Читать книгу Лобо. Доміно. Снап. - Эрнест Сетон-Томпсон - Страница 2

Поміж мисливцями великого поширення набула думка, нібито лисиця не займає птахівника, найближчого до її нори. Вона намагається не накликати на себе гнів найближчого сусіда й через це намагається ходити по здобич на більш віддалені ферми.

Можливо з цієї причини на пташиному подвір’ї Джюкса все було гаразд, а у Бентона час від часу пропадали кури. Старий Бентон взагалі не вирізнявся великою терплячістю, а коли зникло більше чверті його чудових курей, він геть оскаженів.

Наступної неділі сини Бентона – Сі й Бед, ідучи верхівкою пагорба, почули гавкіт собаки Джюкса, котра натрапила на слід лисиці. Хлопці не надто товаришували з собакою і через це не стали втручатися у її справу. Вони зупинилися й, спостерігаючи згори за полюванням, що відбувалося в долині, бачили, як спритно лисиця обдурила собаку, коли їй набридло тікати.

Але не встигли вони зрушити з місця, як лисиця з’явилася знову, і цього разу з білою як сніг куркою в зубах. Бентон дуже пишався своїми породистими білими курами, й не було сумнівів, що саме одне з його курчат поцупила лисиця. Біла курка добре помітна здалеку, і хлопці легко вистежили крадійку до самого входу в нору.

За півгодини вони вже стояли серед білосніжного пір’я породистої курки. Хлопці спробували було пропхнути до нори довгу жердину, та вона застрягла у звивистому проході, й лисенята, хоча й страшенно налякані, лишилися неушкодженими. Старі лисиці в цей час метушилися в лісі поблизу. Перелякані, вони втекли від нори, але нора – а у ній залишилися лисенята – вабила їх до себе. Вони намагалися підійти до нори, та щоразу, коли чули людські голоси, відбігали й ховалися в кущах.

Хоча нора знаходилася на землі, що належала Джюксові, діти Бентона все ж таки вирішили прийти сюди наступного дня й викопати лисиць. Але лисиця-мати вже занепокоїлася: її дім став тепер небезпечним. Зразу ж почала вона рити нову нору й на світанку взялася за перенесення свого сімейства.

У сільських мешканців, якщо вони хочуть відібрати кращого з новонароджених кошенят, є простий і природний спосіб відбору: вони виносять кошенят у чисте поле. Кішка швидко знаходить своїх дітей і починає переносити їх назад. Те кошеня, котре вона візьме першим, і вважають найкращим. Це вірна прикмета: найпрудкіше кошеня завжди вилізе з купи нагору, перше зверне на себе увагу матері, а тому вона й несе його додому поперед усіх.

У старій норі першим зустріло лисицю те лисеня, котре було найжвавішим і найдужчим, – Доміно, і його першого перенесла вона до нового, безпечного помешкання. Потім вона взяла найбільшу з його сестер, а втретє – маленького міцного брата. Батько тим часом чатував на пагорбах поблизу.

Почало світати. Мати вирушила в дорогу з третім лисеням, аж раптом батько подав сигнал тривоги.

Хлопці Бентона прийшли із заступом і киркою, щоб розкопати лисячу нору, але за три кроки від входу вони натрапили на великий камінь. Поки вони розмірковували, що робити далі, з каменярні, що була в горах, долинув звук вибуху і план дій був готовий. Один з хлопців навідався до каменярні й скоро повернувся з динамітним патроном. Вони заклали патрон у тріщину в камені. За хвилину страшний вибух струсонув схил пагорба. Коли вляглася хмара куряви, виявилося, що вибух засипав вхід до нори купою каміння. Лисенята, поза сумнівом, були розчавлені або задихнулися. Вибух перетворив житло на могилу й хлопці пішли геть.

Якби вони повернулися сюди вночі, то побачили б, як лисиці, батько й мати, розривали лапами землю й марно гризли уламки граніту, намагаючись потрапити до рідної нори. Наступної ночі лисиці приходили знову. Третьої ночі прийшла сама лише мати, а потім і вона облишила марні спроби.