Читать книгу Строки вслух. Сборник стихотворений - Группа авторов - Страница 4

Він був сумний від самого початку,

Хоч вже не пам’ятав, відколи довелось.

Та кожен перший йому тицяв «взятку»,

Про справжні хабарі і слова не йшлось.

Усі казали: «Ось візьміть дарунок!»

І підмовляли: «Побалуйте доцю й сина».

Вже на стіл клали величезний клунок.

Не можна відмовлятись – є родина.

Дружина похваляє, діти ситі,

А після знову з ранку до вечері.

Він підпиратиме справ брили нерозкриті,

Сумління підмиватиме сльозами двері.

Хтось вчора на коні, сьогодні пестить вдачу,

Його душа від втоми та знемоги

Не може знайти сил і плаче наче,

Диявол підганяє швидше ноги.

Від пращурів та родичів ішлося,

Що кожен має місце на землі.

У цей момент не так тобі здалося,

Ти зміниш свою думку по весні.

(Навіщо тоді жити взагалі?)

Якщо не можеш діяти в негоду,

Якщо не маєш в серці більше сил,

Не вір ти ворогам свого народу,

Ти не спіши вирощувати крил.