Читать книгу Психологія людських спільнот - Густав Лебон - Страница 4

Психологічна класифікація ґрунтується, подібно до анатомічної класифікації, на констатуванні невеликого числа постійних і основних рис. – Психологічна класифікація людських рас. – Первісні раси. – Нижчі раси. – Середні раси. – Вищі раси. – Психологічні елементи, угруповання яких допускає цю класифікацію. – Елементи, які мають найбільшу важливість. – Характер. – Моральність. – Розумові якості можуть змінюватися вихованням. – Якості характеру постійні і складають незмінний елемент кожного народу. – Їх роль в історії. – Чому різні раси не можуть розуміти і впливати один на одного. – Причини неможливості змусити нижчий народ прийняти вищу цивілізацію.

Коли в галузі природознавства доводиться встановлювати підстави для класифікації видів, то праця ця полегшується тим, що незмінні і, відповідно, основні ознаки, за якими визначається кожен вид, дуже нечисленні. Їхній перелік завжди займає кілька рядків. Це тому, що в дійсності натураліст займається тільки незмінними ознаками, не звертаючи ніякої уваги на тимчасові. Втім, ці основні ознаки неминуче тягнуть за собою цілу низку інших.

Те ж саме – з психологічними ознаками рас.

Якщо вдаватися в подробиці, то між одним народом та іншим, між одним індивідуумом та іншим можна помітити незліченні й тонкі відмінності; але якщо звертати увагу тільки на основні ознаки, то доведеться визнати, що для кожного народу вони нечисленні. Тільки на прикладах (ми скоро наведемо дуже характерні) можна ясно показати вплив цього невеликого числа основних ознак на життя народів.

Підстави психологічної класифікації рас можуть бути викладені лише після детального вивчення психології різних народів. Для цієї праці потрібні були б томи; ми ж обмежимося тим, що накидаємо їх психологію великими штрихами. Розглядаючи тільки головні психологічні ознаки людських рас, ми можемо розділити їх на такі чотири групи: первісні раси, нижчі, середні і вищі.

Первісні раси – ті, у яких не знаходимо жодного сліду культури і які зупинилися на тій епосі первісної тваринності, яку переживали наші предки в кам’яному віці: такими є нинішні фіджійці й австралійці.

Крім первісних рас існують ще нижчі раси, головними представниками яких є негри. Вони здатні до зачатків цивілізації, але тільки до зачатків. Ніколи їм не вдавалося піднятися вище зовсім варварських форм цивілізації, хоча випадок робив їх (наприклад, негрів Сан-Домінго) спадкоємцями вищих цивілізацій.

До середніх рас ми відносимо китайців, японців, монголів і семітичні народи. Через ассірійців, монголів, китайців, арабів вони створили високі типи цивілізацій, які могли бути перевершені одними тільки європейськими народами.

Серед вищих рас можуть займати місце тільки індоєвропейські народи. Як в давнину, в епоху греків і римлян, так і сьогодні одні тільки вони виявилися здатними до великих відкриттів у сфері мистецтва, науки і промисловості. Тільки їм ми зобов’язані тим високим рівнем, якого досягла нині цивілізація. Пара й електрика вийшли з їх рук. Найменш розвинені з цих вищих рас, наприклад індуси, піднеслися в сфері мистецтва, літератури і філософії до такого рівня, якого ніколи не могли досягти монголи, китайці і семіти.

Між чотирма великими групами, які ми щойно перерахували, неможливе ніяке злиття; розумова прірва, яка їх розмежовує, очевидна. Труднощі починаються тільки тоді, коли хочуть поділити ці групи. Англієць, іспанець, росіянин відносяться до групи вищих народів; проте ми добре знаємо, що між ними існують дуже великі відмінності. Щоб визначити ці відмінності, потрібно окремо описати характер кожного народу. Це ми скоро зробимо для двох з них для того, щоб застосувати наш метод і показати важливість його результатів. Поки ж ми назвемо тільки в найзагальніших рисах природу головних психологічних елементів, за якими можна розрізняти раси.

У первісних і нижчих рас (немає потреби їх відшукувати серед справжніх дикунів, так як нижчі верстви європейських суспільств подібні первісним істотам) можна завжди констатувати більшу чи меншу нездатність міркувати, тобто асоціювати в мозку ідеї, щоб їх порівнювати і помічати їх подібності та відмінності, – ідеї, викликані минулими відчуттями, або слова, які служать їхніми знаками, з ідеями, виробленими справжніми відчуттями. З цієї нездатності міркувати виникає велика легковірність і повна відсутність критичної думки. У вищій істоті, навпаки, здатність асоціювати ідеї і робити з них висновки дуже велика, критична думка і здатність до точного мислення високо розвинені.

У людей нижчих рас можна ще констатувати дуже слабкий ступінь уваги і міркування, дуже великий наслідувальний розум, звичку робити з окремих випадків загальні неточні висновки, слабку здатність спостерігати і виводити зі своїх спостережень корисні результати, надзвичайну мінливість характеру і дуже велику непередбачливість. Інстинкт моменту – єдиний їх путівник. Подібно до Ісави – типу первісної людини – вони охоче продали б своє майбутнє право первородства за справжню сочевичну юшку. Коли людина вміє протиставляти найближчому інтересу майбутній, ставити собі мету і з наполегливістю переслідувати її, то вона вже здійснила великий прогрес.

