Історія філософії. Античність та Середньовіччя

Оглавление

Коллектив авторов. Історія філософії. Античність та Середньовіччя

Чому філософія? Умберто Еко

Що таке філософія

Чим філософія відрізняється від інших дискусій про всесвіт?

Середовище

Зауваження[1]

01. Зародження філософської думки

1. Іонійські космогонії. Марія Мікела Сассі

1.1. Фалес, «зачинатель» філософії

1.2. Анаксімандр та Анаксімен: божественна сутність природи

2. Народження богів та світового порядку. Габріела Піронті

2.1. Від космогонії до «міфу про спадковість»

2.2. Мова родоводу та розподіл timái

2.3. Віддзеркалення Гесіодової моделі у Стародавній Греції та на Близькому Сході

3. Міф та доля. Мауріціо Беттіні

3.1. Доля: «часточка» життя

Культурне середовище. Повсякденне життя

3.2. Міфологія та міфи

4. Початкове знання: Піфагор та піфагорійці. Марія Мікела Сассі

4.1. Учитель та його спільнота

4.2. Легендарний мудрець

4.3. Всі речі є числами

Таємні культи (містерії). Дораліче Фабіано

♦ Філософська поема. Сімонетта Нанніні

5. Парменід та Зенон. Магдалена Бонеллі

5.1. Парменід Елейський

5.2. Шлях небуття

5.3. Шлях буття

5.4. Зенон з Елеї

5.5. Аргумент «дихотомії»

5.6. Аргументи проти руху

6. Геракліт і Емпедокл. Марія Мікела Сассі

6.1. Пророче знання

6.2. Не тільки «все тече»

6.3. Емпедокл, «Кентавр»

7. Анаксагор та Демокріт. Марія Мікела Сассі

7.1. Анаксагор: «зерна» та nóus

7.2. Демокріт: атоми, порожнеча та необхідність

7.3. Сприйняття та знання

♦ Гіппократ: народження медичного мистецтва. Валентина Газзаніга

02. Філософ: народження та ствердження інтелектуального ремесла

1. Софісти. Альдо Бранкаччі

1.1. Софістика

1.2. Протагор

1.3. Горгій

1.4. Антифонт

1.5. Продік

1.6. Гіппій

1.7. Фрасімах

2. Сократ. Карлотта Капуччіно

2.1. Людина з Афін

2.2. Сократ під питанням

2.3. Перевірене життя

2.4. Élenchos та маєвтика

2.5. «Утім, вже час іти…»

3. Традиція шкіл молодших сократиків. Роберто Брігатті

3.1. Школи молодших сократиків

3.2. Новий політичний клімат

3.3. Джерела

3.4. Школи Еліди-Еретрії та Мегар

3.5. Киренаїки

3.6. Рух кініків

♦ Сексуальність у Греції. Ева Кантарелла

03. Роздуми Платона

1. Платон. Маріо Веджетті

1.1. Життя, освіта та досвід у політиці

1.2. Твори

1.3. Чи існує «філософія Платона»?

1.4. Хвороба міста і душі та її лікування

1.5. Теорія ідей

1.6. З чого складається світ?

♦ Листування як форма філософської думки. Маріо Веджетті

04. Філософія Арістотеля

1. Арістотель. Енріко Берті

1.1. Життя та твори

1.2. Логіка і діалектика

1.3. Фізика і космологія

1.4. Психологія та зоологія

1.5. «Перша філософія» або метафізика

1.6. Етика і політика

1.7. Риторика та поетика

♦ Актуальність «Поетики» і «Риторики». Умберто Еко

05. Філософія і наука в елліністичну добу

1. Атомізм і випадок: світ у баченні Епікура та епікуреїзму. Джеймс Воррен

1.1. Епікур і витоки епікуреїзму

1.2. Метод і погляд на світ

1.3. Божественне і надземне життя

1.4. Природа задоволення

1.5. Значення дружби і суспільства

2. Стоїцизм. Паоло Тоньї

2.1. Стоїчна школа та її вчення

2.2. Філософська система стоїцизму: логіка, фізика та етика

♦ Akrasía: воля та її викривлення в античному світі. Аньєзе Гвальдріні

3. Знання, сумнів і певність: античний скептицизм. Лоренцо Корті

3.1. Пірроністи

3.2. Академіки

3.3. Неопірроністи

4. Загадка п’ятого постулату: принципи Евклідової геометрії. Лука Сімеоні

4.1. Предмет теоретичної математики і геометрії

4.2. Евклідові «Начала»

