом, крізь яке міг потрапити лише герой, і це вдалося зробити Зигфріду27.

Так чи інак, із незначними змінами майже все в історії Сплячої Красуні могло відбутися насправді. Дівчата дійсно колють пальці, і непритомніють, і засинають у своїх вежах, і принци можуть вештатися лісом у пошуках прекрасних панянок. Єдине, чого не може статися, – це те, що ніхто не змінився та не постарів за такий проміжок часу. Це справжня ілюзія, бо вона є не лише неймовірною, а й неможливою. І саме на цій ілюзії ґрунтуються сценарії ВТЗ – що коли Принц таки прийде, Красуні буде знову п’ятнадцять замість тридцяти, сорока або п’ятдесяти і попереду вони матимуть ціле життя. Це ілюзія безперервної молодості, скромна донька ілюзії безсмертя. У реальному житті Красуні важко сказати, що принци – молоді люди, а коли вони досягнуть її віку, то стануть королями і вже будуть не настільки цікавими.

Це найбільш прикра частина роботи фахівця з аналізу сценаріїв: зруйнувати ілюзію, повідомити Дитині пацієнта, що Санта-Клауса не існує, і закріпити цю думку. Обом їм буде значно легше, якщо пацієнт має улюблену казку, з якою можна працювати.

Одна з практичних проблем ВТЗ полягає в тому, що якщо Красуня таки знаходить Принца з Золотими Яблуками, вона часто відчуває свою меншовартість і змушена шукати вади та вдавати «заплямовану», щоб опустити його до свого рівня, тож усе завершується тим, що він бажає їй повернутися назад до чагарнику і знову заснути. З іншого боку, якщо вона вдовольниться меншим – Принцом зі Срібними Яблуками або звичайним Макінтошем з бакалійної крамниці, – вона почуватиметься обдуреною й виміщатиме зло на ньому, одночасно чекаючи на Золотого. Таким чином, ані фригідний сценарій, ані магічний антисценарій не пропонують багато можливостей для здійснення цього бажання. Крім того, як і в казці, існує його мати, з якою Красуня буде суперничати, так само, як із відьмою.

Цей сценарій є важливим, адже чимало людей у світі в той чи той спосіб проводять усе своє життя в очікуванні трупного задубіння.