Читать книгу Країни світу. Америка, Австралія, Океанія. Дитяча енциклопедія - Группа авторов - Страница 10

У галасі невгамовних реклам гостеві Домініки неодмінно пропонується: «Ласкаво просимо на острів давньої й красивої природи». А потім це відлуниться у шумовинні численних гірських річок, гейзерів та водоспадів і, нарешті, розчиниться в хмарах, що незмінно огортають гострі верхівки вулканів. На Домініці, якщо порівнювати цей острів з іншими Карибськими островами, не надто впадають в око згубні втручання людини в природу. В цій країні мало неону у вечірніх сутінках, зате є розсипи яскравих зірок на нічному небі, тут немає міжнародного аеропорту та залізниці, і навіть у столиці Розо (20 тис. мешканців) багато низеньких дерев’яних будинків. Домініка не для тих, кому потрібен модний курорт. Вона сподобається допитливим юним (якщо не за віком, то душею) натуралістам, тим, хто зберіг вміння дивуватися і не менш цінне вміння помічати красу.

Тиха країна Домініка має площу 754 км² і розташована на однойменному острові в архіпелазі Малих Антильських островів. Її омивають Карибське море й Атлантичний океан, однак більшість пляжів виглядають почорнілими через накопичення вулканічного попелу. Нині вулкани Домініки (найвищий – Дьяблатен, 1447 м) вже заспокоїлися і не приховують у собі загрози. На їхніх схилах ростуть вологі тропічні ліси з кремезними екзотичними деревами, оповитими ліанами. І хоч би що мандрівник зустрічав на своєму шляху – чи тропічні джунглі, чи пальмові гаї, чи бамбукові зарості, – йому відкривається якась дивовижна магія цих місць. Вона в розкішних квітках диких орхідей, у веселих зграях барвистих папуг, у розмаїтті ніжних метеликів, вона дарує неповторні звуки й відчуття. А коли тонесенькі гілки куща десидіус укриваються великими квітами, під якими знемагає віття, все довкола радіє цьому таїнству. Головне – не пройти повз нього. У таких місцях на якийсь час стаєш піонером незвіданих світів, і сама природа допомагає відкривати незвіданий рай. Тропічний клімат острова пом’якшується північно-східними вітрами, кількість опадів коливається від 1500 до 5000 мм на рік залежно від висоти, а температура завжди тримається на рівні +25 – +27 °C. Головне – не потрапити до тропічного лісу під час ураганів.

Столиця Домініки – місто Розо

Узбережжя острова Домініка

Унікальний амазонський папуга, зображений на прапорі країни, – це дуже рідкісна істота, яку ще називають імператорським папугою. Він має фіолетове та зелене пір’я і мешкає високо в горах. Папугу жако зустріти простіше, і він теж зухвало-яскравий. На острові мешкають також кілька десятків видів метеликів, величезний жук-геркулес завдовжки 15 см, так звані «вогняні» мухи.

Мабуть, такою ж або, точніше, майже такою (все-таки люди побудували тут міста) Домініка була тисячі років тому. Вчені вважають, що перші поселення з’явилися на цьому острові у ІУ тисячолітті до н. е. Близько двох тисяч років тому на її просторах оселилися землероби араваки, яких у X!V ст. н. е. витіснили кариби. Вони нападали на різні острови і мали недобру славу, бо були канібалами. Домініка стала основною базою цих індіанців. Вони й не здогадувалися, що 3 листопада 1493 р. Христофор Колумб зі своєю командою приплив до їхнього острова (а це було в неділю). Тому Колумб вирішив назвати цей острів «Домініка», що в перекладі з латини означає «неділя». Щоправда, іспанські моряки тоді не висадилися на берег – чи то гавань не змогли знайти, чи то з карибами не хотіли зустрічатися. Індіанці і згодом тривалий час не давали «блідолицим» надто активно проявляти себе на цих землях. У 1632 р. французи все ж заснували тут поселення, але кариби його знищили. А потім острів поперемінно був то в руках французів, то англійців. Карибів ставало щодалі менше (адже у європейців була краща зброя), рабів із Африки – більше, і працювали вони на плантаціях цукрової тростини.

На початку ХІХ століття Домініка (за Віденською угодою) остаточно стала британською. Вона була однією з найбідніших колоній Туманного Альбіону. З 1833 р. Домініка входила до британського генерал-губернаторства Підвітряні острови, у 1958–1962 рр. – до підконтрольної англійській владі Вест-Індської федерації, а в 1967 р. отримала статус держави, асоційованої з Великою Британією. Незалежною республікою вона стала у 1978 р. (офіційна її назва – Співдружність Домініка). Першому уряду незалежної країни дістався не найкращий спадок. Населення, знесилене украй важким економічним становищем, розпочало страйки та численні заворушення. Британія відмовила в допомозі. Наступна велика хвиля народних заворушень прокотилася островом на початку 90-х років, її «доповнили» урагани. Нині Домініка є бідною країною, де видатки перевищують прибутки (валютою країни є східнокарибський долар), де немає стабільного економічного зростання, де високий рівень безробіття. Країна входить до ООН, Організації американських держав, Карибської спільноти, Організації східнокарибських держав.

На східному узбережжі, в резервації, мешкає кілька тисяч карибів – нащадків колись могутніх індіанців. Вони, як і їхні пращури, обробляють землю примітивними методами і виготовляють човни каное (видовбують їх із стовбурів великих дерев, переважно із так званого гумового дерева). Більша ж частина остров’ян не має індіанських коренів, а є потомками невільників, привезених із Африки. Вони говорять англійською мовою (вона є державною) або мовою патуа («карибський» діалект французької) і сповідують католицизм.

Основа економіки цієї країни – сільське господарство. Домініка спеціалізується на вирощуванні бананів, шоколадного дерева, цитрусових (отже, залежить від примх погоди та ринку). Її промисловість малорозвинена і представлена невелич кими переробними, текстильними та деякими іншими підприємствами.