Читать книгу Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861 - Группа авторов - Страница 94

Великоповажний і дуже добрий пане, батьку наш Тарас Григорович. Закохались Ви в простому та щирому писанню дружини моєї, та вже таку їй ласку показуєте, що не треба й батька рідного. Да хто його й знає – який лучче цікавіш подарок – дару: чи золотий наручник – громадську за приводом Вашим даровизну, велика честь, немає більшої! – чи Ваш власний «Сон», що й громаді не треба кращого, – коли б, Бог дав, справдився! А що вже я, то луччого не бачив, не чув – і не хочу!

Ми будемо слати Вовчкові (свого ймення вона не хоче) повістки пану Данилу Каменецькому, яко вже й почали «Ляхом», а на тім тижневі, як Бог благословить, пошлемо «Панночку» або й дві «Панночки». Думка, через увесь октябрь і ноябрь, коли будем живі, пересилать Вам Вовчкові оповідання; а в декабрі сами[м] приїхать до Вас, щоб розгледіть Вас віч-на-віч, подякувать за зроблене і порадиться за себе надалі.

За гроші Ви радите впрям, як рідний батько. Нехай Вас Бог на довгий вік поздоровить і пощастить! Ми Вам полицяємо нами побідкаться на столиці: кому хотя і за що хотя спродувать і видавать новеньке й старе. А Каменецького, сього щирого чоловіка і нашого давнього приятеля, покладаємо Вам певним у всьому підпомошником. Через нього вже я прохав Вас переглядіть роботи Вовчкові і до кращого пуття доводить. Прошу оце й самих Вас об тому ж; один розум, каже, добре, а два лучче.

«Козачки», «Панської волі» і «Одарки» «Р[усский] в[естник]» не надрюковав переводу; такая притика одбива Вовчка зовсім од переводів; шкода праці кривавої і часу дорогого. Хіба вже тоді, як побачимось, усовітуєте що певне по часті переводів. А тим часом, чи не пропустив би фон-Крузе Кулішеве видання (гріх сказати дуже добреє) «Оповіданій» другим виданням і руський їх перевод – із дими трьома, що не пустив у «Руський вісник». Може б такі дві книжечки хутче збили копійку для нас – щоб нам змогтись з Немирова поволоктись на Різдвяні святки, – хто жив дожде. Для Вовчка б добре світа і людей побачить, дуже б добре! Прикладаю тут же на Ваші очі, що «Рус[ький] вісник» винен нам за 4 листи печатних: об ціні він питався, а ми дали на його волю, – да й замовк. Да Оболонський винен за «Надежу», одісланую йому вже тижнів коли б не три буде, тож з покладанням плати на його волю. Да Каменецький хваливсь, що крім 100 екз[емплярів] і 100 карб[ованців], перше нам засланих, ще зіб’ється карб[ованців| з 100 на нашу долю (65 карб[ованців] дані Кулішем іще до друку).

Щирозичливий Вам Опанас Маркович.

Коли вдасться виданнє уповні переводних повісток, та й настоящих – малоросійських – друге видання, то чи не назвать би «Панської волі» – «Горпиною», а «Знай, ляше!» – «Отцем Андрієм», з спразненням останніх строчок двох. Будьте ласкаві, одписуйте кожен раз, як одберете кожну повістку, або намовляйте Каменецького одписувать.