Читать книгу Якби все розпочати заново? - Людмила Когут - Страница 3
Частина 3
Ой, леле ж менi, леле!
ОглавлениеЧому смуток з тобою поруч
Часто ходить у світлі дні?
Певне, є в тебе біль і горе,
Невідомі зовсім мені.
Хоч на щастя життя багате,
Але кожну людину ждуть
І печалі, і сум, і втрати,
І не можна їх обминуть.
Але к бісу цю мудрість убогу!
І догадки під три чорти!
Я бажаю, щоб всю дорогу,
Все життя усміхалась ти.
Щоб ніколи сльоза на вії
Не світилася, мов роса.
Хай же щастям завжди ясніє
Некриклива твоя краса.
Я не йму тобі зовсім віри,
Як сумною побачу тебе,
Небо в сутінь буває сірим,
А насправді ж воно – голубе.
Василь Симоненко
Подружні зміни в директора школи були майже гумористичними порівняно із трагедією, яка сталась із їхніми друзями – Любою Батіг та Орестом Коваленком.
Вони товаришували з перших класів і одружилися через декілька років після закінчення школи. Люба була бідовою з дитинства, опікувалася двома молодшими сестрами, яких виховувала замість своїх батьків. Тато був відомим жокеєм. Мама разом із ним займалася кіньми, і вони вдвох постійно роз’їжджали по усіх усюдах на спортивні збори кінників та змагання. А з часом переїхали жити в іншу область, де був великий кінний завод, на якому вони працювали. Після цього дочки зробили висновок, що коні для них дорожчі та рідніші, ніж власні діти. Але що можна сказати в цій ситуації?! Батьків не вибирають!
