Відомий австрійський поет, романіст і драматург Франц Верфель (1890–1945) народився в заможній єврейській родині у Празі (на той час Австро-Угорщина). Вчився в університетах Праги, Лейпцига, Гамбурга. У 1915–1917 рр. воював у лавах австрійської армії на російському фронті. У 1929 р., подорожуючи Сирією, Верфель відвідав у Дамаску килимову фабрику, де побачив сотні виснажених, обірваних дітей вірменських біженців. Це спонукало його написати роман «40 днів Муса-Дага», щоб розповісти європейському читачеві про геноцид вірменського народу в Османській імперії 1915–1916 рр. В основу твору покладено реальні історичні події. Не можна без хвилювання читати про випробування, які випали на долю вірменів, зокрема головного героя Габріеля Багратяна – людини з європейською освітою, колишнього офіцера турецької армії, одруженого з француженкою, який, так уже судилося, раптом опинився на своїй батьківщині у найжахливіші часи…
Оглавление
Франц Верфель. 40 днів Муса-Дага
Книга перша. Прийдешнє
Розділ перший. Тескере
Розділ другий. Конак Хам Селамлік[13]
Розділ третій. Еліта Йогонолука
Розділ четвертий. Перша «подія»
Розділ п’ятий. Божественна інтермедія
Розділ шостий. Великі сходини
Розділ сьомий. Похорон дзвонів
Книга друга. Бої слабких
Розділ перший. Житло наше – гірський шпиль
Розділ другий. Справи хлоп’ячі
Розділ третій. Хода вогню
Розділ четвертий. Шляхи Сато
Книга третя. Загибель. Порятунок. Загибель
Розділ перший. Божественна інтермедія
Розділ другий. Зникнення і повернення Стефана
Розділ третій. Біль
Розділ четвертий. Розпад і спокуса
Розділ п’ятий. Вогонь вівтаря
Розділ шостий. Листи у тумані
Розділ сьомий. Незбагненному в нас і над нами
Отрывок из книги
– Як я тут опинився?
Ці слова Ґабріель Багратян вимовляє вголос, сам того не усвідомлюючи. Так у них не чується запитання, а щось незрозуміле, якесь урочисте здивування, що переповнює його до країв. Навіяла це, либонь, пронизана світлом рань березневої неділі та сирійська весна, що жене вниз схилами Муса-Дага, аж до горбистої рівнини Антіохії, навалу гігантських червоних анемонів. Усюди на полонинах буяє з землі їхній чудовий рум’янець, витісняючи цнотливу білизну високих нарцисів, яким також уже час цвісти. Муса-Даг немов оповита незримим золотистим гулом. Чи то роїться незліченна кількість бджіл, які залишили вулики Кебусії, чи в цю бездоганно доступну для вух та очей годину долинає здалеку прибій Середземного моря, що підточує голий хребет гори?
.....
– Невже ти гадаєш, Араме Товмасян, що ми спокійно поставимося до долі нашого закладу? Останнє слово ще не сказано. А ти, мій хлопчику, стоїш у нас на дорозі. Як зейтунський священик ти скомпрометований, затямив? Отже, я офіційно усуваю тебе з посади директора сиротинця.
Арам усвідомлював, що, якби в нього залишилися сили стояти на своєму ще кілька хвилин, Вудлі більше не протестував би проти його волі і благословив священика на християнський подвиг. Але Арам промовчав і піддався аргументам свого духовного батька. Він вважав, що зробив це заради Овсанни й Іскуї. І тим не менше щоразу, як приходив до тями від своїх неспокійних і строкатих снів, його глибоко мучила свідомість, що це – поразка, що пастир зрадив свій обов’язок. І його охоплював сором за свою слабкість.
