Читать книгу Іліада - Гомер - Страница 19

1] Так під наметом високим Менойтів син веледужий 2] Рану тяжку Евріпілові гоїв. Аргеї й трояни 3] Лавами бились тим часом. Та вже не могли для данаїв 4] Захистом бути ні рів, ані вал, що його спорудили 5] Вздовж кораблів вони власних, широким навкруг окопавши 6] Ровом, – не склали вони багаті богам гекатомби, 7] Щоб кораблі бистрохідні і здобич із ними численну 8] Охороняли в безпеці. Були ті укріплення проти 9] Волі безсмертних збудовані, – час їм недовгий стояти. 10] Поки ще Гектор живий був, Ахілл же охоплений гнівом, 11] І незруйнованим ще залишалось Пріамове місто – 12] Доти великі ахейські вали ще мали стояти. 13] А як загинуло в січі багато троян щонайкращих 14] І між аргеїв одні полягли, а інші лишились, 15] І на десятому році зруйновано місто Пріама, 16] І в кораблях відпливли до своєї вітчизни аргеї, – 17] Поміж собою схвалили тоді Посейдон з Аполлоном 18] Вал зруйнувать, спрямувавши на нього всю силу потоків, 19] Що із ідейських вершин у море спадають глибоке – 20] Ресу і Родію з ним, також Гептапору й Каресу, 21] Греніка й далі Есепа, і води Скамандру священні, 22] І Сімоенту, де стільки щитів шкіряних і шоломів 23] В порох упало і стільки мужів – півбогів премогутніх. 24] Гирла потоків тих Феб-Аполлон позливав воєдино 25] Й всю течію дев'ять днів гнав на вал той. А Зевс безустанно 26] Дощ посилав, щоб у хвилю морську чимскоріш його змити. 27] Сам же землі потрясатель, свій в руки тризубець узявши, 28] З хвилями йшов, вириваючи ними всі валу основи, 29] Що, трудячись, із колод і каміння заклали ахеї. 30] Все він зрівняв із землею до вод Геллеспонту бурхливих, 31] Самий же берег великий він знову пісками засипав, 32] Вал зруйнувавши цілком, і знов повернув усі ріки 33] В річища, де яснохвилі їх води й раніш струмували.

34] Тож на майбутнє поклали таки Посейдон з Аполлоном 35] Так учинити. А зараз круг стін, побудованих міцно, 36] Битва кипіла шумлива, в розбиваних вежах тріщало 37] Брусся могутнє. Приборкані пугою Зевса аргеї, 38] Під кораблями глибокими збившися, ледве тримались, 39] Повні страху перед Ректором дужим, носителем жаху. 40] Він же так само в бою шаленів, до вихру подібний. 41] Наче той лев або вепр, оточений псами й ловцями, 42] Грізно стрибає навкруг, могутністю гордий своєю, 43] Ті ж оточили стіною його, свої лави зімкнувши, 44] Стали навпроти і мечуть на нього із рук безустанно 45] Гострі списи. Але не страшиться, боязні не знає 46] Серце відважне, він навіть безстрашністю сам себе губить. 47] Сміло стрибає навкруг, ловців іспитуючи мужність, – 48] Де б він не кинувсь, ловецькі ряди перед ним відступають. 49] Так же і Гектор по юрмах троян пробігав і благав їх, 50] Рів перейти спонукаючи. Та не посміли зробити 51] Й коні цього прудконогі, лиш тяжко хропли, біля краю 52] Рову того упираючись, – надто широкий, страшив їх 53] Виглядом він, – здавалося, їм його ні переїхать, 54] Ні проскочити. Кручами-бо обривався стрімкими 55] Рів той обабіч, до того ж густий частокіл понад ними 56] Гостро стирчав – його збудували синове ахеїв 57] Високо й міцно, щоб захистом був їм од воїв ворожих. 58] Через той рів провести бистрохідну свою колісницю 59] Кінь би не міг, а піхота пройти його все ж поривалась. 60] Полідамант підійшов до хороброго Гектора й мовив:

61] «Гекторе й інші троянські й союзні вожді й полководці! 62] Це божевілля – крізь рів отой коней нам гнать прудконогих! 63] Страшно-бо важко його перейти, ще й загострене кілля 64] З нього стирчить, а за ним іще й вал збудували ахеї. 65] Ні перейти неможливо той рів, ані битися в ньому 66] Кінно. Він надто вузький, і, боюсь, полягли б там всі вої. 67] В разі, ахеям замисливши лихо, їх знищити хоче 68] Зевс громовладний і поміч троянському війську подати, – 69] Дуже того я б хотів, щоб негайно це все відбулося, – 70] Хай же далеко від Аргоса згинуть безславно ахеї! 71] А як повернуть на нас вони, й відсіч дадуть, одігнавши 72] Од кораблів, і в рів заженуть нас, глибоко проритий, 73] То навіть вісник біди від стрімкої навали ахеїв

74] Вже не устигне, боюсь я, до міста назад повернутись. 75] Зважте ж на те, що скажу я, й моєї послухайте ради. 76] Коней візничі нехай притримають нам перед ровом, 77] Ми ж усі пішки при повнім озброєнні рушим навально 78] Гектору вслід, – проти натиску сили такої ахеям 79] Встояти годі, коли вже нависла над ними загибель».