4.3. Принципи геометрії

5. Моделі, що пояснюють небесні явища: від Гіппарха до Птолемея. Джорджіо Страно

5.1. Нові геометричні моделі пояснення небесних явищ

5.2. Аристарх Самоський та перше формулювання геліоцентричної системи

5.3. Теорія епіциклів

5.4. Гіппарх Нікейський та випередження рівнодення

5.5. Найвидатніший астроном стародавності: Птолемей

6. Математика, фізика, астрономія: Архімед. Паоло дель Санто

06. Римська філософія

1. Граматика космосу: Лукрецій. Івано Діоніджі

1.1. Novitas rerum[34]: Лукрецій – пророк розуму

1.2. Однобічні інтерпретації

1.3. Novitas verborum[39]: Лукрецій-лінгвіст

1.4. Довговічність класика: idem et alius[42]

2. Створення латинської філософської лексики: Цицерон. Анна Марія Йопполо

2.1. Життя й освіта

2.2. Корпус філософських творів

2.3. Дискусія про використання латинської мови як мови філософії

2.4. Створення латинської філософської лексики

3. Філософ та імператор: Сенека. Андреа П’ятезі

3.1. Життя і творчість

3.2. Активне життя і життя усамітнене

3.3. «Листи до Луцілія»

4. Вибір, моральний вчинок і внутрішнє життя: філософія Епіктета і Марка Аврелія. Анджело Джаватто

4.1. Епіктет

4.2. «Роздуми» Марка Аврелія: філософія як розмова з самим собою

♦ Звуковий пейзаж в античному світі. Мауріціо Беттіні

07. Грецька філософія в добу Імперії

1. Між листуванням та алегорією. Філон Александрійський. Франческа Калабрі

1.1. Філон, александрійський єврей

1.2. Тлумачення біблійних текстів: буквальна та алегорична інтерпретація

1.3. Бог, lógos та можливості

1.4. Світ, що пізнається розумом, та подвійне творіння

1.5. Закон

1.6. Алегоричний зміст біблійних постатей

2. Єдине: інтелект та форми. Філософія та метафізика у поглядах Плотіна. Рікардо К’ярадонна

2.1. Зародження неоплатонізму

2.2. Авторитет Платона та античних філософів

2.3. Метафізика Плотіна та проблеми, що їй передують

2.4. Єдине

2.5. Інтелект та форми

2.6. Душа і матеріальний світ

2.7. Уявлення про людину: епістемологія, етика, містика

3. Найдавніші знання та традиції Академії в імперську добу. Франко Феррарі

3.1. «Злиття» в одне ціле платонізму та піфагореїзму: Плутарх, Нуменій та інші

3.2. Метафізична теологія та середні платоніки

3.3. Дуалізм принципів та «боротьба» Добра і Зла

3.4. Піфагор, Платон та прадавня мудрість

4. Неоплатонічні школи. Алессандро Лінгвіті

4.1. Школи та їхні представники

4.2. Спільні методологічні та теоретичні риси

4.3. Провідні представники: Порфирій, Ямвліх, Прокл та Дамаскій

♦ Гален, філософ та лікар імператора. Валентина Газзаніга

08. Філософсько-релігійні традиції у добу Пізньої Античності

1. Християнство. Енріко Нореллі

1.1. Християнство протягом перших двох століть

1.2. Коли ж зародилося християнство?

1.3. Хто ж такий Ісус?

1.4. Продовження справи Ісуса

1.5. Поширення послання Ісуса серед неєвреїв

1.6. Апостол Павло

1.7. Поширення християнства у І столітті

1.8. Соціальні аспекти на початку поширення християнства

1.9. Як було побудовано життя в спільноті

1.10. Різноманіття, ортодоксальність і єресь

1.11. Християнство і політика

2. Гностицизм. Умберто Еко

2.1. Народження і розвиток раннього гностицизму

2.2. Класичні теми в ранньому гностицизмі

2.3. Людина гностицизму

3. Говорити про Бога образами: Климент і Ориген. Марко ді Бранко

3.1. Климент Александрійський та його антигностична полеміка

3.2. Ориген: між учителюванням і біблійною екзегезою

4. Релігія як скандал: Іриней і Тертуліан. Федеріка Кальдера

4.1. Іриней Ліонський і критика гностицизму

4.2. Тертуліан та відносини між релігією і філософією

5. Каппадокійські Отці. Аглая Піццоне

5.1. Василій Кесарійський

5.2. Григорій Ніський

5.3. Григорій Назіанзін

♦ Герметичний корпус. Умберто Еко

09. Дивлячись на давніх

1. Нескінченний пошук: філософська думка Августина Іппонійського. Массімо Пароді

1.1. Життя і мислення

1.2. Життя і творчість: подорож «Сповіддю»