Така нездатність передбачати віддалені наслідки своїх вчинків і схильність не мати іншого путівника, крім моментальних спонук, прирікають індивідуума, так само як і расу, на те, щоб постійно залишатися в дуже низькому стані. Тільки у відповідності до того, як народи привчаються володіти своїми інстинктами, тобто відповідно до того, як вони набувають волі і, отже, влади над собою, вони починають розуміти важливість порядку, необхідність жертвувати собою задля ідеалу і піднестися до цивілізації. Якби потрібно було оцінити одним мірилом соціальний рівень народів в історії, то я охоче прийняв би за масштаб ступінь здатності володіти своїми інстинктами. Римляни в давнину та англо-американці сьогодні являють собою народи, які мають цю якість у вищій мірі. Вона сильно сприяла збереженню їх величі.

Загальним угрупованням і відносним розвитком різних психологічних елементів утворюються типи психічних організацій, за якими можна встановити класифікацію індивідуумів і рас. З цих психологічних елементів одні мають відношення до характеру, інші – до розуму.

Вищі раси відрізняються від нижчих як характером, так і розумом; але вищі народи між собою відрізняються, головним чином, характером. Оскільки цей пункт має величезне суспільне значення, то його слід викласти ясно. Характер утворюється поєднанням в різній пропорції різних елементів, які психологи позначають нині ім’ям почуття.

З тих, які відіграють найбільш важливу роль, головне, слід відзначити наполегливість, енергію, здатність володіти собою – здатності, які виникають з волі. Ми згадаємо також серед основних елементів характеру моральність, хоча вона – синтез досить складних почуттів. Це останнє слово ми вживаємо в значенні спадкової поваги до правил, на яких покоїться існування суспільства. Мати моральність для народу – означає мати певні тверді правила поведінки і не відступати від них. Оскільки ці правила урізноманітнюються за часом і країнам, то моральність внаслідок цього здається річчю дуже мінливою, і вона, в дійсності, така; але для цього народу, для даного моменту моральність повинна бути абсолютно незмінною. Дочка характеру, але нітрохи не розуму, вона може вважатися міцно встановленою тільки тоді, коли стала спадковою і, отже, несвідомою. Взагалі можна сказати, що велич народів залежить, головним чином, від рівня їх моральності.

Розумові якості можуть легко змінюватися під впливом виховання; риси характеру майже зовсім випадають із його дії. Якщо виховання діє на них, то це буває тільки у натур байдужих, які не мають майже ніякої волі і, отже, легко схиляються в ту сторону, куди їх штовхають. Ці байдужі натури зустрічаються в окремих індивідів, але вкрай рідко – у цілого народу, і якщо їх можна побичити в ньому, то тільки в моменти крайнього занепаду.

Відкриття розуму передаються легко від одного народу до іншого. Якості характеру не можуть передаватися. Це ті незмінні основні елементи, які дозволяють розрізняти психічний склад вищих народів. Відкриття, зроблені завдяки розуму, складають загальне надбання людства; переваги або недоліки характеру складають виняткове надбання кожного народу. Це – незмінна скеля, в яку хвиля повинна бити день у день протягом століть, щоб обточити тільки її контури; він відповідає специфічній ознаці виду, плавнику риби, дзьобу пташки, зубу хижака. Характер народу, а не його розум визначає його розвиток в історії. Вплив характеру можна завжди відшукати у видимих примхах абсолютно безсилого випадку і дуже могутньої долі, яка, за різними віровченнями, керує вчинками людей.

Вплив характеру – наймогутніший фактор в житті народів, між тим як вплив розуму, в дійсності, дуже слабкий. Римляни часів занепаду мали більш витончений розум, ніж розум їх грубих предків, але вони втратили колишні якості свого характеру: наполегливість, енергію, непереможну завзятість, здатність жертвувати собою задля ідеалу, непорушну повагу до законів, які створили велич їхніх предків. Тільки завдяки характеру 60 тисяч англійців тримають під своєю владою 250 мільйонів індусів, з яких більшість принаймні рівні їм по розуму, а деякі незмірно перевершують їх своїм естетичним смаком і глибиною філософських поглядів.

Тільки завдяки характеру вони очолюють гігантську колоніальну імперію, яку коли-небудь знала історія.

На характері, а не на розумі ґрунтуються суспільства, релігії та імперії. Характер дасть народам можливість відчувати і діяти. Вони ніколи не вигравали багато від того, що бажали занадто багато розмірковувати і занадто багато мислити.

