Читать книгу Посібник із креативного мислення - Группа авторов - Страница 9

Згідно з дослідженнями професора Єльської школи менеджменту Річарда Фостера, середня тривалість життя компанії, що належить до індексу S&P 500, знизилася з 1961 року до показників 1958 року. І всього до 18 років у 2012 році. (Innosight, 2012).

Фостер також підрахував, що з нинішньою швидкістю відтоку у 75 % від спільної кількості до 2027 року фірми (у США) заміняться компаніями, про які ми навіть не чули. У Великій Британії та ж історія. Зі 100 компаній, що є в переліку FTSE 100 1984 року, лише 24 залишилися там до 2012 року.

Такі цифри є сумним уроком. Якщо компанії постійно не відшукують інновації та оновлюють самих себе, вони ризикують бути витісненими новими учасниками та завершити своє життя на узбіччі. Великі компанії, чия сила раніше була в команді наукових знань і досвіді, наразі перебувають на шляху до занепаду. Є відомий вислів: «Якщо ви продовжуватимете робити те, що робили завжди, то отримуватимете те, що завжди отримували». І знову ж таки наразі він не є правдивим. У новій економіці так: якщо не рухаєшся вперед, то не перебуваєш там, де стояв,– ти залишаєшся далеко позаду. Пам’ятаєте фірми Blockbuster, Compaq, Blackberry та HMV? Це компанії, які колись вражали своїми обіцянками, а потім самі перетворилися на іржу. Дуже просто слідувати їхнім шляхом, якщо не бачити можливостей навколо.

Сучасний бізнес потребує постійного джерела нових ідей, ракурсів і рішень, а також тримання руки на пульсі швидких змін і невизначеності. Креативні ідеї потрібні для того, щоб вирішувати проблеми бізнесу новим зручним шляхом, а також роблячи сміливі стрибки на незнану ще територію. Ще існують професіонали від бізнесу, які вважають, ніби креативність не має реальної ваги. Вони бачать її роль у декорації – щось рожеве та пухнасте, що має прикрашати продукт чи покращувати репутацію компанії. У цьому вони дуже помиляються. Креативність здатна (а насправді й мусить) фокусуватися на різноманітних цілях так само, як і будь-що інше, від добору персоналу до фінансування та вдосконалення продукту. Мені подобається називати це суворим і перспективним підходом прикладної креативності.

За допомогою прикладної креативності ви можете віднайти нові ідеї до формулювання проблем, що виникли, а потім інші ідеї допоможуть вам вирішити ці проблеми, зроблять простішими та зрозумілішими виконавчі рішення, а також будуть ідеї щодо визначення місця, де ви перебуваєте, у якому напрямку маєте рухатися далі. Але знання й досі є важливими. Вони – найголовніша опора творчого процесу; вони необхідні, щоб узагальнити інформацію й оцінити плідність ідей. Але цінність знання є обмеженою поза творчим застосуванням. Креативність дозволяє вам відкривати нові знання та свіжі ідеї, і саме ці ідеї – це те, що допоможе вам змінити статус-кво. Та само, як Google змінив шляхи отримання інформації, Netflix – шлях переглядання ТБ програм, а Twitter – спосіб комунікації з іншими людьми. Незалежно від розміру чи масштабу нових ідей створення їх – це те, що допоможе вам відкривати нові можливості у сфері вашої діяльності.

Ідеї допоможуть вам знайти відповідь на такі запитання:

● Як ми можемо зберегти кількість відвідувачів/клієнтів?

● Що може призвести до проблеми W?

● Як можна впорядкувати бізнес-процеси?

● Які можливості маємо цього року?

● Як ми можемо покращити роботу у відділі X?

● Як можна вирішити проблему Y?

● На які нові ринки є можливість зайти?

● Як можна скористатися конкретною зміною у законодавстві?

● Які додаткові функції можемо додати до продукту Z?

● Як мотивувати свою команду?

Потроху сила креативності набуває визнання. У звіті «Майбутнє професій», що був опублікований 2016 року, Всесвітній економічний форум визначив комплексне вирішення проблем, критичне мислення та креативність як три найкращі головні навички на робочому місці, що необхідні для процвітання до 2020 року. На форумі наголосили: «У зв’язку з навалою нових продуктів, технологій і способів праці, робітники мають бути більш креативними, щоб отримати вигоду з цих змін». (Ґрей, 2016.)

Adobe провів опитування серед 1000 штатних спеціалістів із вищою освітою щодо того, чи є творчість невід’ємною частиною сучасної праці. Понад 85 % погодились із тим, що креативність має вирішальне значення для вирішення проблем у їхній кар’єрі (Adobe, 2012). Дев’ять із десяти працівників погоджуються з тим, що креативність є необхідною для економічного зростання, а 96 % вважають її цінною для суспільства. Однак 32 % не відчувають себе комфортно під час творчих роздумів у професійній сфері, та значна частина (78 %) бажала б мати кращі креативні здібності.

