Читать книгу Строки вслух. Сборник стихотворений - Группа авторов - Страница 18

Життя жартує краще за усіх,

Скорботи й сміху в нього не відняти.

Перетворивши хлопців в дідусів,

Смерть вже готується останню пісню грати.

Ми вдячні їй за рани, сльози, шрами,

Котрі отримаєм в додаток до могил.

Доля примітила тебе одразу, маро,

Зрежисувала втрату людських сил.

Та все одно ти маєш бути вдячним

За цей відрізок довгого шляху.

Хтось плакав, коли було мрячно,

А ти радів часами на даху.

Той дах став тобі милим домом,

На ньому відчувався смак життя.

Лише тобі там чувся сміх і стогін,

Блукав в уявлених місцях до забуття.

Залишилось згадати це і попрощатись,

Лише на мить одну затримається жнець.

Аби був час із вітром домовлятись,

Той скаже всім: це гідний мій кінець.