Читать книгу Марципанова сексуальність - Єлизавета Несова - Страница 6

Мій хлопчик вміє розхитати небо…

Я слухаю новини:

Там відкрили «Арену»,

Там вибух —

Десь світ…

Мій хлопчик вміє розхитати небо..

Я слухаю новини:

Криза,

Звільнюють людей —

Мій німб…

Мій хлопчик вміє розхитати небо…

Новини вимикають світло днів —

Безжальна я чую,

Як стогнуть ліхтарі…

Мій хлопчик розхитав небо…

Порожньо в моїй кімнаті,

Червона стрічка на кордоні міст;

Хтось включив радіо,

Але воно мовчить;

Хтось включив телевізор,

А там мурахи —

Очі вже не розрізняють

Спалахів кардіограми…

З усіх кутів кімнати лізуть тіні:

Хочуть викрасти мене звідси,

Хочуть віднести в Аїд,

Бо в мене, мабуть, грип,

Бо мій хлопчик далеко,

Бо не зі мною,

Бо країна запровадила карантин —

Та й помру я не через грип,

А через самотність,

А може, через них,

Бо боса піду містом до хлопчика

Через кордон із замерзлих калюж,

Кожним пальцем відчую

Гарячі дотики

Твоєї  води,

Немов порослі

Гірської трави…

Я прийду до тебе

Та помру поруч,

Лежатиму та ковтатиму сльози—

Країна запровадила карантин,

А придбати ліки забула…

Нічого, я сильна:

Не відчую болю —

Стріл самотності було вдосталь…

Порожньо в моїй кімнаті,

Червона стрічка на кордоні міст:

Країна любить влаштовувати вибори,

Країна любить своїх виборців —

Одягне маску,

Піде на цвинтар,

Щоб відмінити карантин…

Я навчилась старішати

Пожовклим осіннім листям:

Я не побачу твоє обличчя,

Ти не зігрієш мені долоні…

Просто сиджу та дивлюсь новини про грип,

І розумію:

Я стара, а тебе нема —

Хіміотерапія не допомогла,

Листи до осені на трамвайні шляхи…

Осінь знає: грип vs. рак —

Моментальна смерть

Проти довгої втоми