Читать книгу Психологія людських спільнот - Густав Лебон - Страница 3

Мінливість характеру рас, а не його сталість, становить уявне правило. – Підстави цієї видимості. – Незмінюваність основних рис і змінюваність другорядних. – Асиміляція психологічних особливостей з незмінними ознаками і мінливими особливостями тваринних видів. – Середовище, обставини, виховання діють на побічні психологічні особливості. – Приховані можливості характеру. – Приклади, які подаються різними епохами. – Люди терору. – Чим вони стали б в інші епохи. – Як, незважаючи на революції, залишаються незмінними національні характери. – Різні приклади. – Висновок.

Тільки уважно вивчивши розвиток цивілізацій, можна встановити сталість психічного складу рас. З першого погляду загальним правилом видається його мінливість, а не сталість. Історія народів, дійсно, може часом давати привід припускати, що душі їх іноді зазнають дуже швидких і значних змін. Чи не здається вам, наприклад, що існує значна різниця між характером англійця часів Кромвеля і характером сучасного англійця? Чи не є для вас сучасний італієць, обережний і хитрий, абсолютно відмінним від різкої і лютої людини, якою нам його описує в своїх мемуарах Бенвенуто Челліні? Не йдучи так далеко, обмежимося кордонами Франції. Скільки відбулося видимих змін в характері французів за незначне число століть й іноді навіть років? Який історик не відзначав відмінностей в характері між XVII і XVIII століттями? І в наші дні: чи не здається вам, що існує прірва між характерами непохитних членів конвенту і слухняними рабами Наполеона?

Однак це були одні й ті ж люди, і за кілька років вони здаються абсолютно іншими.

Щоб роз’яснити причини цих змін, ми повинні, перш за все, згадати, що психологічний вид, подібно анатомічному, складається з дуже невеликого числа основних незмінних особливостей, навколо яких групуються змінювані й непостійні другорядні ознаки. Скотар, який змінює видиму структуру якої-небудь тварини, садівник, який переробляє зовнішній вигляд якої-небудь рослини до такої міри, що недосвідчене око насилу її може впізнати, анітрохи не торкнулися основних особливостей виду; вони тільки діяли на його побічні ознаки. Незважаючи на всі старання мистецтва, основні особливості завжди прагнуть вийти назовні у кожному новому поколінні.

І психічна організація має основні особливості настільки ж незмінні, як анатомічні ознаки видів; але вона водночас володіє і легко змінюваними другорядними особливостями; ці останні можуть легко змінити середовище, обставини, виховання і різні фактори.

Нам потрібно також згадати, і це найважливіше, що в своїй психічній організації ми маємо всілякі задатки характеру, яким обставини не завжди дають можливість виявлятися. Оскільки вони випадково отримали застосування – відразу ж утворюється більш-менш ефемерна нова особистість. Цим саме пояснюється те, що в епохи великих релігійних і політичних криз спостерігають такі миттєві пертурбації в характері, що здається, ніби все змінилося: звичаї, ідеї, поведінка тощо. Дійсно, все змінилося, як поверхня спокійного озера, схвильованого бурею, але дуже рідко буває, щоб це було надовго.

Через ці задатки характеру, які приводять в дію певні виняткові події, діячі великих релігійних і політичних криз здаються нам вищими істотами в порівнянні з нами, свого роду велетнями, по відношенню до яких ми є якимись жалюгідними покидьками. Однак це були такі ж люди, як і ми, у них обставини привели в дію задатки характеру, якими володіють всі. Візьміть, наприклад, цих «гігантів конвенту», які дивилися зухвало на збройну Європу і посилали своїх супротивників на гільйотину за просте протиріччя. Це були, по суті, такі ж поважні і мирні обивателі, як і ми, які зазвичай, ймовірно, вели б у стінах свого кабінету, своєї контори дуже тихе і безбарвне існування. Виняткові події привели в рух деякі клітинки в їх мозку, що залишилися без застосування в звичайному стані, і вони стали тими колосальними постатями, яких потомство вже не в змозі зрозуміти. Сто років потому Робесп’єр був би, без сумніву, чесним мировим суддею, дуже дружнім зі своїм священиком; Фукье-Тенвіль – судовим слідчим, який володіє, можливо, трохи більшою суворістю, ніж його колеги, і зарозумілим ставленням людей його професії, але якого, ймовірно, дуже високо цінували б за його шаленство в переслідуванні злочинців; Сен-Жюст був би чудовим шкільним учителем, шанованим своїми начальниками і дуже гордим академічними пальмовими гілками, які йому, напевно, вдалося б отримати. Втім, щоб не сумніватися в законності наших передбачень, досить подивитися на те, що зробив Наполеон з лютих терористів, які ще не встигли перерубати одне одному голови. Більша їх частина стала столоначальниками, викладачами, суддями або префектами. Хвилі, підняті бурею, про які ми говорили вище, заспокоїлися, і схвильоване озеро прийняло знову свій спокійний вигляд.

