Читать книгу З подорожньої книжки - Леся Українка - Страница 3

На помостi корабельнiм

розгорiлося багаття,

то матроси розпалили,

щоб закляклi руки грiти.

I крiзь мокру снiговицю

бачу я вогонь червоний,

наче сонце, що конає

у молочнiй бiлiй млi;

а навколо нього мрiють

наче тiнi чорних птахiв —

то матроси iтальянськi

посiдали у плащах.

Тi плащi в Палермi рiднiм

грiли так ретельно, щиро, —

що ж се трапилося з ними

в сторонi сiй бусурменськiй?

Пропускають зимний вiтер,