1.3. De Trinitate («Про Трійцю»), пам’ять і аналогія

1.4. Єпископство і ортодоксія: боротьба з єресями

1.5. Єпископ, який кидає виклик історії: De civitate Dei

1.6. Вчення про благодать

2. Імена Бога: Псевдо-Діонісій та містична теологія. Алессандро Лінгвіті

2.1. Автор, якого важко визначити

2.2. Твори

2.3. Розмисли про природу Бога

3. Порадник для пригноблених: Боецій і філософія як розрада. Клаудіо Фйоккі

3.1. «Останній» з римлян

3.2. Переклади та коментарі

3.3. Філософія і теологія (богослов’я)

3.4. «Розрада від філософії»

4. Йоанн Скот Еріугена. Армандо Бізоньйо

4.1. Багатогранна освіта

4.2. «Periphýseon»

4.3. Екзегетичні твори

10. Монахи та наставники

1. Філософія та чернецтво. Клаудіо Кантарелла

1.1. Витоки

1.2. Пустельники і кіновія

1.3. Чернечий статут: «нове» Святе Письмо

1.4. Дванадцять сходинок покори

1.5. Ченці-бенедиктинці та регулярні каноніки

2. Розумна віра: Беренгар і Ланфранк. Луїджі Каталані

2.1. Логіка і теологія

2.2. Беренгар Турський

2.3. Ланфранк із Павії

3. Ансельм Аостський. Массімо Пароді

3.1. Життєпис та чернечий ідеал

3.2. Теологія, логіка та термінологія: твори

4. П’єр Абеляр. Марія Тереза Фумагаллі, Беоніо Броккьєрі

4.1. Міський філософ

4.2. Логіка, теологія, етика

4.3. Проект миру: міжрелігійний діалог

5. Елоїза і етика її часу. Марія Тереза Фумагаллі, Беоніо Броккьєрі

5.1. Елоїза та її вчитель

5.2. «Щодня ми говоримо про любов»

6. Міські школи: Шартрська та Сен-Вікторська. Роберто Лімонта

6.1. Від монастирів до шкіл

6.2. До школи Платона: вчителі в Шартрі

6.3. Містика та філософія: Сен-Вікторська школа

♦ «Карлики на плечах гігантів», історія афоризму

11. Філософія і теологія

1. Філософія у Візантії. Марко ді Бранко

1.1. Філософська думка в середньовізантійську епоху

1.2. Від полеміки з латинянами до утопії Містри: філософія періоду сутінків Візантії

2. Філософія ісламу. Чечілія Мартіні Бонадео

2.1. «Фальсафа»

2.2. Аль-Фарабі та політична філософія

2.3. Авіценна: зрілість фальсафа і критика богословів

2.4. Аль-Газалі та голос традиціоналістів

2.5. Аверроес: проблема істини

3. Філософія євреїв. Рікардо Федріга

3.1. Традиція, норми та агада

3.2. Єврейський неоплатонізм

3.3. Кабала між містикою та спекуляцією

4. Середньовічні енциклопедії як світоглядні моделі. Марія Тереза Фумагаллі, Беоніо Броккьєрі

4.1. «Погляд» на знання минулого та судження про сучасність

4.2. Енциклопедії XII–XIII століть

4.3. Криза енциклопедії та енциклопедичні проєкти ХІІІ століття

♦ Пласка Земля, антиподи та сферична Земля. Умберто Еко

5. Цензура та вирок: арістотелізм і теологія. Федеріка Кальдера

5.1. Боротьба з Арістотелем

5.2. Раціональні істини та істини віри: філософія – не служниця

♦ Університети: винахід епохи Середньовіччя. Андреа Коллі

6. Альберт Великий і Кельнська школа. Алессандра Беккарізі

6.1. Життя і твори

6.2. Кельнська школа

7. Тома Аквінський. Алессандро Гісалберті

7.1. Культ античних авторів

7.2. Твори

8. Бонавентура з Баньореджо. Марко Россіні

8.1. Сенс життя

8.2. Філософсько-теологічні дослідження (або про розум)

8.3. Споглядальне бачення (або про пам’ять)

8.4. Францисканський імпульс (або про волю)

