Читать книгу Про милосердя та любов. Збірка віршів українською та російською мовами - Ігор Голомозий - Страница 17

Прогинаються святії

Під мирську багнюку.

Грають, цим самим, вони

бісові на руку.

Каже мені брат Андрій:

Похрести дитину.

А то вже й пройти не можу,

Бурчать всі у спину.

Я йому відповідаю:

Так воно не робиться,

І такеє хрещення

Богу не подобиться.

Та як брат мені ти рідний,

Підемо похрестимо.

За одну таку помилку

Все одно воскреснемо.

А вчора прийшла сусідка,

Та, що самогон ганяє.

Як помер її коханий,

«Дев’ять днів» справляє.

Теж відмовитись було

Дуже не прілічно.

Бог на те закриє очі,

Буде все отлічно.

Іменини та родини,

Горілка в рот вливається.

А з горілкою у душу

сатана вкрадається.

А ти скажеш: Я ж не п’юший,

І зайвого не кажу.

Послухаю пліток трохи,

Та дружині розкажу.

Трохи там, та трохи тута

Із мирськими посиджу.

Може кришку тільки вип’ю,

А що Богу я скажу?..

Той блажен, котрий не ходить

Там, де бісові сини.

Не причасний до обрядів

В посиділках сатани.