Розрив у творчості

82 % працівників компаній вважають, що існує тісний зв’язок між креативністю та хорошими результатами в бізнесі.

АЛЕ

61 % топ-менеджерів не вважає свої компанії креативними.

Тільки 11 % погоджується з тим, що їхня повсякденна практика відповідає креативній роботі.

10 % вважає, що їхня практика є протилежністю тому, що роблять креативні компанії.

«The Creative Dividend» (Adobe, 2014)

З віком ми втрачаємо здібність до креативної роботи

У дитинстві ми всі були більш творчими, ніж є зараз. За ці роки ця теза була багато разів перевірена та підтверджена. Наприклад, 1969 року 1600 дітям п’ятирічного віку запропонували тест на виявлення креативності, створений NASA для відбору інженерів і вчених, що спроможні впроваджувати інновації. 98 % дітей отримали високу оцінку креативності. П’ять років по тому ті ж самі діти (але тепер їм було по 10 років) пройшли той самий тест, але лише 30 % з них все ще можна було назвати «високо креативними». Ще п’ять років, дітям вже було по 15, і лише 12 % з них змогли попасти в цю категорію. Однак є ще більш показовий приклад: 250 000 людей у віці від 25 років, дорослим, дали пройти той самий тест, і лише близько 2 % досягли високого рівня креативності (рис. 0.1). Враховуючи те, що ви взялися за цю книжку, гадаю, що у вас є бажання стати частиною цих двох відсотків!

Що доводить це дослідження? Зі слів автора інновацій Стівена Шапіро (2003), «Креативність є невивченою, точніше, її не вивчають». Креативність – то властивість, яку можна знайти в кожному з нас, коли ми є маленькими дітьми, але поступово зникає, коли ми стаємо дорослими. Коли ви були дитиною, то, напевно, не мали ніяких проблем із застосуванням власної уяви. То що ж сталося? Розгляньмо питання, що випливають із рис. 0.1.

Рис. ٠.١. Креативний тест NASA

П. ١. Скільки часу ви витратили на вивчення математики в школі?

Більшість людей, що пройшли крізь стандартизовану шкільну систему, витратили близько 5000 годин. Чи було це корисним для вас? Наскільки це відповідає витраченому часу? Скільки з того, що ви вивчили, пам’ятаєте й досі?

П. ٢. Скільки часу ви витратили на те, щоб навчитися креативності?

Трішечки? Нічого? Більшість із нас вважає, що таке навчання перебуває поза освітньою системою. Ви колись проходили курс з інновації «101»? У школі ми маємо нескінченну кількість обмежень, що їх встановлюють для нас учителі. Освітня система спрямована на розвиток наших навичок зі зберігання й аналізу інформації замість того, щоб розвивати нашу здатність генерувати нові ідеї та втілювати їх у реальному житті. Нас вчать запам’ятовувати правильні відповіді та дають знання, водночас ми «не навчені» знаходити власні відповіді, рішення та самостійно здобувати знання. Не забере багато часу, щоб дізнатися, що також погано помилятися. Страх помилитися лякає навіть найсміливіших людей, ми боїмося висловитись у дещо нетрадиційний чи інакший спосіб. На той час, коли ми потрапляємо у світ бізнесу, ми вже так звикли обмежувати власне мислення, що воно дуже швидко стає упорядкованим, а також залежним від організаційних форм – інституціоналізованим.

Маленькі діти здатні вигадувати разюче оригінальні рішення проблем, тому що вони не пов’язані жорсткими умовами та методологіями зрілості. Вони не мають тих самих психічних обмежень, як ми, бідні дорослі. Пабло Пікассо, іспанський митець, художник, чудово проілюстрував цю думку, коли сказав: «Мені потрібно було витратити чотири роки, щоб малювати, як Рафаель, але все життя, щоб малювати, як дитина». Такий тип мислення завжди буде відкритим, неспокійним і зацікавленим у тому, щоб роздивлятися різні речі,– саме він надає дітям нові ідеї. Їхнє мислення не має кордонів, воно не обмежене; замість того, щоб відповідати очікуванням, діти створюють нове.

Через втрату креативності люди поступово починають вірити в те, що вони просто не належать до «творчого типу». Така думка є руйнівною, оскільки вона призводить до сумнівів: чи є сенс хоч намагатися мислити чи діяти креативно. Творчість – то для художників, дизайнерів, музикантів і божевільних богемних типів, а не для нас – професіоналів у білих комірцях. Дехто з нас втратив форму, але якщо ми почнемо тренуватися та слідкувати за харчуванням, то за декілька місяців ми перетворимося на більш підтягнутих і здорових людей. До того ж, насправді з віком ми не втрачаємо творчі здібності; то є хибне враження.