Навіть у найбільш тривожні епохи, які утворюють найдивніші зміни в особистостях, можна легко під новими формами відшукати основні риси раси. Хіба централістський, самовладний і деспотичний режим суворих якобінців насправді сильно відрізнявся від централістського, самовладного і деспотичного режиму, який п’ятнадцять століть монархії глибоко укорінили в душі французів? Після всіх революцій латинських народів завжди з’являється цей суворий режим, ця невиліковна потреба бути керованими, тому що він являє собою свого роду синтез інстинктів їх раси. Не через один тільки ореол своїх перемог Бонапарт став володарем.

Коли він перетворив республіку в диктатуру, спадкові інстинкти раси виявлялися з кожним днем все з більшою і більшою інтенсивністю, і за відсутності артилерійського офіцера було б достатньо якого-небудь авантюриста. П’ятдесят років по тому досить було з’явитися спадкоємцю його імені, щоб зібрати голоси цілого народу, змученого свободою і який жадав рабства. Не Брюмер зробив Наполеона, а душа народу, який майже добровільно йшов під його залізну п’яту.

«За першим помахом, – пише Тен, – французи підкорилися і відчували себе при цьому природно; нижчі – селяни і солдати – з тваринною вірністю; вищі – сановники і чиновники – з візантійським раболіпством. З боку республіканців – ніякого опору; навпаки, саме серед них він знайшов свої кращі знаряддя управління: сенаторів, депутатів, членів Національної ради, суддів, всякого роду адміністраторів. Одразу під проповіддю свободи і рівності він розгадав їх самовладні інстинкти, їх жагу командувати, гнобити, хоча б і підпорядковано, і зверх того у більшості з них апетити до грошей і насолоди. Між делегатом Комітету Громадського Порятунку і яким-небудь міністром, префектом або супрефектом Імперії різниця незначна: це та сама людина, але в іншому костюмі, спочатку в тозі революціонера, а потім у віцмундирі чиновника».

Якщо вплив середовища на людину здається настільки великим, то головним чином тому, що воно діє на побічні і тимчасові особливості або на ще приховані задатки характеру, про які нам вище довелося говорити. Насправді зміни не дуже глибокі.

Найбільш мирна людина під впливом голоду може доходити до ступеня жорстокості, який приводить її до всіляких злочинів, а іноді навіть до того, що вона пожирає своїх ближніх. Чи можна на підставі цього сказати, що її звичайний характер остаточно змінився?

З того, що умови цивілізації приводять одних до надмірних розкошів і до всіх вад, які становлять їх неминучий наслідок, а іншим створюють дуже великі потреби, не даючи їм засобів для їх задоволення, за цим може слідувати загальне невдоволення і неспокійний стан, які будуть діяти на поведінку і викликати всілякі перевороти, але в цих невдоволеннях, в цих переворотах завжди будуть проявлятися основні риси раси. Англійці Сполучених Штатів вносили колись в свої чвари під час міжусобної війни ту ж наполегливість, ту ж неприборкану енергію, яку вони тепер вкладають в основу міст, університетів і фабрик. Характер не змінився. Змінилися тільки предмети, до яких він додавався.

Досліджуючи один за одним різні фактори, які здатні впливати на психічний склад народів, ми можемо завжди констатувати, що вони діють на побічні і непостійні сторони характеру, але анітрохи не зачіпають його основних рис або зачіпають їх лише шляхом дуже повільних спадкових накопичень.

З написаного вище ніяк не можна зробити висновок, що психологічні особливості рас зовсім піддаються змінам; а тільки те, що, подібно до анатомічних ознак, вони дуже стійкі. Внаслідок цієї стійкості душа рас і змінюється так повільно протягом віків.