Читать книгу Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861 - Группа авторов - Страница 128

Учора одібрала Ваш лист, добрий мій та щирий Тарас Григорович. Тілько шкода, що Ви мені не сказали, куди се Ви замислили втікати і де будете мені мачухи шукати?

Жити у Дрездені добре, тихо. Робота йде дуже швидко. Більш тут зробиш у місяць, як де-небудъ у два роки. А Богданко поступив у німецьку школу і дуже з своєю вченостію несеться, а проте Вашої примовки не забув. «Щоб вас лихо не знало!» – каже німченятам, а вони тілько цікаво уші наставляють та дивляться на його. Коли б то Ви та перебігли якось за границю! Тут би Ви й діла багато наробили і одпочили б трохи. Ви сього слова не занедбайте, а, коли Ваша ласка, подумайте.

Ми ще й самі не знаємо, коли повернемось: тут живеться, кажу, і тихо, і добре, то, може, воно буде і по Вашому слову.

З роботою я не хапаюся і не спішуся, а «Ледащицю» тому послала, що була вже написана, то нехай не лежить. Печататься, здається, до осені нічого не буде, будемо «Хату» дожидати. Та скажіть, мені, чи схочуть «Інститутку» для першої книжки? Чи для першої їм треба якої новини. А ще ви мені скажіть, як іде перевод у Кожанчикова і чи багато зосталось ще книжок? Що ж Ви, чи пишете? Що написали? Чи співаєте «Зіроньку»? Що малюєте? Бувайте ж здорові та пишіть, та по-батьківськи цілий листок запишіть, а не те, що три слова черкнути та й бувайте здорові. Низенько кланяємось усім землякам. Чи поїхав Мих[айло] Матв[йович] на Вкраїну? Чи втік куди-небудь Ченстоховський? Чи не разом з ним отсе Ви захожуєтесь втікати?

Щиро Вам прихильна

М. Марков[ич].

P. S. Коли встигнете, то пришліть з Николаем Яковлевичем свій портрет, отой, що у свиті.

Чи вже Білозерські поїхали? Що Мотря робить? Чи здорова вона? Чому Вас[иль] Михайл[ович] мені не одпише? Чи одібрав він мій лист?

Опанас Вам дуже кланяється.