Читать книгу Казки / Сказки - Кася Ясна - Страница 4

Кожний, хто спить, зазвичай дивиться свій особистий, цілком окремий, абсолютно неповторний, захоплююче неймовірний сон. Якщо не вірите, то спробуйте кого-небудь про це розпитати. Ваші мама, тато, братик чи сестричка, тьотя і дядя, дідусі й бабусі, знайомі дорослі і маленькі друзі – геть усі дивляться вночі своє власне кіно, переживають свої пригоди.

Дехто пам'ятає про них зранку, а хтось – одразу забуває, вважаючи, що не варто нічні марення-сновидіння витягувати на білий світ. Останні, звичайно, обкрадають себе та інших, яким вони нічого путнього через своє зневажливе ставлення до снів не повідають, а головне – самі щось важливе пропустять (переповідаючи сон, завжди краще розумієш його).

Сни навідують кожного. Навіть котики і собачки, пташечки і звіряти, грибки і комахи мають свої сни. Правда, вони про це не можуть нікому розказать… Але ми то з вами певні, що так воно і є.

Та що там зайве балакати: раз є ніч і день, то навіщось воно було придумане. Сплять усі: і люди, і рослини, і тварини, і птахи, і гори, і доли, і ріки, і моря, і камені, і піски, і речі, і іграшки. Все вміє спати і робить це. Хоча дехто, як ото сова, спить вдень. Сподіваюсь, що й найупертіші (звісно, з дорослих, бо впертюхи-дітлахи, хоч і впираються щодо чогось неважливого, та в сни все ж вірять і їх дивляться) не сумніваються в тому, що сни – для всіх.

Веселий М’ячик

Так от, в одній затишній комірчині стояли собі поруч дерев'яні Санчата і шкіряний М'ячик. І вони, знаєте, дуже товаришували між собою. Може, й через те, що гралася й використовувала їх одна дитинка. Вони дуже любили і її, і ті пори року, коли їх виводили з комірчини назовні, на вулицю.

Ставалося це не одночасно. Холоди й сніги викликали до забав Санчата, а тепло, сонечко й зелень – виводили М'ячик. Вони цінували моменти дії й активності, а час перебування в комірчині давав їм змогу виспатись, набратися сил, відновитися для наступного виходу.

А це – Санчата

Досить часто вони сиділи у своїй кімнатці вдвох. І коли не спали, то радо спілкувались: кожний оповідав про те, чого інший ніколи не бачив. І М'ячик, і Санчата робили це так вдало, описували все так красиво, що незабаром почали бачити дивні сни. М'ячику снилася зима, хурделиця і він сам, що котиться-біжить по стежині серед снігів, милується казковими деревами, роздивляється сніжинки і куштує (трішки-трішки) бурульку на смак. А Санчата бачили себе серед літніх квітів і трав, в затінку дерев, під голубим небом, звідки посміхалось сонце й махали пухнастими лапками хмарки, а поруч бігла прозора і стрімка річечка. Через такі яскраві сни М'яч і Санчата прокидалися щасливими і зміцнілими. А потім вони почали бачити у снах і свого хазяїна, улюблену дитинку. І він їм щось цікаве розповідав і показував. І від цього всім було легко, весело, добре.

Тепер (сумнівам місця не залишилось) ви розумієте, як важливо запам'ятовувати сни і розмовляти одне з одним і про ніч, і про день. Так, всі мають різні сни, але ті, хто дружать, можуть у них зустрітися або завдяки оповідкам потрапити туди, де ніколи не були. Звісно, й Феї снів організовують цікаві мандри. Але хорошого не буває багато. Так що – спіть на здоров'я!

3.03.2018