9. Роджер Бекон і францисканська філософська традиція. Федеріка Кальдера

9.1. Складність францисканської філософської думки

9.2. «Атиповий» францисканець Роджер Бекон

12. Множинність істин

1. Божественна всемогутність і можливі світи. Рікардо Федріга

1.1. Образи Бога

1.2. Всемогутність Бога

1.3. Розрізнення між potentia absoluta і potentia ordinata

1.4. Potentia absoluta та plenitudo potestatis: від двох способів до двох здатностей

1.5. Іоанн Дунс Скот і порядки світу

1.6. Вільям Оккам: potentia absoluta, час і невизначеність

1.7. Можливі світи, свобода і випадковість

2. Іоанн Дунс Скот. Рікардо Федріга

2.1. Життя і освіта францисканського магістра

2.2. Людська душа і знання

2.3. Теологія: scientia pratica

2.4. Метафізика

2.5. Випадковість і свобода

2.6. Політична влада і Держава

2.7. Етика і філософія особистості

3. Вільям Оккам. Костантіно Мармо

3.1. Життя незалежного теолога

3.2. Логіка, теологія і випадковість

3.3. Онтологія і мова

3.4. Інтуїція і абстракція: пізнання індивідуальних речей

3.5. Наука та її об’єкти

3.6. Оккамізм і номіналізм: мовний поворот

♦ Образи влади: розмова про політику на межі ХІІІ–XIV століть. Стефано Сімонетта

4. Екгарт, майстер і богослов. Алессандра Беккарізі

4.1. Життя та твори

4.2. Рейнська містика

5. Раймунд Луллій. Умберто Еко

5.1. На перехресті трьох культур

5.2. Перестановка, обчислення, упорядкування

5.3. Tabula generalis та Фігури

5.4. Мистецтво комбінаторики зачаровує

♦ Космологія та фізика у Мертонському коледжі. Лука Б’янкі

Література

Отрывок из книги

Хоча термін «філософія» за первинною етимологією й означає «любов до знання», з’ясувати, що таке філософія, є справою нелегкою, оскільки значення цього слова змінювалося протягом століть. У Стародавній Греції класичного періоду вважалося, що людина починає філософствувати (як говорив Арістотель) у відповідь на диво, що сталося. Утім, вони реагували на диво, ставлячи запитання: «Хто створив усе, що нас оточує?» (питання цілком філософське, до того ж притаманне всім релігіям) або ж цікавлячись, «чому у всіх жуйних є роги, а у верблюда їх немає», й саме на такого роду питання намагався знайти відповідь Арістотель. Однак сьогодні ми у подібних пошуках покладаємося на наукові дослідження, а не на філософію.

І хоча нині походження та природу жуйних тварин має пояснювати наука, й вона може стверджувати, що вони є продуктом природної еволюції, залишається суто філософське питання, на яке ми й донині даємо дуже різні відповіді: «Навіть якщо жуйні тварини були результатом природної еволюції, чи існує якийсь розумний задум, що встановив закони природи, за якими ці тварини еволюціонували саме таким чином (тобто за яким кожен бик, що народжується у будь-який час та у будь-якому місці, має роги)?». Цілком зрозуміло, це питання є черговою формою проблеми існування (або не-існування) Бога. Наука може сказати, що для пояснення походження всесвіту та життя не є необхідним припускати наявність їх творця, але вона не може продемонструвати, що Бога немає так само, як не може довести, що він існує, – попри те, що ще в Середньовіччі Тома Аквінський вважав, що розум може підкріпити віру, та розробив п’ять доказів (філософських) існування Бога. Однак згодом Кант стверджував, що подібний спосіб доказів не є логічно обґрунтованим й існування Бога може бути доведено лише на підставі моральних постулатів. Саме таким чином філософія зазіхає на царину науки, продовжуючи пхати (так би мовити) скрізь свого носа.

.....

«Теорії чисел», насправді, цілком вдалося відповісти на інтерес до принципів природної дійсності, які від початку домінували в мисленні досократиків. Проте вона чітко відходить від цього в тому аспекті, що в усіх її різновидах числам відводиться ідеальна та символічна роль: саме в цьому плані піфагорійці на різних етапах історії підтримували життя ідей свого вчителя.

Таємні культи належать до найважливіших ритуалів ініціацій Стародавньої Греції. У вузькому розумінні терміном «mystéria» позначаються святкування, що відбувалися в Елефсіні на честь Деметри та її дочки Кори. Однак, починаючи вже від V ст. до н. е., греки вживали термін «містерії» також стосовно інших культів, котрі вважалися дотичними до того ж типу, наприклад, культу Богині-Матері та культу Діоніса. Тому, хто брав участь у цих ритуалах, пропонувалося вступити до закритої групи посвячених у культ певного божества задля того, аби досягти значних благ у цьому або у потойбічному житті.

.....