Читать книгу Ні пуху, ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок - Группа авторов - Страница 5

Я кинув до літньої кухні подовжувач, причепив над столом у дворі добру лампу і в 'язав до вудок новенькі гачки. На небі вже й зорі висіялись, а кума Григорія все не було. Раптом у городі почулось якесь шаркання, загавкав Салтисон – матусин дворовий песик-товстун.

– Хто там? – відірвався я від роботи.

– Та я ж, я! – вийшов на світло кум. – Запитуєш, репетуєш! Добрий рибалка по кльову має знати, що рибу коропом звати!

– Про ведмедя думка, а він назустріч… А чому ж це ти городами ходиш?

– Та ж… Марина! Чекав, поки виговориться і піде спати. А потім, щоб швидше, через город…

– То ходи до столу, – я вже ніс із кухні пляшку і закуску.

Григорій сів, роздивився гачки, взяв у руку коробочку, в якій зберігався усілякий рибальський дріб'язок. Карась на кришечці хитро примружив око.

– У намальованої риби завжди одне око, – мигнув йому Грицько.

– Ну що, записав нашу бесіду? – зиркнув я на кума.

– Запишу… У мене пам'ять – ого-го-го! Хочеш, переповім усе вчорашнє до словечка?

– Не хочу! Навіщо товкти воду в ступі, сьогодні буде інше, повторюватись не будемо – не цікаво. Ти готовий?

– Е-е-е, куме, давай по чарці, а потім…

За першою швидко пішла й друга. Кум їв, аж упрів, я теж не відставав, бо зголодався, його чекаючи.

– А ти пива купив? – запитав Гриць.

– Ні. Раненько ж до ставка, голова болітиме…

– Am! Так пива хочеться!! Пиво – найгеніальніший винахід людства! Колесо теж не остання штука. Але уяви собі колесо з… рибою. А ще ж бувають дні, коли слово «Пиво» вранці звучить з великої букви… Запам'ятай, горілки треба пити багато, а пиво – часто.

– Ага, питимеш часто – матимеш барило, що ніг своїх не видітимеш!

Григорій підхопив пляшку, примружив око, націлився в келишок.

– Ти як на полюванні око прикрив.

– Атож. Взагалі, праве око не любить лівого, тому між ними виріс ніс… – патякав Григорій, наливаючи. – Ну, – задер руку з келишком, – щоб завжди була охота!…

– Григорію, оце ти прислів'я та примовки нанизуєш… Між іншим, влучно тулиш до розмови. А давай, я рибальське прислів'я, а ти – мисливське. Хто зіскочить.

– А давай! Ну!

– Рибу везеш – рибу гризеш.

– Зайця бубоном не виманиш.

– Риба клює в того, хто чекає.

– Інколи тільки коли ти промазав розумієш, як ти «попав»…

– Якщо тобі приспічило тупнути ногою, не роби цього на кризі.

– Вовка боятися – від зайця втікати.

– Ти рибі не потрібен, риба тебе не шукатиме – шукай рибу сам!

– Нещастя лисиці в її власній шкурі.

– Якби у риби було стільки таємниць, як у людей, вона б не була німою.

– Якщо у вашого пса великі кістяні вуха, то це не пес, а… козел.

– Верша насміялася з болота, аж і сама в болото попала.

– Якщо вовк з’їв вашого ворога, це ще не значить, що він став вашим другом!

– З дешевої риби і юшка дешева; дорога рибка – добра юшка.

– Чим пес старіший, тим хвіст твердіший.

– Змилувався Бог над раком, та ззаду очі дав.

– Старого лиса тяжко зловити.

– На те щука в морі, щоб карась не дрімав.

– Полоханий заєць і пенька боїться.

– Дали бабі рибки, стала баба дибки.

– Не тоді хортів годувати, як на влови їхать.

– Пошли дурня по раки, а він жаб налапає. – Собака жайворонка ловив, та й господаря загубив.

– Ні риба ні м’ясо, і в раки не годиться.

– Утікав перед вовком, а впав на ведмедя.

– Плюнь на раки – вершу видно.

– Не штука вбити крука, аби живого злапати.

– Мовчи язичку, будеш їсти плотвичку.

– Лучив корову, а попав ворону.

– На безриб’ї і рак риба.

– Коли на ведмедя мала гілка впаде, то він бурчить, а як велика, то мовчить.

– Хоч не рибно, але юшно.

– Вовк старий не лізе до ями.

– В мене так: хоч рак, та на тарілці.

– Битому собаці кия не показуй.

– У кого чорний усок, тому риби шматок; в кого сива борода, тому юшки шкода.

– Спить, як полоханий заєць.

– То чудо, кум, а не рак: одного рака повна торба й клешня висить!

– Куди б лис не вліз, скрізь увиє.

– Казав окунь карасю: не поспішай, бо встигнеш!

– Любиш охоту – ходи по болоту!

– І дощ не злякає, як рибалочка чекає!

– Поки зайця заб’ють – вола з’їдять!

– Мій карасик за твою щуку більший – у кожного своя мірка.

– Бажання мисливця і ведмедя не збігаються.

– Дай, Боже, пити, та не впиватися, а з риболовлі з рибою повертатися!

– Чим більший звір, тим більше на нього мисливців.

– Наперед невода рибу не лови.

– Коли мисливець повертає з лісу і несе гриби, не питай, чи вдалим було полювання.

– Спасибі за рибу, а за раки нема дяки.

– Як малий у зайця хвіст, більше не прибуде; як дурив нас хитрий лис, так дурити буде!

– Пошли, Боже, карася і линка, щоб не сварилася жінка!

– Добрий пес і поганого мисливця умілим зробить.

– Добре, куме, ось тобі загадка: Сидить баба на ізу, розверзнула ковизу: лізьте раки-четвертаки – на базар повезу. Що то є?

– Верша! Аж тепер і тобі загадка: Чортове пір’я і м’ясо занесло. Що то?

– То, куме, качка полетіла собі над озеро після твого невдалого пострілу! Але не ображайся, я тобі вірша подарую, «Мисливський романс» називається:

– А я тобі, куме, віршем і віддячу. Рибальським, про юшку: