У цьому виданні маловідомої і невідомої спадщини видатного українського поета-лірика і полум’яного борця за незалежність України – козака петлюрівської армії у 1918–1919 роках – Володимира Сосюри вміщено високопатріотичні вірші періоду визвольних змагань і ліричні шедеври 1920-х років, частина яких була покалічена радянською цензурою. Тут представлено твори, які не друкувалися за життя поета (поема «Мазепа» та деякі вірші), що зберігалися в недоступних для читачів сховищах спецхранів або поширювалися в копіях як найпопулярніші зразки дисидентської літератури.
У книзі вперше друкуються документи із архівно-слідчої справи дружини поета Марії Гаврилівни Сосюри, репресованої у листопаді 1949 року, яку було згодом реабілітовано за відсутністю складу злочину.
У науковій розвідці Сергія Гальченка розкриваються невідомі сторінки життя і творчості неординарної особистості – українського поета Володимира Сосюри.
Оглавление
Группа авторов. Володимир Сосюра
«Захалявна творчість» Володимира Сосюри
Біографічна довідка
«Путь моя у каміння закута…»
Перша збірка «Пісні крови» (1918). Реальність чи авторська легенда?
Архів В. М. Сосюри
Талант ліричний і дерзновенний
Останні дні земного життя Володимира Сосюри (з історії хвороби, смерті і похорону поета)
Поетичні твори
Із книжки «Поезії» (1950)
Із книжки «Поезії» (1921)
Із збірки «Червона зима» (1922)
Із збірки «Осінні зорі» (1924)
Із збірки «Місто» (1924)
Із збірки «Сніги» (1925)
Із збірки «Золоті шуліки» (1927)
Із збірки «Коли зацвітуть акації» (1928)
Із книжки «Поезії» (1930)
Із збірки «Серце» (1931)
Поза збірками
Поема «Мазепа»
Мазепа [Авторський завершений варіант]
Пролог
I
II
III
IV
V
VI
VII
VIII
IX
X
XI
XII
XIII
XIV
XV
XVI
XVII
XVIII
XIX
XX
XXI
XXII
XXIII
XXIV
XXV
XXVI
Епілог
Варіант поеми «Мазепа» [із архівів КДБ УРСР]
П ролог
І
II
ІІІ
IV
V
VI
VII
VIII
IX
X
XI
XII
XIII
XIV
XV
XVI
XVII
XVIII
XIХ
XХ
ХХI
Епілог
Начерк до «Мазепи»
Примітки
Поетичні твори
Із матеріалів слідчої справи № 149439 по звинуваченню Сосюри Марії Гаврилівни
Поза збірками
Поема «Мазепа» [Авторський завершений варіант]
Мазепа
Варіант поеми «Мазепа» [із архівів КДБ УРСР]
Отрывок из книги
Сосюра Володимир Миколайович (06.01.1898 (25.12.1897) – 08.01.1965) – поет, перекладач. Народився у селищі станції Дебальцеве (нині м. Дебальцеве Донецької обл.). Трудову діяльність розпочав у с. Верхнє (нині у складі м. Лисичанська) на Донецькому содовому заводі (1909–1911); у 1914–1918 рр. навчався в трикласному нижчому сільськогосподарському училищі на станції Яма (нині м. Сіверськ Бахмутського району Донецької обл.); 1918-й – член повстанської робітничої дружини Донецького содового заводу; 1918–1919 рр. – козак 3-го Гайдамацького полку армії Української Народної Республіки; восени 1919 – взимку 1920-го – військовополонений денікінської армії; у лютому – квітні 1920 р. – червоноармієць, курсант військових політичних курсів, політпрацівник; навесні – восени 1921-го – інструктор преси при ЦК КП(б)У; в 1922–1923 рр. навчався в Комуністичному університеті імені Артема, а в 1923–1925 рр. – на робітничому факультеті Харківського інституту народної освіти; 1923–1941 рр. – займався виключно літературною роботою; 1941–1944 рр. – пропагандист при ЦК КП(б)У, старший науковий співробітник Інституту мови і літератури АН УРСР, літературний працівник партизанського штабу, військовий кореспондент фронтових газет; військове звання – підполковник. Із 1944-го – на літературній роботі.
Писати вірші почав російською мовою під впливом поезії О. Апухтіна, С. Надсона, К. Бальмонта. Перші публікації російською та українською мовами з’явилися в повітовій бахмутській «Народной газете» (1917, березень) та в лисичанській газеті «Голос рабочего». Першу поетичну збірку «Пісні крови» під прізвищем «Сюсюра В.» було видано на гроші командира 3-го Гайдамацького полку Омеляна Волоха (Проскурів, 1918; збірку досі не віднайдено). Перебуваючи у війську С. Петлюри, писав і друкував свої вірші в газеті «Український козак». Спогади про свою участь у визвольних змаганнях «З минулого» опублікував у журналі «Червоний шлях» (1926, № 10), вони згодом увійшли до автобіографічного роману «Третя Рота», над яким Сосюра працював із перервами 1926–1930, 1942 і 1959–1960 рр. (у первісному варіанті, що не зберігся, роман-трилогія складався із трьох частин: 1) «Володька»; 2) «Крізь вогонь»; 3) «Поет»). Публікацію скороченого варіанта роману було розпочато навесні 1960-го в газеті «Молодь України», але призупинено вольовим рішенням тодішньої партійної номенклатури.
.....
Але найдошкульніше били в Україні, згадуючи поетові і його давні гріхи – службу в петлюрівській армії, адже він щиро зізнався в цьому у спогадах «З минулого», опублікованих в журналі «Червоний шлях» ще в 1926 році.
О. Корнійчук на письменницькому пленумі «кричав», що В. Сосюра продався за націоналістичний гріш», А. Малишко вмістив у газеті «Радянська Україна» статтю («цілий підвал»), в якій «доводив», що такому поетові, який «був у петлюрівських бандах», «не можна вірити», бо він «на кожному вирішальному етапі становлення Радянської влади на Україні «був не з нами» (стаття, як тоді практикувалося, очевидно ж, «замовна», інспірована ідеологічним відділом ЦК КП(б)У). Заради справедливості треба відзначити, що промова А. Малишка на похороні В. Сосюри була зовсім протилежного змісту.