80] Так він сказав, і Гектор те слово вподобав розумне. 81] З повоза він тої ж миті, озброєний, скочив на землю. 82] Не залишались на конях своїх тоді й інші трояни – 83] Скочили всі з колісниць за Гектором вслід богосвітлим. 84] Кожен із них наказав своєму тоді візникові 85] Коней в належнім порядку тримать недалеко від рову. 86] І, розділившись самі на п'ять зброєносних загонів, 87] Лави зімкнули свої і рушили вслід за вождями. 88] Перший очолили Гектор і Полідамант бездоганний, 89] Найсміливіший то був і найбільший загін, найзавзятіш 90] Прагнув він вал зруйнувать і під самими суднами битись. 91] Третій із ними пішов Кебріон, – біля повоза свого 92] Слабшого від Кебріона лишив за візничого Гектор. 93] Другий загін повели Паріс, Алкатой і Агенор. 94] Третій очолив Гелен і з ним Деїфоб боговидий, 95] Двоє Пріама синів, а третій керманич був Асій, – 96] Асій-герой, Гіртакід, що його привезли із Арісби, 97] З-над берегів Селеенту, руді величезнії коні. 98] Воєначальник в загоні четвертому був син Анхіса, 99] Славний Еней, а при ньому ще двоє сЛнів Антенора, 100] Справи воєнної добрі знавці, Архелох з Акамантом. 101] Вів Сарпедон за собою славетних союзників військо, 102] Астеропея відважного й Главка в соратники взявши. 103] Двох-бо оцих уважав сміливішими він серед інших 104] Після самого себе, а сам він з усіх вирізнявся. 105] Щільно зімкнувши щити шкіряні, вони, повні відваги, 106] Прямо пішли на данаїв, певні того, що не встоять 107] Ті проти них і до чорних своїх кораблів повтікають.

108] Отже, загони троян і союзники їхні славетні 109] Вчули пораду, що Полідамант їм подав бездоганний. 110] 'Асій лише, Гіртакід, не схотів, поводатар народу, 111] Коней своїх перед ровом з одним лиш візничим лишити 112] Й до кораблів бистрохідних помчав на своїй колісниці. 113] Муж нерозумний! – прийшлось йому Кер не уникнути згубних 114] І від човнів, пишаючись кіньми і повозом пишним, 115] ' У Іліон, вітрами обвіяний, вже не вернутись. 116] Бо злоіменна раніше уже його доля настигла 117] Списом із рук Девкаліда, славетного Ідоменея. 118] До кораблів він наблизивсь ліворуч, туди, де ахеї

119] На колісницях швидких із рівнини уже утікали. 120] Повоза з кіньми погнав він туди, та в відчиненій брамі 121] Засувів він не знайшов, позамиканих міцно, й запорів: 122] Навстіж відкриту лишили її, щоб на випадок втечі 123] При кораблях міг би кожен з ахейських бійців рятуватись. 124] Прямо до брами він коней погнав, і загін його з криком 125] Рушив услід; були впевнені всі, що не встоять ахеї 126] Проти їх тиску й до чорних своїх кораблів повтікать. 127] О нерозумні! На них у тій брамі вже двоє чекало 128] Духом міцних списоборців із племені дужих лапітів. 129] Був з них один – Поліпет, могутливий син Пірітоя, 130] Другий же був Леонтей, людовбивці Ареєві рівний. 131] Перед високою брамою поруч стояли обидва, 132] Наче ті високоверхі дуби у гірських верховинах, 133] Зливам і вітрові опір вчиняючи цілими днями, 134] Міцно вчепилися в грунт величезним, довженним корінням. 135] Так ці обидва, на руки й свою покладаючись силу, 136] Асія дужого ждали безстрашно у брамі високій. 137] Вої ж троянські, щити із волової шкури піднявши, 138] Рушили з криком гучним до збудованих міцно укріплень, 139] Асія мавши вождем, а також Іамена й Ореста, 140] Був з ними й Асія син Адамант, і Тоон з Ономаєм. 141] Двоє ж лапітів тим часом у мідноголінних ахеїв 142] Запал будили за валом свої кораблі боронити. 143] А як побачили ті, що на вал натискають трояни, 144] Вої ж данайські, волаючи в страху, готові тікати, 145] Кинулись вдвох уперед, щоб почать перед брамою битву, 146] Наче два дикії вепри, що, в горах гарчливу спіткавши 147] Зграю собак і ватагу ловецьку, йдуть сміло назустріч, 148] В різні стрибаючи боки, і валять дерева навколо, 149] Й з коренем їх виривають, і гучно лунає їх іклів 150] Ляскіт страшний, поки духу їм хтось не відніме стрілою. 151] Так же в лапітів на грудях од стріл, що у них попадали, 152] Ляскала мідь блискотлива. Проте вони бились завзято, 153] На вояків угорі й на свою покладаючись силу. 154] Зверху-бо вої камінням із веж, побудованих міцно, 155] Кидали вниз, себе захищаючи, й власні намети, 156] І кораблі бистрохідні. Як в час заметілі сніжини 157] З вітром бурхливим, що гонить над обрієм хмари похмурі, 158] Сиплються густо на землю, усіх годувальницю щедру, – 159] Так же і стріли, й списи із рук і троян, і ахеїв 160] Густо летіли навкруг. Від ударів каміння важкого 161] Глухо шоломи гули і щити брязкотіли горбаті. 162] Голосно скрикнув з досади, по стегнах долоньми ударив 163] Асій тоді, Гіртакід, і, скипівши обуренням, мовив:

