Читать книгу Загадки - Леонід Глібов - Страница 3

Скажу ще загадку таку:

У ночвах переплив я річку

І у долинці на піску

Побачив хатку невеличку.

Без вікон хатка, без дверей, —

Як не мудруй, не можна влізти;

Вона ж повнісінька людей,

А ласощів – не переїсти!

Ну, як би так мені туди?

Хоч би ж тобі де-небудь щілка…

Я і туди, я і сюди —

Ніяк: ні зверху, ні з причілка.

Дивлюсь – з лози іде Різак, —

Його мале й велике знає:

Сокири нашої свояк,

По всіх усюдах він буває.

Побачив, що я там ходжу:

«Чого, – питає, – тут никаєш?»

«Ох, мій голубчику! – кажу, —

Нащо питаєш? Либонь, знаєш».

Він цюк – і хатку розрубав.

«Ну, – каже, – лізь, щоб не кортіло!»