Читать книгу Марципанова сексуальність - Єлизавета Несова - Страница 3

У цьому місті я навчилась розмовляти пошепки —

Не взувати на ноги стін,

Кидатися в очі перехожим,

Щоб зрозуміти,

Як ти їх зрозумів.

У цьому місті дивовижні квіти —

Візерунки зими

На тлі чиїхсь світлин:

Чим більше намагаєшся дивитись в очі перехожим,

Тим більше розумієш:

«Звірі, що ж ви робите?!» —

Вчать тебе стояти на вокзалі,

Чекати біля телефону

Й якось по-дурному на звірячих лапах

Вертатися до дому —

Самотність чекає тебе:

Тепер я розумію,

Як у цьому місті Сізіфу вдається бути щасливим…