Собака на сіні (збірник)
Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Оглавление
Лопе де Вега. Собака на сіні (збірник)
Лопе де Вега та його славнозвісні п’єси
Овеча криниця[1]
Дія перша
Дія друга
Дія третя
Собака на сіні
Дія перша
Дія друга
Дія третя
Примітки Яреми Кравця та Олександра Пронкевича
Отрывок из книги
Лопе Фелікс де Вега-і-Карпіо (1562–1635) – один з найоригінальніших драматургів світової літератури. Він був надзвичайною людиною, справжнім титаном Ренесансу, з усіма його світлими і темними сторонами. Як свідчать біографи, письменник у цей світ прийшов унаслідок розв’язання одного з любовних трикутників, які так часто покладав в основу інтриг своїх п’єс. Його батько, вишивальник за професією, людина низького походження, втік від сім’ї зі своєю коханкою з Вальядоліда до Мадрида, але дружина поїхала за втікачами, зуміла їх розлучити і повернути чоловіка в сім’ю. Народження Лопе де Веги 1562 року стало результатом примирення подружжя. («En fin, por celos soy, ¡qué fundamento! / ¡El haber nacido de tan inquieta causa / fue un portento!» – «Нарешті, я народився завдяки ревнощам. Який міцний фундамент! Народитися через таку непевну причину було справжнім дивом!»)
Обдарований непересічними здібностями хлопчик-вундеркінд вже у віці п’яти років читав латиною і писав вірші. Ставши дорослим, сміливий і талановитий молодик приваблював і водночас лякав усіх, хто його оточував, своєю нестримною енергією, яка не знала меж і нерідко кидала виклик загальноприйнятим нормам. Батько Лопе помер, коли майбутньому письменнику виповнилося шістнадцять років. Освіту він отримував у Королівській академії, в Університеті Алкала-де-Енареса, а потім в Університеті Саламанки, поєднуючи своє навчання з амурними авантюрами. 1583 року юнак перериває свої студії, аби записатися в експедицію Філіппа ІІ на острів Терсейра.
.....
Особливо вимогливо слід поставитися до мови. Вона повинна бути стилістично адекватною тій ситуації, в якій опиняються персонажі. У побутових епізодах мовлення має бути простим, і тільки в моменти переконання або засудження, а також в устах персонажів – представників правлячих класів – дозволяється використовувати піднесену риторику. Таким чином, головне для Лопе де Веги – дотримання принципу соціальної та психологічної обумовленості у виборі мовних засобів. «Необхідно запобігати всьому невірогідному», треба бути вірним правді – ось категоричний імператив «нової комедії». Він поширюється на весь арсенал поетики драматургічного твору і на техніку постановки: на вибір костюмів, на побудову інтриги, яка повинна бути логічною і водночас закінчуватися не так, як очікує глядач. У трактаті у стислій формі сформульовано принцип «поліметризму» – особливого підходу до добору строфічних форм, які своїм розмаїттям мають сприяти вираженню динаміки людських переживань і соціальних станів. Лопе де Вега вказує на продуктивність використання традиційних риторичних прийомів у драматичному діалозі. Особливо бажані натяки і підказки, які створюють у глядача ілюзію, що тільки він проникає у глибинні мотиви вчинків персонажів. Це тішить його самолюбство і підтримує інтерес до дії.
Серед «найвигідніших» для комедії тем Лопе де Вега називає «честь» і «доблесть». «Навколо поняття „честь“, – пише К. Державін, – драматург об’єднував найрізноманітніші прояви людської гідності як рушійного начала драматичних конфліктів, а навколо терміна „доблесть“ – численні приклади героїчних діянь». «Честь» і «доблесть» були складовими елементами «кодексу поведінки», який культивувався на сцені. Проблеми честі й доблесті є центральними темами п’єс не тільки Лопе, а й багатьох інших представників іспанського театру золотої доби.
.....