Надзвичайна слабкість робіт професійних психологів і їх незначний практичний інтерес залежать, головним чином, від того, що вони присвячують себе виключно вивченню розуму і залишають майже зовсім осторонь вивчення характеру. Я знаю тільки одного Рибо, який на декількох сторінках, на жаль, занадто коротких, показав значення характеру і визнав, що він утворює справжній фундамент душевного розвитку. «Розум, – пише абсолютно обґрунтовано вчений, професор «College de France», – лише побічна форма психічної еволюції. Основний тип її – характер. Розум, коли він занадто розвинений, швидше веде до його руйнування».

Я постараюся тут довести, що якщо є бажання ознайомитися з порівняльною психологією народів, то варто, перш за все, приступити до вивчення характеру. Той факт, що така важлива наука (так як з неї випливають історія і політика) ніколи не була предметом дослідження, залишився б абсолютно незрозумілим, якби нам не було відомо, що подібна наука не набувається ні в лабораторіях, ні в книгах, а тільки тривалими подорожами. Ніщо, втім, не дає приводу передбачити, що до неї скоро приступлять професійні психологи. Вони все більше і більше полишають сьогодні те, що було колись їх галуззю, щоб присвятити себе анатомічним і фізіологічним дослідженням. Анатомувати мізки, досліджувати під мікроскопом клітини, визначати закони, які зв’язують збудження і реакцію, – все це належить до загальної фізіології, і стосується однаково жаби і людини, але залишається без всякого близького або віддаленого застосування у пізнанні психологічного складу різних типів нашого виду. Тому не можна не заохочувати такі твори, як цікаве дослідження Поллака «Les caracteres», яке щойно побачило світ.

Хоча розміри нашої праці дуже обмежені, вони все-таки дозволять нам показати на кількох абсолютно ясних прикладах, якою мірою характер народів визначає їх долю. Я також покажу на інших прикладах, що, всупереч всім історичним поглядам, психічний склад рас, коли він вже утворився, має майже настільки ж стійкі ознаки, як анатомічні ознаки видів.

З психічного складу рас випливає їх розуміння світу і життя, а відповідно, їх поведінка і, нарешті, їх історія. Сприймаючи певним чином враження від зовнішніх речей, кожен індивід відчуває, мислить і чинить цілком інакше, ніж будуть відчувати, мислити і діяти ті, хто мають абсолютно відмінний психічний склад. Звідси випливає, що психічні організації, побудовані за абсолютно різними типами, не можуть досягти повного злиття.

Столітні зіткнення рас головною своєю підставою мають непримиренність їхніх характерів.

Нічого не можна зрозуміти в історії, якщо не маєш постійно на увазі, що різні раси не можуть ні відчувати, ні мислити, ні вчиняти однаково, ні, отже, розуміти одна одну. Без сумніву, різні народи мають у своїх мовах спільні слова, які вони вважають синонімами, але ці спільні слова пробуджують у тих, хто їх слухає абсолютно не схожі почуття, ідеї, способи мислення. Потрібно пожити з народами, психічний склад яких відчутно відрізняється від нашого, навіть вибираючи між ними тільки осіб, які розмовляють нашою мовою і які отримали наше виховання, щоб зрозуміти глибину прірви, що існує між психічним складом різних народів.

Можна і без далеких подорожей скласти собі про це деяке уявлення, констатуючи глибоку психічну відмінність, яка існує між цивілізованими чоловіком і жінкою, навіть в тому випадку, коли остання дуже освічена. Вони можуть мати спільні інтереси, спільні почуття, але ніколи – однакових асоціацій ідей.

Вони розмовляють між собою протягом століть, не розуміючи один одного, тому що їхні духовні організми побудовані за надто різними типами, щоб вони могли однаково сприймати зовнішні речі. Уже одної різниці їхньої логіки було б достатньо для того, щоб створити між ними непрохідну прірву.

Ця прірва між психічним складом різних рас і пояснює нам, чому вищим народам ніколи не вдавалося змусити нижчі прийняти їх цивілізацію. Настільки ще поширена думка, що освіта може здійснити подібну справу, – одна із найсумніших ілюзій, яку коли-небудь створили теоретики чистого розуму.

Без сумніву, освіта дозволяє, завдяки пам’яті, яка притаманна найнижчим істотам і яка не становить, однак, виняткового привілею людини, дати індивіду, який стоїть досить низько на людських сходах, сукупність знань, які має європеєць. Можна легко зробити бакалавра або адвоката з негра або з японця; але цим йому надають чисто зовнішнього лиску, без будь-якого впливу на його психічну природу, з якої він не може мати ніякої користі. Те, чого йому не може дати ніяка освіта (бо їх створює одна тільки спадковість), – це форми мислення, логіка і, головним чином, характер західних людей. Цей негр або цей японець можуть отримувати скільки завгодно дипломів, але ніколи їм не піднятися до рівня звичайного європейця. За десять років йому можна легко дати освіту дуже освіченого англійця. Але щоб зробити з нього справжнього англійця, тобто людину, яка діє як англієць в різних життєвих обставинах, в які вона буде поставленою, – для цього ледь вистачило б тисячі років. Тільки ззовні народ круто змінює свою мову, свій державний лад, свої вірування і своє мистецтво. Для того, щоб зробити подібні зміни в дійсності, потрібно змінити його душу.