164] «Зевсе, наш батьку, чого це так дуже тобі заманулось 165] Нас обдурити? Я й не гадав, що хоробрі ахеї 166] Встоять під натиском нашої сили і рук нездоланних! 167] Наче ті оси станом гнучким чи ті бджоли рухливі, 168] Що при дорозі в скалі кам'яній собі гнізда будують 169] І не бажають осель у щілинах порожніми кинуть, 170] А від мисливих мужів захищають діток своїх сміло, – 171] Так же і ці не бажають, хоч їх всього двоє, від брами 172] Зрушити, поки поб'ють ворогів чи самі там поляжуть!»

173] Мовив він так, але Зевсові серця не зміг зворушити: 174] Волив-бо дух громовладця лиш Гектору славу надати.

175] Інші бійці перед брамами іншими билися боєм. 176] Та неможливо, як бог це зумів би, про все розказати. 177] Бій кам'яний бушував круг укріплень, неначе вогнисте 178] Полум'я. Хоч і у скруті страшній, боронитись аргеї 179] Мусили біля своїх кораблів. І смутилися духом 180] Вічні боги, що досі у битві сприяли данаям. 181] Бились завзято й лапіти тоді й ворогів побивали. 182] От Перітоя відважного син Поліпет премогутній 183] Списом поранив Даманта, шолом міднощокий пройнявши. 184] Мідь шишакова не стримала того удару, крізь череп 185] Вістря пройшло мідяне, і мозок всередині з кров'ю 186] Перемішало Дамантові, й запал його зупинило. 187] Потім він зброю здійняв бойову із Пілона й Ормена. 188] А Леонтей тоді, парость Ареєва, вбив Гіппомаха, 189] Що Антімахів був син, – йому в пояс він спитсм утрапив. 190] А після того відгострений вихопив меч свій із піхов, 191] Кинувсь крізь натовп густий і першого вбив Антіфата 192] У рукопашнім бою. І навзнак той гримнувсь об землю. 193] А після того іще і Менона, й Ямена, й Ореста – 194] Збив він одного за одним на землю, усіх годівницю.

195] В час той, як зброю блискучу знімали вони із убитих, 196] Полідамант тоді й Гектор з юнацьким загоном відважним, 197] Більшим і дужчим за інші усі, пломеніли бажанням 198] Вал зруйнувати й ахейські вогнем кораблі попалити. 199] Та завагались вони, перед ровом широким спинившись. 200] Мали той рів перейти вже, як раптом ліворуч над військом 201] Птах із'явився, орел, що високо в небі ширяє, – 202] В пазурах ніс він потвору скривавлену, – змій величезний 203] Був ще живий і звивався, готовий з ним битись і далі. 204] Спритно зігнувшись, орла, що тримав його міцно, він раптом 205] В груди вкусив біля шиї, і той від нестерпного болю 206] Кинув на землю його, між троянського війська вронивши, 207] Сам же із клекотом дужим за вітру диханням полинув. 208] Серцем жахнулись трояни, у корчах побачивши змія

209] Перед собою – знамення егідодержавного Зевса. 210] Полідамант підійшов до хороброго Гектора й мовив:

211] «Гекторе, лаєш ти завжди мене, хоч на зборах я навіть 212] Мовив би й слушно. Вважаєш, ніхто із простого народу 213] Ані у раді, ані на війні аж ніяк не повинен 214] В чомусь перечить тобі, твою лише множити владу! 215] Але й тепер я скажу те, що слушним мені видається. 216] Далі не йдімо перед човнами з данаями битись. 217] Ось що, гадаю я, статись повинно, якщо над троянським 218] Військом, що мало вже рів переходити, справді ліворуч 219] Птах із'явився, орел, який високо в небі ширяє, – 220] В пазурах ніс він потвору скривавлену, – змій величезний 221] Був ще живий. Та орел упустив його, милого дому 222] Не досягнувши, й не встиг своїм дітям оддати в поживу. 223] Так же і ми, коли навіть і браму, і мури ахейські 224] Натиском дужим зруйнуємо вщент, і відступлять ахеї, 225] Все ж не повернемось тою ж дорогою, в тому ж порядку, 226] А багатьох за собою покинем троян, що ахеї 227] Гострою міддю поб'ють, кораблі захищаючи власні. 228] Так нам усе й ворожбит пояснив би, що тямить душею 229] Смисл божественних знамень, і йому повірили б люди».