Креативність просто втрачає форму через невикористання та через нашу хибну думку, що вона не має практичного застосування. Наче м’язи, що ніколи не навантажувались, творчість згасає через нехтування. За допомогою навчання тому, як грати та активно прагнути креативності, ми можемо знову відкрити та відчути в собі магію креативності, якою ми володіли в дитинстві. Уявіть собі, чого б ви досягли, якщо мали б змогу повернути рівень креативності себе п’ятирічного!

Думай без обмежень

Дехто каже, що креативність – це про те, як мислити поза межами, інші – що це про те, як бути креативним у межах. Але якщо меж просто немає? Якщо ви здатні усвідомити, що це за межі, та прибрати їх, то матимете змогу розблокувати безмежну кількість джерел креативності. Насправді межі відображають ваші сталі припущення, звички, упередження та стандартизовані шляхи мислення. В Apple відкинули межі, коли запитали себе: «Що робити? Ми розробили мобільний телефон без клавіатури!» Чарівний момент для Apple та небачений успіх для iPhone: величезний сенсорний екран, елегантний, сексуальний дизайн – і незабаром повалився світовий лідер ринку. З першої позиції виштовхнули Nokia. У той час усі інші виробники не помічали появи технології сенсорного екрану. Вони не могли звільнитися від сталих припущень щодо дизайну телефону та вважали, що споживачі надалі віддаватимуть перевагу кнопковим клавіатурам. Якщо ви такі ж, як я, то мали безліч сесій із «мозкового штурму» і на власному досвіді знаєте, що зруйнувати межі є не такою вже й легкою справою. Розглянемо типовий сценарій.

«Мозкові штурми»

Ранкова зустріч із вашими колегами починається дуже вдало. Ви генеруєте деякі ідеї та поступово потрапляєте до рівномірного потоку. Є практичні «прості» ідеї, божевільні «зовнішні» ідеї та всі різновиди різнобарвних і цікавих ідей поміж ними. Ситуація здається обнадійливою. Але що ж діється? Може трапитися нескінченна кількість моментів, що зіб’є вас та інших членів вашої команди з обраного вами креативного шляху. Зазвичай ідеї просто закінчуються, зникають. Або ж вони стають такими, що сприймаються занадто дивакуватими для вашого сприйняття. Тож ви вирішуєте зосередитися на більш «безпечних» і менш ризикованих опціях. «Продовжуймо робити те, що робимо, тільки краще та швидше!» Чи «Залишмо той самий дизайн, тільки цього разу на фіолетовому тлі».

Можливо, ви чи інші члени команди почнете автоматично чіплятися за ідеї й аналізувати їх, а вони відволікають вашу увагу від створення нових.

«Хтось це вже зробив».

«Нашим клієнтам це не сподобається».

«Це не наш стиль».

«Але як це зробити?»

«Ми це робили минулого року».

«Це прекрасна ідея, але ми не можемо її собі дозволити».

Або, можливо, ви стаєте здобиччю страшного, постнегативного світогляду, що блокує вашу здатність бачити потенціал у певних ідеях і змушує вас не чути інших.

«Це ніколи не спрацює».

«Це проти нашої політики».

«Звучить так, що важко зробити».

«Нічого подібного ніколи раніше не робилося в нашій галузі. Це було б пустою тратою часу».

Іноді вам щастить, і гарна ідея надходить ще на самому початку процесу. Немає сенсу продовжувати сесію. Ви вже отримали відмінне рішення… Чи отримали ви його? Ви починаєте працювати над ідеєю тільки для того, щоб зрозуміти, що ви не так уже й ретельно все продумали. Вона просто не працює в реальності. Ви сліпо нехтували будь-якими іншими пропозиціями, просто не давали їм шансу, а зараз застрягли з поганою ідеєю, бо інакше просто втратите весь той дорогоцінний час та енергію. Хай би що там було, але з’явилися межі, що заблокували вашу креативність. Ви маєте прибрати їх і повернути креативність на шлях до інновацій. Відсутність меж означає, що ваш розум може залишитися цілком відкритим, коли процес розгортається.

«Думки – це парашути. Вони функціонують лише коли відкриті»

Усе, як із парашутом: якщо ваш розум залишається закритим, коли ви намагаєтеся бути інноваційними, ви впадете швидше, ніж гадаєте. Щоб відкрити розум, ви маєте знати, що саме його блокує. А відкритий розум, вільний від будь-яких блоків, є підґрунтям для творчості, особливо, коли йдеться про започаткування ідеї. Існує дивовижна кількість ментальних блокувань та обмежень, за якими ви маєте стежити. Найпоширеніші з них я опишу в Частині першій. У Частині другій ви навчитеся позитивним стратегіям, що допоможуть позбутися їхнього впливу, щоб приймати дійсно гарні рішення. Іноді знання про те, чого не варто робити, є настільки ж важливим, як і знання, що саме ви маєте робити.